Упродовж трьох років існування БК Старий Луцьк-Університет Володимир Журжій – незмінний головний тренер. Під його керівництвом команда вже за підсумками стартового сезону стала переможцем у Першій лізі, а наступного року пробилася до вісімки кращих команд Вищої ліги.
Цьогоріч тренерський штаб та гравці Старого Луцька ставили перед собою завдання покращити результат минулого сезону, проте не заваді став COVID-19. Баскетбольний сезон в Україні достроково завершили. Тому підсумкове інтерв’ю з наставником – на часі.
- Володимире Івановичу, цього року чемпіонат закінчився занадто рано і неочікувано. Чи адаптувалися вже до життя в умовах карантину? Чим займаєтеся впродовж цього періоду часу?
- Звичайно, вже адаптувався, не вистачає того баскетбольного драйву, бо в цей час, зазвичай, іде закінчення сезону, багато роботи, незвично якось. А так, проводжу весь свій час вдома з сім’єю, інколи за короткими прогулянками з собакою.
- В момент ухвалення рішення щодо дострокового завершення сезону ще вирувало багато емоцій, адже Вища ліга була за крок від серії плей-оф та розподілу призових місць. Зрештою, вже пройшло чимало часу, емоції вляглися. Яка нині Ваша позиція щодо дострокового завершення змагань, це рішення було доцільним?
- Звісно, в той момент це було несподіване і радикальне рішення від ФБУ. Багато хто сприйняв його з критикою, але час показав, що таке рішення було цілком правильне і вчасне.
- Серед гравців, напевно, в той момент переважав стан розчарування, адже всі були сконцентровані на серії плей-оф, намагалися підійти до неї в оптимальних кондиціях. Чи оговталися хлопці, передусім, психологічно?
- Розумієте, така неординарна ситуація взагалі відбувається вперше,тому всі були в шоці і, в першу чергу, серед гравців були певні побоювання, не було розуміння що буде далі? Це найгірший час, коли в один момент є розуміння того, що позбавлений роботи, якихось звичних речей, про які в повсякденному житті навіть не замислюєшся, не думаєш, що їх можна втратити. Втім, буквально, через декілька днів після офіційного рішення від ФБУ про завершення чемпіонату, наш президент зібрав всю команду і запевнив, що всі зобов’язання перед гравцями будуть виконані, тому, хочу вірити, що всі хлопці пішли на карантин спокійними із впевненістю в завтрашній день.
- Цікаво, як загалом у цей час з комунікацією? Наскільки часто і на які теми спілкуєтеся з колегами-тренерами та гравцями команди?
- Всі хлопці у нас професіонали, тому наскільки є можливість підтримують кондиції в належному стані. З тренерами, президентом і гравцями, звичайно, спілкуємось. Розмови ведемо про ситуацію в баскетболі і загалом в країні, ну і про майбутнє, звісно.
- В Україні представники влади говорять про те, щоб дозволити тренуватися професійним спортсменам. Наскільки це буде вірним рішенням, передусім, для зняття психологічної напруги та покращення фізичних кондицій спортсменів?
- Про якісь групові тренування, як в нашому випадку з баскетболом, мова може йти тільки після повного зняття карантину, а стосовно індивідуальної роботи – якщо ці заняття будуть з дотриманням норм без контакту з іншими гравцями, чому б і ні?
- Повернемось до розіграшу Вищої ліги. Відверто кажучи, я розумію, що важко робити якісь висновки щодо спортивної складової цьогорічного чемпіонату, зважаючи на те, що його так і не дограли. Та все ж і не згадати про це буде неправильно. Чи задоволені Ви тим, в якому функціональному та ігровому плані команда підходила до серії плей-оф? Чого очікували від вирішальних матчів?
- Дійсно, важко аналізувати цей чемпіонат. Всі ми з нетерпінням чекали ігор плей-оф, намагалися підвести хлопців до вирішальних матчів в оптимальному фізичному і емоційному стані. Проте, чи успішно ми це зробили, напевно, можна було б оцінювати, якщо би ця серія плей-оф таки відбулася. Єдина наша проблема перед вирішальними іграми – це втрата через травму нашого капітана Едуарда Федчука. Решта гравців, я вважаю, була готова для найголовнішої частини сезону.
- Як оціните виступи команди на груповому етапі? Чого не вистачило, щоб посісти вище місце у групі?
- Дивлячись на турнірну таблицю, на той момент, як закінчився чемпіонат, дійсно є стійке розуміння, що ми могли зайняти більш високе місце на груповому етапі. Насамкінець деяких матчів ми не завжди приймали правильні рішення, тому були досить болісні і необов’язкові поразки, які в підсумку не дали нам посісти вищу сходинку у турнірній таблиці перед серією плей-оф.
- Про персональні успіхи кожного з гравців будемо розмовляти з хлопцями, від Вас хочеться отримати оцінку загальнокомандного прогресу за цей сезон.
- В цьому сезоні у нас з’явилась ціла низка нових гравців,які,як я вважаю, непогано влились в наш колектив і однозначно зробили нас сильнішими. Коли ми були в оптимальному складі, нам вдавалося показувати якісний сучасний баскетбол. Ми рухаємося вперед, розвиваємось як команда, поступово ставимо перед собою більш високі цілі і мені,як тренеру-максималісту, цікаво ростиразом з командою. А хлопці вчаться як то кажуть «робити результат», вчаться знаходитися під тиском. Я кажу їм, що будь-якому спортсмену (якщо це, звичайно, амбіційний спортсмен), цікаво грати в клубі, який ставить перед собою найвищі цілі. Ми якраз такий клуб!
- Володимире Івановичу, Ви належите до тієї когорти тренерів, які дуже довіряють молоді, чи задоволені Ви тим, як прогресують молоді гравці нашого клубу?
- Так, я дуже зацікавлений в прогресі молодих гравців і якщо молодий гравець своєю роботою, своїм відношенням і своїм прогресом на тренуваннях буде відповідати тим завданням, які стоять перед клубом – він буде отримувати ігровий час, іноді – багато ігрового часу. В цьому сезоні з появою багатьох новачків шалено зросла конкуренція, тому наша молодь зіштовхнулася з новими для себе викликами, коли кожну ігрову хвилину треба, як то кажуть «вигризати», тому ігровий час, порівнюючи з попереднім сезоном, у них природно зменшився. Наші молоді гравці розвиваються і рухаються в правильному напрямку. Я задоволений їхнім відношенням до справи, розумінням своєї ролі в команді. Їх особистий прогрес є невід’ємною частиною загальнокомандного прогресу.
- В українському баскетболі з кожним роком з’являється все більше молодих тренерів з цікавими ідеями, проте є й чимало досвідчених спеціалістів. Чиї тренерські ідеї та стиль з колег Вам близькі? Можливо, рівняєтесь на закордонних спеціалістів?
Звичайно, стежу за багатьма чемпіонатами. Під час сезону передивляюсь багато ігор з різних провідних чемпіонатів і як будь-який тренер, постійнохочу вдосконалюватися. Нема сенсу перераховувати тренерів, яким я симпатизую. В нашій країні багато достойних і цікавих спеціалістів. За кордоном – тим більше.
- У Старому Луцьку вже є декілька гравців, які роблять кроки на тренерській ниві, це Ілля Бедлінський, Петро Глушко. Хто ще з гравців нашої команди, на Ваш погляд, має задатки до тренувальної роботи?
- Я вважаю, що тренером зможе стати будь-хто з нашої команди. Найголовніше – це бажання займатися цією нелегкою справою, бажання вчитися і розвиватися в цьому напрямку.
- У цей період чимало спортсменів грають в онлайн ігри. Зокрема, баскетболісти грають у симулятор NBA. Чи є користь для професійних спортсменів з такого заняття?
- Професійні спортсмени сумують за емоціями, за ігровим азартом, суперництвом. Їм цього не вистачає так, як і фізичних навантажень, тому в умовах карантину відеоігри – це вигляд такого собі змагального ефекту, спосіб, так би мовити, «спустити пар». У відеогрі ,можливо, і може бути якась користь. Хоча, я особисто дуже далека людина в цій царині. Остання моя відеогра була «Супер Маріо».
- Спортсмени почали пристосовуватися до умов карантину, робити вправи у домашніх умовах. Як ще з користю баскетболістам провести час на карантині? Можливо, є хороша література, аудіо та відеоконтент? Впевнений, що це інтерв’ю читатимуть гравці нашої команди. На що Ви б націлили своїх підопічних?
- Зараз в Інтернеті можна безпроблемно знайти чимало цікавого баскетбольного контенту. Є можливість передивитися багато матчів, в тому числі і зі своєю участю, знайти цікаві книги. Від себе хотів би порадити почитати книгу Біла Сіммонса «Книга баскетболу» та Девіда Хелберстама «Гравець на всі часи: Майкл Джордан і світ, який він створив». У звичайному нашому повсякденному житті все менше знаходиться часу для того, щоб просто почитати. Зараз з’явилась така можливість.
