Баскетбольний клуб Хмельницький минулого вікенду став чемпіоном України з баскетболу серед клубів Вищої ліги. У цьому сезоні команда мала підсилення у вигляді 39-річного Дмитра Липовцева, який має великий досвід виступів у Суперлізі.
В інтерв’ю пресслужбі Федерації баскетболу України Липовцев розповів про свої виступи в цьому сезоні та готовність зіграти у Суперлізі у складі БК Хмельницький.
– Дмитре, цей сезон ви провели у складі баскетбольного клубу Хмельницький. Наскільки задоволені своєю формою зараз?
– На слабеньку трієчку (посміхається – прим.ФБУ). Передсезонки не було взагалі ніякої. Легенький фітнес в міжсезоння. Сподівався "встигнути" на серпнево-вересневий збір в Суперлігу, але та взяла курс на омолодження.
– Що мотивує вас грати в баскетбол на профі-рівні у 39 років?
– Я з 8 років в баскеті. Це вже не професія навіть. Це спосіб життя з дитинства. Півтора року перерви (коли перейшов до офісної роботи в ФБУ) – тому найбільше підтвердження. Так ламало без гри – дах зносило просто! Хочеться бігати, поки коліна дозволяють. Тому й довелось жертвувати "м'ясом" на плечах, щоб колінам було легше (сміється – прим. ФБУ).
– Для вас прихід до Вищої ліги став свого роду викликом самому собі? Чи ви спокійно погодилися на пропозицію?
– Я сам зателефонував в Хмельницкий. Бо давно відзначав цю організацію в Вищий лізі, як дуже цікаву та перспективну. Виклик був лише в тому, щоб адаптуватись під специфіку Вищої ліги: не топтати молодих в стилі Адедирана, заробляючи вже нікому непотрібну статистику, а внести в команду з молодняком трохи професіоналізму та настанов про те, що чекає їх в майбутньому професійному житті.
– Як швидко вдалося спрацюватися із Ганною Шликовою та її штабом?
– Та майже миттєво. Я йшов в цю команду, щоб допомагати, а не підлаштовувати щось під себе. Мій внесок в результати, впродовж всієї моєї кар'єри, ніколи не відображався в основних пунктах статистики. Тож і на “закаті” мені ті красиві пункти не потрібні... Я повірив в цей проєкт, побачив бажання тренера, керівництва та всього міста підтримувати молоду команду... "Філософія" баскетболу у нас із Ганною майже ідентична, тож ніяких проблем не було взагалі. Навпаки, десь доповнювати один одного в якихось моментах і виходило, зізнаюсь, чудово.
– Позаду фінальна серія із ДіДіБао, яку ваша команда доволі спокійно виграла. Чи всім ви задоволені у цих протистояннях?
– Спокійних перемог не буває. Під спокоєм захований великий обсяг роботи. Авжеж, я б міг прискіпуватись до якихось моментів, але для мене важливим є те, що показники команди в найважливіших (на мій погляд) моментах зростали від матчу до матчу: перехоплення та результативні передачі – це показник саме "баскетбольного інтелекту" та командної роботи.
– Хмельницький реально може підвищитися в класі? Що говорять в клубі? Наскільки можливо побачити вас у Суперлізі наступного сезону?
– Було б чудово. Але, всі ж розуміють, що загадувати щось наперед, в наші часи, справа дуже невдячна. Та такі чутки дійсно ходять (посміхається – прим. ФБУ).
– А Дмитро Липовцев ще готовий здивувати Суперлігу?
– Здивувати Суперлігу... Та я її всю свою кар'єру "дивую": то некерований, то старий, то ноги слабкі, то без кидка... Цього разу, відчуваю, буде здивування: "він ще живий?" (сміється – прим. ФБУ). Суперліга зараз відрізняється від Вищої ліги лише наявністю трохи більшої кількості легіонерів із вкрапленнями ще "живих" досвідчених українців. Тож, для мене майже нічого не зміниться. Тяжка стабільна праця – запорука успіху.
