Одним з останніх в сезоні завершився чемпіонат України ВЮБЛ серед юнаків 2011 року народження, фінальні матчі якого відбулись у Черкасах.
Чемпіоном стала команда ДЮСШ-1 Чернівці, яка у фінальному матчі перемогла господарів з КДЮСШ-1 Черкаси з рахунком 69:46.
Наставниця чемпіонської команди Інна Прохніцька в інтерв’ю прес-службі ФБУ розповіла, що головним фактором перемоги її команди став досвід.
- Наскільки суттєво на склад команди та тренування вплинула нинішня війна?
- Після 24 лютого минулого року майже всі діти виїхали, але до червня кістяк команди повернувся. Нам трішки простіше, бо Чернівці все ж знаходяться далеко від бойових дій. Десь з червня ми почали потрохи тренування в залі школи, а коли з вересня почався навчальний процес, то тренування стали більш регулярними.
Так вийшло, що у нас команда складена з гравців однієї школи, за виключенням одного хлопця. Ми з чоловіком взагалі тренуємо дівчат, але тут вирішили взяли хлопців. Можливо, ми б добрали більше вікових груп, але карантин, а тепер війна ускладнюють роботу, тому працюємо з цією командою, яка грала чемпіонат України ВЮБЛ серед юнаків 2010 та 2011 років народження.
Аїда Євтушенко: Дуже важливо, що чемпіонат ВЮБЛ відбувся. Діти знали для чого тренуватись
- А щодо ігрової практики, десь грали до початку чемпіонату України ВЮБЛ?
- Кули нас запрошували, там ми грали. Нас запрошували у Вінницьку область, Хмельницьку область, були два тижні в Кишиневі, куди нас запросили на табір місцевого клубу Адмірал. Плюс у нас команда фактично цим складом грала в минулому сезоні хлопцями 2011 року в чемпіонаті 2010 року.
- Перед початком чемпіонату ВЮБЛ на що розраховували?
- Ми з чоловіком мали надію на те, що потрапимо до Фіналу чотирьох. Коли ми потрапили у "вісімку", то зрозуміли, що ця ціль є реальною. Вийшовши до Фіналу чотирьох, відступати не було куди і ми в підсумку здійснили мрію – виграли золоті медалі.
- Які матчі по ходу сезону ви би виділили?
- За такий короткий чемпіонат, де ми швидко пройшли від етапу до етапу, я хочу сказати, усі команди були потужні, було цікаво грати. Не було такого, що якась одна команда переважала інших, не було тотальної переваги. Це і є цікаве в перших чемпіонатах по віковій групі, коли тренери, команди один одного ще не бачили, ніхто не знає, як грають команди-суперників.
Я би виділила матч з Дніпром – у них дуже цікава команда, якій буквально трішки не вистачило до фіналу. Якби ця команда грала в Черкасах, то була б серед претендентів на перемогу. Також виділю обидві наші гри проти Черкас - вони були цікавими, напруженими.
- У фіналі після рівної першої половини в другій ви впевнено довели гру до перемоги. Що стало вирішальним фактором?
- Ми виграли за рахунок досвіду. Починаючи з першого класу ми возили дітей на турніри, з суперниками на 2-3 роки старше, але набирались досвіду. В результати зараз вони вже знали, куди треба стати при атаці, куди віддавати передачу. Це малі діти, але досвіду у них було більше, що і стало вирішальним.
- Кого зі своєї команди ви би виділили?
ВЮБЛ серед юнаків 2011 року народження: визначилися символічна п’ятірка та MVP
Марина Максимчук: Емоції гравців від участі в ВЮБЛ варті того, щоб проводити подібні змагання
- Важливо не лише для дітей, які завдяки баскетболу відволікаються. Граючи в баскетбол, вони вертаються в той довоєнний час без вибухів, без сирен. Чемпіонат виявися дружнім. Якщо звернути увагу на фотографії, як вони плескають один одному, вболівають за інших, скільки нових знайомств вони отримали…
Але важливо ще і для тренерів. Ми спілкувались з тренером з Харкова і вона каже, що я на турнірі просто забула, що в мене відбувається вдома – сирени, розбиті зали. Я просто керую дітьми і отримую задоволення він того, як мої діти грають, як вони забивають.
