Український розігруючий Олександр Ковляр в інтерв’ю Sport.ua розповів, чому виставив, а потім зняв свою кандидатуру на драфт НБА, а також оцінив минулий сезон і розповів, чи приїде цього літа до збірної України.
– Чому вирішили виставити свою кандидатуру на драфт НБА?
– Це був крок для того, щоб показати себе для скаутів, для великих європейських команд. Засвітити своє ім’я. Більше для реклами. Це нормальна практика для баскетболістів і, думаю, наступного року виставлятиму свою кандидатуру на драфт НБА ще раз. Але не для реклами. Розраховуватиму на вибір однієї з команд.
– Перед тим, як заявитися на драфт, чи радилися з агентами, відповідними спеціалістами, близькими людьми?
– Так, ми приймали це рішення разом з агентом. Він мені допомагав у цьому. Тим паче, виставитися на драфт – саме ініціатива мого агента.
– Чи сподівалися, що вас обере одна з команд найсильнішої ліги світу?
– Ні, не розраховував на це. Мав намір стати впізнаваним в баскетбольних колах. Щодо НБА - треба реально оцінювати свої шанси. Думаю, в наступному році вони мають стати вищими, ніж у цьому.
Для мене, НБА – це мрія, а грати в одній з команд Євроліги – це мета. Думаю, зможу цього досягти, якщо працюватиму. А далі буде видно. Хочеться виступати на найкращому рівні. Головне при цьому – грати. Я працюю для того, щоби в тому ж «Реалі» грати 20 хвилин.
Читайте: Десмонд Йяму: Отримую задоволення від роботи у збірній України U-18
– Як ви знали, що шанси на вибір – невеликі?
– Через інтерес скаутів з НБА. Я розумів, яким саме є інтерес до мене з боку представників ліги і на що мені очікувати. Зацікавленість більше виявляли представники G-Ліги. Агент повідомив, що кілька разів з ним зв’язувалися скаути команд цього турніру.
Можливі пропозиції з Європи, але вони, певно, надходитимуть не раніше серпня, оскільки цей сезон тільки завершився. Не виключено, що зміню команду, але ситуація проясниться за місяць-два.
– Чи розглядаєте варіанти в G-Лізі, або грати в Європі – пріоритет для вас?
– Мені більше подобається європейський баскетбол - командний. G-Ліга - навпаки, турнір, де всі хочуть потрапити в НБА, і ніхто нікому не буде давати м’яча. Там номінально грають п’ять на п’ять, але фактично – один на один. Думаю, наразі для мене краще залишатися в європейському баскетболі і зростати тут.
– Чи отримали ви бажаний результат з виставлення кандидатури на цьогорічний драфт НБА?
– Так, я стовідсотково засвітився перед скаутами інших чемпіонатів. Це абсолютно нормальна практика, коли гравці виставляють своє ім’я на драфт для того, щоб про них дізналися. Так, надалі все залежатиме від мене і моєї гри. Але я впевнений, що інші команди будуть більше за мною слідкувати, ніж у цьому році.
***
– Отже, наступний сезон ви маєте намір провести в «Калеві»? Які плани далі?
– Так, наступний сезон проведу в «Калеві/Крамо». Мені подобається як команда, так і місто в цілому. А вже за рік – не знаю. Прагнутиму виступати в якомога сильнішому чемпіонаті. Можливо, це будуть чемпіонати Німеччини або Італії.
– Цієї зими ви дебютували в національній збірній України. Що тоді відчували?
– Це був важливий крок для мене. В 20 років я дебютував у національній збірній України. Впевнений, що для кожного молодого гравця це суттєва сходинка в кар’єрі – представляти свою країну на міжнародній арені.
Я багато грав за Україну на молодіжному і юнацькому рівнях. Але в дорослій збірній була нова атмосфера. З деякими баскетболістами я вже грав на клубному рівні, з деякими – ні. Нова комунікація на паркеті і за його межами.
– Під час трансляцій матчів нашої збірної в ваших очах було помітне особливе налаштування – вийти і допомогти, готовність, запал. Це допомогло чи завадило в перших матчах за Україну?
– Я завжди намагаюся виходити на паркет з цим запалом. Тобто, давати свій максимум, допомагати партнерам по команді, робити все залежне від мене, щоб перемогти. І, не залежно від того, виходитиму на 5 хвилин чи на 25, без подібного запалу в очах нічого доброго не вийде.
Думаю, це налаштування допомогло. Коли людина виходить не зарядженою на гру - нічого не вийде взагалі. Це точно ніяк не допоможе.
Читайте: Рекордсмени збірної України: Ліщук кращий скорер, Кравцов – другий
– Чи розмовляли з тренером збірної?
– Так. Кілька тижнів тому. Він полюбляє телефонувати і запрошувати самостійно. Я вважаю, це добре, коли тренер може зателефонувати гравцю і самостійно запропонувати йому цю можливість.
– Чи приїдете в розташування нашої команди на турнір відбору до Олімпійських Ігор?
– Міркую над цим. Знатиму ближче до початку тренувального табору. Я відповідав тренеру, що готовий приїхати. Але мав дуже важкий сезон і зараз не можу сказати, що готовий грати на 100%. Проте, ще місяць до початку зборів. Буде видно.
– Як почуваєтеся по завершенні сезону і чим займаєтеся зараз?
– Сезон був дуже виснажливим. Кілька тижнів відпочивав. Зараз – почав тренуватися для підтримки моєї форми. Нічого особливого. Намагаюся відновлюватися. Виснаження ще відчувається. І фізичне, і ментальне. І на його усунення потрібен час.
– В чому полягає ваше ментальне виснаження?
– Ми провели багато важливих матчів. Наприклад: коли ми зіграли з «Шоле» в півфіналі ФІБА Кубка Європи, програли це протистояння (за різницею м’ячів), то за два дні мали зустрітися з ВЕФом у фіналі чотирьох Латвійсько-естонської баскетбольної ліги. І ми також програли цей турнір, посівши четверте місце. Це був удар для нашої команди. Ментальний – в першу чергу. Було важко. Але ми змогли зібратися і перемогти в естонському чемпіонаті і кубку. Просто було важливо не опускати руки і продовжувати працювати.
У баскетболіста повинен бути такий настрій завжди – продовжувати рухатися вперед навіть після болючої поразки. Якщо після кожної невдачі зупинятися, то в тебе нічого не вийде. Тренер «Калев/Крамо» провів бесіду з нами, сказав, що потрібно продовжувати працювати на тренуваннях і продовжувати грати в нашу гру.
Думаю, що я зробив крок уперед. Можу точно сказати, що не буду зупинятися на цьому. Продовжуватиму працювати для того, щоб в наступному році зробити ще один крок уперед у розвитку.
– Ви – один з лідерів за статистикою в «Калев/Крамо». Чи відчуваєте себе лідером на майданчику?
– Так, особливо в кінці сезону я відчував себе дуже важливою складовою команди і одним із лідерів, тому що бачив, що команда зі мною на паркеті грає краще. Мав цю впевненість у собі. Своєю грою передавав цю впевненість партнерам по команді. Бачив результат своїх дій.
Так, вважаю себе одним з лідерів команди і впевнений, що в наступному сезоні матиму ще більшу роль у «Калеві». Тобто, намагатимуся робити все від мене залежне, щоби тренер надавав мені цю можливість. Як він каже мені: «Ти розігруючий, отже, маєш управляти гравцями на майданчику». Тому я не можу не викладатися на повну, адже саме від плеймейкера залежить результат команди, агресивність та все інше.
– Ви – наймолодший баскетболіст серед лідерів команди за очками і передачами. «Калев» - досвідчена команда. Чи підбадьорюють вас партнери під час матчу, наприклад, словами?
– Так, вони мене підбадьорювали у важкі моменти матчів, але частіше - я підбадьорюю своїх досвідчених партнерів. Намагаюся бути голосом на майданчику. Можливо, ветерани команди навіть міркували: «Чому він так багато говорить?», але я на це не звертаю увагу. Це моя робота – організовувати команду.
Не завжди це вдавалося, але в більшості випадків це працювало. Інколи навіть промовити до партнера якусь дрібницю виявляється достатнім. Він «оживає» на паркеті. Так що, це працює.
– Все ж таки, де ми побачимо вас наступного сезону?
– Певно, що в «Калев/Крамо». Маю ще рік контракту. Так, якщо поступатимуть пропозиції, то я їх розглядатиму. Але пріоритет для мене зараз – залишитися в цій команді.
Та мені й місто подобається, і країна в цілому. Щоправда, тут 6-7 місяців – зима. Треба до цього звикнути. Але нічого страшного в цьому немає. Круто грати в Іспанії або Італії, де 10 місяців на рік тепло. Але якщо ти любиш свою справу і заробляєш нею на життя, то погода – це не ключове в прийнятті рішень. Це відходить на другий план.
– Торговий центр (висотка в центрі міста), чи він досі підсвічується в кольорах українського прапора?
– Так, та велика будівля вночі підсвічується в кольорах нашого прапору. А також, поряд з центральною площею в Старому місті Таллінна поруч з естонським великим прапором висить український прапор. Ніхто це не знімає, і естонці продовжують підтримувати Україну.
