Український захисник Максим Шульга в сезоні 2022/23 відіграв свій найкращий етап кар'єри в NCAA, ставши лідером команди Юта Стейт. 20-річний баскетболіст вийшов у старті в усіх 35 матчах сезону, набираючи у складі команди свого коледжу 11.9 очка, 4.5 підбирання та 4.0 передачі в середньому за 31.2 хвилини на майданчику.
Шульга отримав значно важливішу роль у команді після лідерської гри у складі молодіжної збірної України на минулорічному чемпіонаті Європи. Восени Максим перейшов в інший коледж — VCU, у складі якого зіграє свій заключний сезон в студентському баскетболі США.
Про дебют у March Madness, плани на професійну кар’єру та бажання дебютувати у складі національної збірної Шульга розповів в інтерв’ю пресс-службі Федерації баскетболу України.
Розкажи, як зараз проходить твоє міжсезоння?
- Предсезонка з командою починається 5-го червня, 31-го травня я вже прилетів до Вірджинії. Тренування будуть протягом всього червня, потім один тиждень вихідний, а далі тренування до кінця серпня.
Завдяки чому тобі вдалося зробити відчутний крок вперед в минулому сезоні?
- Все залежить від того, скільки ти працюєш — це зрозуміло. Але в коледжі, та й у баскетболі в цілому, багато що залежить від тренера. Важливо, щоб він вірив в тебе, знав, на що ти здатен, довіряв тобі. Тренер в Юті Стейт змінився після мого першого сезону в команді і останні два роки я працював із Раяном Одомом, який перейшов у VCU. І я перейшов разом із ним.
Читайте: Макс Шульга змінив команду в США
Наскільки ти задоволений своєю грою в минулому сезоні?
- Я дуже задоволений. Особисто я не очікував, що так зіграю. Розумів, що гратиму більше, ніж під час другого сезону, але не очікував такого виступу від себе. Спочатку я був другим номером, але під час сезону моя роль змінювалась. Коли наш основний розігруючий був на лаві, я грав на першому номері, в певних моментах залишався і шутером. Але, чесно кажучи, мені особисто не важливо, на якій позиції грати, я готовий грати всюди.
Лідерська гра за молодіжну збірну додала тобі впевненості перед минулим сезоном?
- Сто відсотків додала. Я отримав ігрову практику в ролі, якої у мене не було перші два роки в коледжі. В голові я розумів, що я здатен бути лідером, але перевірити це на майданчику можливості не було. В U-20 це сталося і додало мені впевненості перед третім сезоном в коледжі.
А так я завжди працюю над всіма ігровими компонентами. Я ніколи не обираю так, що в це міжсезоння я буду тренувати тільки кидок, а в наступне тільки дріблінг. Завжди намагаюся покращувати всі вміння загалом.
Розкажи, яка принципова різниця між командаи Юта Стейт та VCU, в яку ти перейшов цього літа?
- Конференції, в яких грають ці команди, приблизно однакові за силою. Але моя нова команда, як на мене, буде сильнішою. Навіть не команда, а саме школа, адже це коледж, в якому більш баскетбольна специфіка. Але, якщо б не тренер, я б не розглядав варіант з переходом в інший коледж.
Чи оговорювались роль та хвилини при переході?
- Так, звичайно, але в кінці кінців все залежить від тебе, як ти проведеш міжсезоння. В той же час, якщо тренер тебе знає і пройшов із тобою декілька сезонів, зрозуміло, що рівень довіри вищий. При переході до нового тренера, при обговоренні ролі та хвилин, може бути велика вирогідність того, що тобі говорять просто те, що ти хочеш чути, щоб ти перейшов у його команду.
Як твоя гра змінилась за три роки в студентському баскетболі?
- У США великий акцент на деталях. Один тренер робить скаутінг на захист суперника, інший — на напад, ще один розбирає кожного гравця. Так само і в індивідуальних тренуваннях ти працюєш над тим, що ти робитимеш безпосередньо у грі. Є структура, по якій всі працюють.
Які в тебе враження від дебюту в March Madness?
- Звичайно, ми сподівались зіграти в March Madness. Але, здається, ніхто в команді не думав, що ми гратимемо в цьому сезоні настільки добре. Це був наш найкращий результат за три роки в Юті. Перед початком минулого сезону я навряд би сказав, що ми зможемо так виступити. Всередені впевненість у власних силах була і за останній місяць-півтора ми зробили хорошу серію перемог. Була поразка від Сан-Хосе, після якої нам треба було виграти всі матчі до кінця чемпіонату, щоб потрапити у March Madness. Що ми і зробили.
Враження від цього турніру дуже класні — це найвищий рівень баскетболу в коледжі і шкода, що ми програли. Міссурі був суперником, проти якого у нас було все, щоб виграти. Але досвід був дуже важливим.
Читайте: Команди двох українців зіграють в плей-оф NCAA
Ти грав свій другий сезон в NCAA, коли вдома почалася війна. Наскільки ти відчував підтримку навколо себе тоді і наскільки вона відчувається зараз?
- Я дуже відчував підтримку. Коли почалася війна, у нас була гра проти Колорадо Стейт, і коли тренер випустив мене на майданчик, студенстька трибуна розділилася на два кольори — жовтий та блакитний. Це було дуже круто і приємний знак підтримки. Але підтримували не тільки фани, а й партнери ко команді і комітет студенстького баскетболу.
Саме фани Колорадо Стейт в цьому сезоні дозволили собі провокативну поведінку в твій бік. Як ти відреагував на це?
- Якщо чесно, я не звертав уваги на те, що вони кричали. Це було чутно під час трансляції, але під час гри я не почув, що вони кричали. Якщо б я звертав увагу на те, що кричать фани, я б взагалі не зміг грати. Але при жодних обставинах вони не мають дозволяти собі робити, те що вони зробили.
Після завершення виступів у студентах, яким та бачиш продовження своєї кар’єри — в професійному баскетболі?
- Я можу взяти ще один п’ятий “коронавірусний” рік у коледжі, але не думаю, що я це робитиму. Після наступного сезону, думаю, я піду на драфт НБА. Після цього вже дивитимусь на пропозиції з Європи. На драфт можна піти один раз в житті, тому, чому це не зробити? Відразу після коледжу, коли скаути уважно слідкують, — це найкращий момент для цього. Зараз важко щось сказати, але план такий, що якщо на драфті нічого не вийде, я поїду грати в Європу.
На жаль, минулого літа, збірна України U-20 не змогла втримати місце в Дивізіоні А. Як вважаєш, чому?
- По-перше, в Дивізіоні А високий рівень та багато сильних команд, в яких хлопці давно грають разом. Щодо нашого виступу… Звичайно, ми намагалися виграти кожен матч, але начебто не всі були на одній хвилі. Не у всіх була одна ціль, і це, можливо, вплинуло на результат.
Читайте: Максим Шульга потрапив до трійки кращих скорерів молодіжного Євробаскету U-20
Наскільки пріоритетним для тебе є дебют у складі національної збірної?
- Це одна з моїх головних цілей — дебютувати за збірну України. Це найпрестижніше, що може бути в міжнародному баскетболі. Віталій Степановський покликав мене на збір, який починається 15 липня, але на даний момент я вирішую проблему з візою в США, яка закінчується на початку серпня. Перед тим як їхати у збірну, мені треба вирішити це питання. Щодо збору в коледжі, який буде в той самий час, думаю, можна вирішити це питання, домовитись з тренером. Можливо зроблю це на початку червня, коли розпочнеться тренувальний табір.
Я спілкувався з Айнарсом Багатскісом ще минулого літа, коли він запросив мене до збірної після виступу за U-20. Але тоді я вже повернувся у США і мій тренер не дозволив мені поїхати, адже на той момент я все літо провів у мололодіжній збірній і мені треба було вже готуватись до сезону з коледжем. Якщо б не було “молодіжки”, думаю, він би відпустив мене до національної збірної.
Читайте: Віталій Степановський — про план підготовки збірної України до пре-кваліфікації Олімпіади
Як вважаєш, які твої сильні сторони знадобились би збірній України?
- Захист, я можу добре кидати та грати на позиції першого номера. Я, насправді, роблю все для того, щоб бути на майданчику. Якщо тренер скаже мені виходити та захищатися 40 хвилин, я це і робитиму. Саме так я позиціоную себе в коледжі. Під час мого другого сезону я взагалі не мав жодних гарантій на ігровий час, адже на початку сезону у мене було декілька матчів, в яких я взагалі на майданчику не з’являвся. Я підійшов і сказав йому, що я готовий виконувати будь-яке завдання, яке у нього для мене є. Я не такий гравець, якому треба дати м’яч та розійтися. У мене немає жодних проблем з тим, щоб робити все, що потрібно команді.
Яка твоя глобальна мета на найближче майбутнє?
- Я ніколи не ставив собі глобальних цілей. Я завжди дивлюсь на насупний сезон, турнір, гру і концентруюся на поточних викликах, думаю про те, як я можу стати краще, як гравець. Я хочу бути стабільним кожного дня, знайти свою робочу рутину та крок за кроком рухатись вперед.
