Після чемпіонського сезону у Вищій лізі з БК Хмельницький Ганна Шликова отримала новий виклик — очолила жіночу молодіжну збірну України U-20.
В інтерв'ю місцевому телеканалу Місто вона розповіла про підготовку до чемпіонату Європи, співпрацю з Марією Дубас, систему збірних України та принципи тренерської роботи.
Про призначення в збірну U-20
— Рокіровка відбулася через відставку Євгенія Мурзіна. Для мене не було варіанту сказати: «Ні, я не буду». Цих дівчат я знаю вже три роки, тому мені приємно працювати з цією командою.
Мені зателефонувала Інна Кочубей і пояснила ситуацію. Більшість гравчинь U-20 перебувають в орбіті національної збірної або найближчим часом можуть увійти до національної збірної, тому важливо, щоб між командами була спільна система роботи. Думаю, це правильний підхід.
Про співпрацю з Марією Дубас, яка очолила замість Шликової збірну U-18
— Ми одразу зв’язалися з Марією Дубас після зміни тренерів. Я передала їй усю інформацію, яку встигла зібрати щодо збірної U-18: статистику, відео, дані про гравчинь.
Для мене дівчата U-18 були новими, тому за цей час вдалося провести лише моніторинг сезону. Вважаю, що така передача інформації між тренерами має бути нормальним процесом.
Про підготовку до чемпіонату Європи
— Ми вже стартували, але поки що в онлайн-режимі. Три рази на тиждень дівчата виконуватимуть легкоатлетичну роботу, двічі — баскетбольну. Ми будемо записувати вправи, надсилати їм відео, а вони працюватимуть самостійно.
Часу на підготовку дуже мало. Якщо гравчині не працюватимуть зараз індивідуально, за два тижні збору буде складно привести команду до необхідних кондицій.
На чемпіонаті Європи дуже складний графік — по вісім-десять ігор за десять днів. Це серйозне фізичне навантаження, тому підготуватися потрібно заздалегідь.
Про кадрові виклики
— Уже обдзвонила всіх кандидаток. Найбільше питань зараз щодо дівчат, які навчаються в США.
Проблема не в бажанні приїхати, а у візових нюансах. Деякі можуть виїхати до збірної, але не мають гарантій повернення назад до своїх університетів. Для них це дуже важливий фактор, адже йдеться про навчання та спортивні стипендії.
Зараз у розширеному списку 16 гравчинь, і будемо працювати з тим складом, який вдасться зібрати.
Про систему збірних
— Хотілося б, щоб усі жіночі збірні працювали в одному напрямку. Якщо буде єдина система від юнацьких команд до національної збірної, це дасть результат.
Тоді дівчата з молодшого віку розумітимуть вимоги, тактичні принципи, а перехід на наступний рівень буде значно простішим. На мою думку, це правильний шлях розвитку.
Вирішальна гра сезону Вищої ліги: велика галерея фіналу
Про чемпіонський сезон БК Хмельницький
— Ніхто не буде залишатися в команді, яка не хоче вигравати. Усі хлопці, які були в нашому складі цього сезону, мали чемпіонські амбіції і йшли до цієї мети від початку до кінця.
Мені дуже сподобалося, що цього року зібрався колектив справжніх професіоналів. Не було ситуацій, коли потрібно когось додатково переконувати чи мотивувати. Сказав — виконали. Усі розуміли, заради чого працюють.
Про амбіції зіграти у Суперлізі
— Це питання більше до керівництва клубу. Наша задача була спортивною — виграти Вищу лігу та отримати право на підвищення в класі. Ми її виконали. Звичайно, хочеться бачити команду в Суперлізі. Але для цього потрібна велика робота багатьох людей.
Володимир Драбіковський з робочим візитом відвідав Хмельницький
Про роль досвіду і розвиток тренера
— Кожна гра — це новий досвід. Неважливо, перемога це чи поразка.
Я завжди кажу, що вчуся не лише сама, а й у своїх гравців. Не ставлю себе вище за когось лише тому, що я тренер. Якщо є діалог і взаєморозуміння, тоді буде й результат.
Найважливіше для тренера — залишатися людиною і постійно вчитися. Баскетбол змінюється, тому потрібно змінюватися разом із ним.
Про емоції після чемпіонства
— Після фіналу ще кілька днів не було повного усвідомлення, що сезон закінчився і ми стали чемпіонами.
Ми зрізали сітку, забрали кубок, облилися водою — все як має бути. Але найбільше запам’яталися слова, які хлопці говорили один одному вже після повернення до Хмельницького. Було багато емоцій, багато вдячності, навіть сліз.
Цей сезон запам’ятається мені насамперед людьми, які мовчки йшли до своєї мети і виконали свою роботу до кінця.
