MVP минулого сезону у Вищій лізі Олексій Адедиран свій високий рівень продемонстрував і на старті нового чемпіонату. Вже на другому ігровому тижні форварда Самбора було визнано його MVP. Олексiй проти Селф Мейда набрав рекордну кількість очок за матч - 34 - та показав рекордний РЕ - 46 - для цього сезону.
Про нову команду в кар'єрі, свій сьогоднішній день, у тому числі і постійну волонтерську діяльність, Олексій розповів в інтерв'ю прес-службі ФБУ.
- Олексію, у міжсезоння ви перейшли з Рівного до Самбора. Що визначило ваш вибір? Чому разом із рівненською командою не пішли до Суперліги?
– На мій вибір вплинули сімейні обставини. Моя сім'я тривалий час жила у Польщі та Німеччині. Донька росте, я довго не був поруч із нею, а цей час ніяк не повернеш. До того ж Белла, моя дружина, не хотіла переїжджати до Рівного. Я шукав той варіант, який влаштував би на нас обох, команду, яка була б мені до душі. Я багато грав під керівництвом нинішнього наставника Самбора Володимира Поляха. Ми добре розуміємо одне одного, і Самбір – гарний для мене варіант. Я живу та працюю в Миколаєві, проводжу тренування з фітнесу у двох тренажерних залах. У вихідні спокійно можу їздити на виїзди, на ігри Самбора. При цьому можу із собою брати доньку.
Що стосується Рівного, то я відразу після закінчення минулого сезону сказав одному з людей, близькому до керівництва клубу, щоб мене не розглядали на наступний сезон як центрового команди, хоча я вважаю, що за своїм рівнем цілком міг би грати в Суперлізі.
- У Самбір також перейшов ваш багаторічний партнер Олексій Онуфрієв. У вас не було спільного рішення?
– Ні. Кожен із нас приймав його окремо. Вибір Олексія став для мене приємним сюрпризом. Ми з Льошею виступали за МБК Миколаїв ще у 2011 році, і зараз у нас обох є шанс зробити щось ще для українського баскетболу.
- Наскільки високі амбіції Самбора?
– У нас є цiль виграти чемпіонат Вищої ліги. Зараз ми та "Прометей" йдемо без поразок. Ми збираємося всі разом на вихідних, а решту часу кожен повинен готувати себе сам. Я неодноразово говорив хлопцям, що вони мають максимально професійно ставитись до себе. У мене звичайний день починається з тренажерної зали, а ввечері за планом завжди баскетбольне тренування.
- Молодь прислухається до вас?
- Нам дуже допоміг передсезонний контрольний матч із Рівним. Деякі гравці зрозуміли, що перебувають у поганій формі, і з цим треба щось робити. У будь-якому віці є куди прогресувати. Такі люди, як Леброн Джеймс, взагалі в НБА 20 років грають на неймовiрному рівні.
- Зараз у багатьох командах Вищої ліги, навіть у тому ж Прометеї, який лідирує разом із Самбором, багато молоді. Для неї чемпіонат – хороший трамплін для стрибка до Суперліги?
- Щодо Прометея я не погоджуся, що там зараз молодь. 22-23 роки – це вже зрілі хлопці. В Америці ти взагалі вже у 17 років потрапляєш до університетської команди. До гравців віку 22-23 років вже не можна ставитись як до молоді. Щодо загальної ситуації з резервом у нашому баскетболі, то як бачу я, дуже багато хто не прогресує взагалі. А не прогресують тому, що не працюють стільки, скільки потрiбно. У баскетболі на рівному місці нічого не виникне. На жаль, дуже багато просто ледачих хлопців. За такого підходу далі Вищої ліги вони не підуть.
Читайте: Прометей та Самбір завершили другий тур непереможними
- В останньому баблі Самбор мав дуже непросту гру з Селф Мейдом. Команда програвала перед заключною чвертю. За рахунок чого вдалося посилити гру та перемогти?
- Ви знаєте, я вважаю – а у головного тренера може бути інша думка – що хлопці з торішнього складу у складних ситуаціях більше сподіваються на мене з Онуфрієвим, ніж на самих себе. І поки що це одна з основних проблем Самбора. Ми можемо вести в рахунку, а потім суперник нас "саджає". Ось якщо хлопці гратимуть так як минулого сезону - а тоді добре грала вся команда - ми позбавимося багатьох проблем.
Стартова п'ятірка може створити якийсь заділ, а от тим хлопцям, які виходять з лави запасних, не вистачає впевненості. Наразі основне завдання – створити в команді необхідний баланс. Ось і в тому ж поєдинку із Селф Мейдом на нас з Онуфрієвим покладалися дуже великi надiї. Сподіваюся, що не лише у цьому матчі, ми своєю майстерністю та бажанням перемагати у кожному матчі виправдаємо довіру головного тренера.
- Ви ще не грали у чемпіонаті з Прометеєм. Цікаво буде зiграти з командою зi Слобожанського?
- І нам, і Прометею важливо у сезоні дійти до вирішального матчу. У регулярному сезоні навіть якщо хтось із нас і поступиться супернику, це не матиме фатальних наслідків. Головне – за ким залишиться останнє слово у сезоні.
- Можете порівняти рівень цього чемпіонату та минулорічного?
- Порівняння буде на користь минулорічного чемпіонату, оскільки у ньому грали Рівне та Кривбас, які піднялися у класі. До того ж була хороша команда у Житомира. Думаю, що торішнє Рівне обіграло б сьогоднішній Прометей – у нас була дуже сильна команда. Зараз чемпіонат не набагато, але слабший за минулорічний.
- Олексію, з перших днів війни росії проти України ви почали займатися волонтерством. Чи продовжуєте цю благородну та необхідну діяльність?
– У цьому плані у мене не могло щось змінитись! Нещодавно придбали необхідні для фронту турнікети, відправили машину під Бахмут, постійно щось роблю для потреб мешканців Миколаєва. Роблю і сам, і прошу знайомих. У найближчих планах - продаж на аукціоні майок гравців НБА з їхніми автографами. У цьому мені обіцяли допомогти мої знайомi. Усі кошти від продажу буде перераховано на потреби наших військових.
- У вас батьки живуть в Америці, родичі – у Канаді. Ви, напевно, багато з ними спілкуєтеся. Як там зараз, через півтора роки після початку війни, сприймають події, що відбуваються у нас?
– Якщо чесно, є різні думки. Не всі задоволені тим, що значні кошти з американського бюджету йдуть нам на допомогу. У країні дорожчають бензин, деякі продукти. Так, Америка – багата країна, у простих людей багато можливостей, але, повторюся, не всім подобається те, про що я сказав. Звичайно ж, я вважаю, що не можна зосереджуватись лише на своїх проблемах. Є абсолютний агресор, який без жодної на те підстави напав на свого сусіда, який набагато менший і за територією, і за чисельністю населення. Чому в такому разі не допомогати Україні, тим більше, що для цього є можливості?! Але це, звичайно ж, дуже широка, складна i болюча тема.
