Після тижневої паузи Суперліга GGbet повертається рядом цікавих поєдинків і два з них проведе БК Хмельницький.
Новачок еліти вітчизняного баскетболу доволі непогано розпочав регулярний чемпіонат і трішки відпочивши, відправляється у коротке турне Західною Україною, щоб перевірити себе у поєдинках проти Волині та Рівного.
Своїми думками про старт сезону, майбутніх суперників та командну хімію у Хмельницькому поділився один із найбільш досвідчених гравців усієї ліги Дмитро Липовцев. Окрім цього, Дмитро розповів секрети спортивного довголіття, оцінив «хмельницьких» легіонерів та власну роль у команді.
— Дмитре, майже позаду перше коло нового сезону, який ви розпочали в лавах новачка Суперліги. Скажіть, чи вагалися, коли отримали пропозицію продовжити угоду?
— Так, одразу по закінченню сезону в вишці домовились про продовження співпраці. Тоді навіть ще не були на 100% впевнені чи будемо заходити в Суперлігу. У нас склалися гарні відносини із керівництвом. Тож, інші варіанти не розглядав, бажав взяти участь у створенні чогось нового в рамках цього проєкту.
— Ваша команда здивувала багатьох доволі непоганим стартом. А чи здивовані ви тим, що новачок Суперліги стартував краще багатьох «старожилів»?
— На початку сезону усіх трохи лихоманить. Баскетбол ще «сирий» у багатьох. Ми – не виключення. Але, десь за рахунок характеру, десь за рахунок удачі вдалось виграти пару ігор.
— До речі, як привітали Ганну Шликову з першою перемогою в елітному дивізіоні українського баскетболу?
— Словами підтримки (сміючись). Найкращим подарунком для неї, думаю, буде хороший кінцевий результат по завершенню сезону.
— А які ваші враження про роботу під її керівництвом? Який баскетбол сповідує пані Ганна та чого вимагає від своїх гравців і особисто від вас?
— Мені особисто дуже комфортно працювати із нею. І вона, і я сповідуємо «класичний» стиль баскетболу, але дуже багато залежить від ростеру команди. В наші нелегкі часи мало хто має змогу суттєво змінювати склад по ходу сезону. Кого вдалось найняти – з тими і працюємо. Обговорюємо, як краще допомогти хлопцям проявити свої найсильніші якості і приховати слабкості, поки вони ще не пропрацьовані й невиправлені. Головна вимога – дотримуватися плану на гру й не втрачати фокус. Адже більшість гравців в нашій команді ще молоді і ніколи не грали на такому рівні. Моє завдання – тримати їх в тонусі та готувати до можливих сценаріїв, що можуть трапитись на майданчику.
— Повернімося до регулярного чемпіонату. Крутий матч вийшов у Івано-Франківську, де Хмельницький здобув перемогу над господарями в овертаймі. Що стало ключовим у цій перемозі на вашу думку: тренерські рішення, командна взаємодія, індивідуальна майстерність окремих гравців чи щось інше?
— Як я вже казав, це лише початок сезону і баскетбол в обох команд був не дуже змістовним. Виграли більше, скажімо так, на характері й куражі. До такої близької гри могли й не доводити, коли в 4 чверті вигравали 10+ очок але, знову ж таки, втрата концентрації – і почалися «гойдалки». Таке часто трапляється, коли починаєш, маючи перевагу, затягувати й сповільнювати гру, а класу ще не вистачає.
— Якщо в команді є легіонери, майже гарантовано, що в їхнього українського одноклубника запитають думку про них. Що скажете про ваших американців? Які вони люди та баскетболісти?
— Нам пощастило в цій «лотереї легіонерів». Кожен із них – дуже чемна та інтелігентна особистість в цивільному житті та гарний професіонал на баскетбольному майданчику. Основна мета – якнайшвидше адаптувати їх під стиль української Суперліги, щоб вони могли якісно проявляти себе та допомагати команді.
— Попереду на вас очікує міні-турне знайомими містами: Луцьк та Рівне. На Волині ви провели декілька років вашої карʼєри, місцеві гравці досі згадують про ваш позитивний вплив на них. Які емоції перед поверненням до Луцька, але вже в іншій команді?
— Так, трошки шкода, що в Луцьку не побачили мене в ростері серед молоді та отримали закономірний результат в минулому сезоні (жартуючи). Я також маю лише теплі спогади про той час. Матчі із «бившими» це завжди більше ніж звичайна гра. Завжди хочеться довести тим, хто списав тебе за віком, що вони трішечки помилилися зі своєю експертною думкою.
— А які очікування від гри проти Волині? За рахунок яких сильних сторін ваша команда може здобути перемогу над ними?
— Цього сезону у Волині дуже сильний та збалансований ростер. І зібрались вони майже на місяць раніше за всіх. Десь трохи неочікувано, що в них такий невдалий старт. Індивідуально, думаю, нам не виграти. Тільки командним захистом та нападом. Але, перш за все, за рахунок характеру та дисциплінованого дотримання плану на гру.
— Ще один прийдешній суперник – БК Рівне. Підопічні Дениса Спиридинова набрали хороший хід, мають п’ять перемог і лише дві поразки. Ваші думки про цю команду?
— Рівне завжди були бійцівською командою. Дуже багато покладаються на триочкові. А з приходом якісних бігменів у них з'являється більша варіативність та глибина. Це буде дуже непростий матч і забрати перемогу в їхньому залі – завдання із зірочкою.
— Наостанок. Я завжди запитую про це у досвідчених гравців. Вам вже 40 років. Як тримаєте форму у цьому віці? Яка додаткова робота потрібна, щоб досі виступати на елітному рівні?
— Основне – це бажання. Посидівши пару років в офісі, я чітко зрозумів, що хочу якнайдовше розтягнути своє «баскетбольне життя» на майданчику. Основна додаткова робота – не забувати, що тобі вже не 25 і організм вже зовсім інший. Відновлення та коригування ваги даються значно важче. В тренажерному залі ти працюєш не для набору м'язів, а для збереження довголіття суглобів та зв'язок. Відновлюєшся не просто поспавши чотири години, як раніше. Доводиться ретельніше слідкувати за харчуванням, здоровим сном та ментальним здоров'ям.
Читай також: Єгор Сушкін: Рівень чемпіонату виріс, зараз є п'ять-шість команд, які реально претендують на найвищі місця
