Віцепрезидент БК Старий Луцьк-Університет Дмитро Чайковський підсумував минулий сезон Суперліги Favbet. Він очолював команду впродовж першої частини чемпіонату, а згодом допомагав Антонові Мусієнку.
Клуб гідно прийняв поразку в плей-оф та вже будує плани на майбутнє. Про трансферну кампанію, лідерів команди й майбутні ініціативи – Дмитро Чайковський розповів в інтерв’ю клубному сайту.
— На вашу думку, уже проаналізувавши все з плином часу, що не вдалося в останньому матчі проти Київ-Баскета?
— Напевно, десь тренерський штаб не зміг донести гравцям, які сильні якості вони можуть застосувати проти суперника. У Київ-Баскета хлопці виграли 62 % підбирань, а це ключовий показник фізичної боротьби. В останньому компоненті ми начисто програли, що і стало причиною поразки в матчі. У плей-оф вкрай важливо бути непоступливими.
— Із чим пов’язані часті зміни в складі?
— Після завершення минулого сезону в клубі вирішили комплектувати команду завчасно. Тому із певними підписаннями поспішили. Першочергово йдеться про трансфер Ісаї Тернера. На початку грудня 2024-го через російські обстріли Луцька клуб покинули Аррон Рідлі й улюбленець місцевої публіки Маркіз Джексон, що болісно вдарило по колективу. У підсумку із чотирьох легіонерів залишився лише Брендон Лавані.
Попри це, ми зуміли перебудуватися. Граючи з обмеженим ростером упродовж грудня і січня, команда проявила наполегливість і здобула декілька перемог. Навіть у програних матчах ми боролися до останнього, відстаючи від суперника лише на 5–8 очок, що не є багато.
Але на довгому відтинку не все працювало як слід. Кадрова ситуація змусила підсилюватися досвідченими гравцями вже посеред сезону, а керівництво ухвалило рішення змінити тренера. Загалом через низку постійних і не завжди передбачуваних змін упродовж чемпіонату нинішній сезон Суперліги можна вважати найскладнішим в історії клубу.
— Прокоментуйте призначення Антона Мусієнка виконувачем обов’язків головного тренера. Чому вибір впав саме на нього?
— Хотілося вивести команду із зони комфорту, увімкнути інші акценти. Когось ззовні було важко знайти, тож керівництво зупинилося на кандидатурі Антона Мусієнка. Будучи гравцем, Мусієнко допомагав тренерському штабу своїми підказками з майданчика. В Антона з огляду на досвід є власне бачення гри, відтак клуб дав йому шанс.
Думаю, робота наставника показала самому Антонові, над чим ще треба працювати. У перспективі він стане хорошим тренером. Зараз у клубі визначатимуть, з ким на чолі команда піде в наступний сезон.
— Який матч сезону виділите з позитивом? Який став найбільш невдалим?
— З позитивом можу відзначити дві гри. Перша – виграний поєдинок із БК Рівне на їхньому майданчику. Усі гравці показали хороший баскетбол і потужний запал. До того ж, цей матч пройшов без легіонерів, тому решта хлопців відчули впевненість у своїх силах.
Ще відзначу перемогу над Запоріжжям у Дніпрі. Це була перша гра для Олександра Кольченка після повернення. Тоді з’явилося відчуття, що можемо претендувати на перемоги в іграх зі складними суперниками. Однак, як виявилося, на дистанції не все виходило.
Щодо найбільш невдалого, то це, очевидно, останній матч сезону проти Київ-Баскета. Повторюсь, програли фізичну боротьбу. Та й сам перебіг гри видався не на нашу користь, бо ж у другій чверті втратили капітана Олександра Прозапаса через травму.
— Хто з гравців додав в індивідуальному плані? Хто був лідером команди на полі й у роздягальні?
— Індивідуально добре себе показав Олександр Прозапас, впевнено ухвалюючи рішення на майданчику. Хоч йому дещо бракувало фізичних даних, зате в плані значущості для команди він зробив найбільший прогрес.
У роздягальні лідером став Дмитро Липовцев. Його підтримка й мотивація допомагали решті. У нас загалом молода команда, гравці якої розуміють, що необхідно показувати максимальний рівень, але їм потрібні досвідчені партнери. Таким можна вважати й Олександра Кольченка. Це людина, яка любить перемагати, тому його мотивування і критика теж мали значення.
— А які позитивні моменти в минулому сезоні Суперліги можете відзначити?
— Навіть після поразок ми знаходили сили готуватися до наступних поєдинків і залишалися командою. Наш клуб під час домашніх ігор виконував соціальну місію з підтримки захисників та захисниць України. Вдалося зібрати майже 250 тисяч гривень, 200 з яких спрямували для благодійного фонду «Ангар.Україна». Решту суми переказали для підрозділів, де несуть службу працівники клубу.
Позитивом також стало те, що «Старий Луцьк» був цілісною структурою, здатною приймати важкі удари. Ми визнаємо прорахунки й поразки, що виникли. Тепер перегортаємо сторінку цього сезону й зараз працюємо над стратегією для покращення клубної діяльності.
У складні часи команда мала вірних вболівальників, які переглядали і відвідували матчі, за що їм щира подяка. Також дякую за постійну підтримку компанії «Промбудсфера», яка виділяє левову частку коштів для Старого Луцька. А ще клуб отримав підтримку від представників різного бізнесу, влади міста Луцька, обласної влади. Увесь вклад є надзвичайно цінним для гравців і керівництва.
Коли чимало впливових людей гуртуються заради клубу, то це дає змогу розвивати баскетбол у Волинській області. У цьому аспекті Старий Луцьк вбачає свою головну місію.
— Поділіться подальшими планами клубу.
— Про трансфери і плани першої команди ще зарано говорити. Окрім підготовки до Суперліги, наш клуб виховує молоде покоління. У Луцьку близько трьох сотень дітей та юнаків займаються баскетболом, ще шістсот у населених пунктах Волинської області. Для них влаштовуємо дитячі, юнацькі й аматорські турніри.
Також втретє проведемо в обласному центрі Волині кемп для юних баскетболістів. Туди долучалися діти, які вже тренуються в спортшколах і які лише пробують себе в баскетболі. На клуб очікує ребрендинг: нова емблема, новий фан-шоп, нові соціальні проєкти. Також будемо розвивати амбасадорство і сталі партнерства.
Загалом діяльність клубу триває цілий рік і активізується саме у весняно-літній період. Старий Луцьк працює над розвитком баскетболу і відкритий до співпраці задля цієї мети.