Команда ужгородської ЗОДЮСШ, складена переважно с юнаків 2009 та 2010 років народження провела сильний сезон, вигравши чемпіонат України ВЮБЛ серед юнаків 2010 року народження, дійшовши до фіналу в чемпіонаті України ВЮБЛ серед юнаків 2009 року народження, а попереду у команди фінальний етап EYBL, який пройде 19-21 червня в Будапешті.
Про успішний сезон в Україні, спогади про початок повномасштабної війни та про виступ і цілі команди у EYBL прес-службі ФБУ розповів наставник команди Василь Товтин.
- Наскільки вам вдалось зберегти команду після початку повномасштабної війни, враховуючи віддаленість Ужгорода від зони бойових дій?
- Команда збереглась в повному складі. У нас були втрати, зокрема перед Фіналом чотирьох по 2009 року народження - двоє хлопців були з бронхітом, тому не допомогли нам, також висока температура була у одного з лідерів команди, ще наш п’ятий номер, високий в команді не поїхав на Фінал чотирьох, бо в дати матчів поїхав поступати закордон. Тому Фінал чотирьох ми проводили без великої частини гравців, але хлопці показали характер, завоювали срібло. Я в них не сумнівався. Хотілось обіграти одеситів – це єдина команда, яку ми за три роки ще не обігрували в Україні. Значить буде ціль на майбутнє.
- Щодо тренувального процесу… коли команда відновили тренування і як вирішувалась проблема ігрової практики?
- Треба розпочати з того, що 24 лютого минулого року ми їхали до Дніпра, де повинні були пройти ігри за вихід до "вісімки" чемпіонату ВЮБЛ серед юнаків 2009 року народження. Зустріли війну в Олександрії, вийшли з поїзда, зрозуміли, що починається щось серйозне, тому розвернулись і поїхали додому. На той момент ми йшли другими по 2009 році в Дивізіоні А. А паралельно по 2010 року ми йшли першими в Дивізіоні В.
Повернувшись додому я декілька днів приходив до себе після стресу, після чого взяв документи і пішов до воєнкомату, записуватись в ТРО. Тоді мене не взяли, відправили додому і через декілька днів ми відновили тренування команди. Був трохи хаос, тому що в нашому тренувальному центрі проживало десь 600 переселенців, але в таких умовах нам вдавалось тренуватись.
При цьому ми тренувались не лише самі, але я й ходив по центрам проживання переселенців, звідти запрошував дітей, щоб вони відволікались. Тому робота тривала постійно.
Розуміючи, що ми постійно перебуваємо в тренувальному процесі, доля чемпіонату ВЮБЛ тоді ще була не відома, а рівень обласного чемпіонату невисокий, тому ми з батьками порадились і вирішили заявитись на EYBL двома командами – 2009 та 2010 роками народження.
По 2009 році ми виграли дві гри з восьми, але поразки були достойними. Можливо нам не вистачило десь досвіду виступів на євроарені. А ось по 2010 році ми вийшли до Фіналу чотирьох.
- Згадуючи чемпіонат України ВЮБЛ. В змаганнях серед юнаків 2010 року народження ви пройшли чемпіонат дуже впевнено. Що стало запорукою успіху?
- Майже половина команди 2009 року – це хлопці 2010 року народежння, тому в змаганнях серед юнаків 2010 року у них більше досвіду, більше зіграних ігор, тому і вийшов такий результат, що ми навіть на дві голови були кращі за суперників. У нас дуже ментально впевнена в собі команда за рахунок того, що відіграла в два рази більше матчів за суперників.
Ужгородська ЗОДЮСШ виграла чемпіонат України ВЮБЛ серед юнаків 2010 року народження
- По команді юнаків 2009 року народження ми в перший рік стали п’ятими, три роки тому, ще до коронавірусу, здобули бронзу чемпіонату. Це для нас був шалений крок. Потім коронавірус і тепер війна трішки вибили нас, але в цьому році ми здобули золото командою 2010 року.
Ми довго йшли до цього чемпіонства, це одна з моїх мрій, коли я починав працювати в школі, починав тренерську кар’єру.
У нас всі свої вихованці, немає запрошених хлопців з інших міст, хлопці з 3-4 шкіл. І я пишаюсь, що від початку до кінця цей успіх саме вихованців нашої школи.
- Можливо виділите когось з гравців команди?
- Артем Дьордяй – це шалений стрибок за останній час в технічному, ігровому плані, в фізичному плані і він один з тих, хто на тренуваннях віддається повністю. Там така енергетика, що він нею заряджає ще й мене, інших хлопців. Це справжній лідер команди. Він став MVP по 2010 року і увійшов до символічної п’ятірки по 2009 року народження.
MVP ВЮБЛ Артем Дьордяй: У нас було бажання всіх обіграти, зайняти перше місце
- Які ігри цього сезону вам найбільше запам’ятались?
- У Львові ми поступились столичному КСЛ. Це як і ми шалена команда, яка біжить, і я чесно кайфонув від нашого матчу з ними. Ми програли 3 очки, але нам цього вистачило, щоб пробитись до Фіналу чотирьох.
Також сподобалась гра в півфіналі Говерлою – це добре розвинена команда, бігова, виховані хлопці. Теж вийшов чудовий матч.
ВЮБЛ серед юнаків 2009 року народження: визначилися символічна п’ятірка та MVP
- Завершити хочеться матчами EYBL по 2010 року народження, де ви 19-21 червня в Будапешті зіграєте у фіналі. Як цілі ставите?
- Наразі цією командою ми провели 8 ігор, програли першу Будапешту 3 очки, але виявилось, що це найкраща команда в групі. Потім ми всі 7 ігор виграли і завдячуючи цьому ми вийшли з групи.
Головне, що ми побачили – що в Європі такі ж звичайні діти, грають в такий же баскетбол, не без помилок. Бувають хороші хлопці, але все нам по силам. У нас було хвилювання, плюс дорога сказалась, але швидко приходили до тями, наша дітвора, повторюсь, ментально сильна.
Напередодні фіналу я перед собою сталю задачу – це призове місце, можливо нам вдасться навіть за перше поборотись. Я шалено вірю в дітей, я знаю як і коли їх треба включити.
Наприкінці я хотів би подякувати ЗСУ за можливість грати в баскетбол, проводити матчі у Франківську, Рівному, Львові. Віримо в нашу перемогу.
