Репліка ¡Que mala suerte! одна із тих, що я вживаю досить часто. Вона емоційна і містка. Давайте, я не буди її перекладати дослівно, а просто наведу приклади, коли вона зривалася з вуст, а точніше виривалася десь із глибини душі.
Клайпеда 05.09.2011 - останній тур групового етапу ЄвроБаскета. Грузини після чудового матчу, коли катком пройшлися по нашій команді, виграли на морально вольових, несподівано програють у останньому турі болгарам і врятувати їх може тільки наша перемога над Бельгією. Для нас ця гра нічого не вирішує. Грузія усім складом сидить на трибунах і вболіває за наших. Бельгію ми здолали, радість грузинів для нас слабка втіха. Доречі, у нинішній збірній 5 гравців,
учасників того ЄвроБаскету, у грузинів я нарахував 8. Фактично для нас усе вирішилося, коли ми крупно програли грузинам. Ще зі спогадів про ту гру два неспортивних у Забірченка, але це уже деталі. Вийшли тоді з групи разом з грузинами росіяни і словенці, а що таке виграти 2 матчі і не вийти з групи збірна Грузії дізнається через 6 років, коли у нас цього досвіду буде уже предостатньо.
Любляна 11.09.2013 - матч Україна - Латвія. Це коли вони можуть усе, а ми абсолютно нічого. Латиші демонструють 52% триочкових весь матч лідирують +20, у нас не залазить у кошик ну зовсім нічого. Здається цей матч і досі є найкращим для Латвії по захисту на ЄвроБаскетах, 51 очко вони, здається, не пропускали жодного разу після того, навіть цього року, коли збірна у них знано сильніша. Жахлива не сама поразка, а повна безпоражінсть і підсумкова різниця у - 34. Тоді, щоправда був хепі енд. Ми розібралися із сербами і пройшли далі, а латиші не змогли закинути Бельгії лише 56 очок, звісно програли і пролетіли попри чвертьфінал. Далі був матч Україна - Італія і там уже ¡Que mala suerte! доводилося говорити італійцям. Суто для статистики: Марко Белінеллі тоді дав з гри 2/19, той самий Марко, який кілька днів тому насипав нам 6 трьох, але до цієї гри ми ще повернмося.
Більбао 31.08.2014 - усе йшло добре до невдалого приземленя Сергія Гладира на Теему Ранніко у першій половині гри Фінляндія - Україна. Втрата головного скорера, це завжди ¡Que mala suerte! Фінів з їхнім куражем і при 14 з половиною тисячах вболівальників, з яких понад 80% відсотків шаленно підтримували сам "вовків півночі", дотиснути ми не змогли. Команда перебудувалася на гру із Туреччиною, перемогла і тут хепі енд був можливим. Якби не гра Нова Зеландія - Україна, але про неї теж, з вашого дозволу, згодом.
Рига 05.09.2015 - Усі події 2015 я переживав не так близько і у прямому, і у переносному сенсі. Цей день, я запам'ятав, адже саме тоді склав військову присягу. З війської учебки нас відпустили на честь такої урочистої події і я мав можливість подивитися більшу частину гри по телевізору, перемога над литовцями виглядала більш ніж реальною, але коли за 2:20 обидві команди не можуть закинути жодного м'яча з гри, а остаточний рахунок встановлює Мачюліс штрафним кидком за 1:52 до кінця, то розумієш так і хочеться крикнути ¡Que mala suerte!
Тель-Авів 02.09.2017 - 51 очко дальніми кидками при відсотку влучання 55(!), штук 7-8 залетіло з руками, з супротивом, з дистанції 7+ метрів, а середній відсоток дальніх у італійців без нашого матчу не дотягнув би і до 40. Словом, такі ігри у баскетболі трапляються і це ¡Que mala suerte! Хоча агресиний захист придумали для того, щоб таких випадків було якнайменше. Ще на додачу до італійської гри нагадаю, що саме після цього матчу болі у спині загострилися у В'ячеслава Кравцова. Втім, ця гра не без хепі-енду, спочатку команда проявила характеру поєдинку з грузинами, потім італійці у останньому турі повелися як справжні професіонали, відборолися до останньої секунди, дали нам шанс вирішити свою долю самим. Чи стане для італійців вихід на Фінляндію бонусом за завойоване третє місце у групі В і чи дійсно зустріч зі Словенією у 1/8 це вирок, побачимо завтра.
P.S. Коли у двох матчах твоїй команді не вистачає 1 очка для того щоб увійти до Топ-16 світу, то так і хочеться закричати ¡Que mala suerte!, але у Більбао, я цього не зробив, тому що програвати підбирання 25:48 (див. вище) команді, яка не має суттєвої переваги у зрості і атлетизмі, це уже зовсім інше і доля тут ні до чого. Відборотися на своєму щиті і не дати закинути 2-3 зайвих м'ячі новозеландцям усі можливості були, деякі, я пам'ятаю навіть й досі.
У цьому контексті, згадаю ще одну гру, яку дивився по телевізору зі страшним мерехтінням у кадрі і без звуку, такий уже був у нас телеапарт у казармі, тому деякі деталі матчу від мене услизнули. Зате залишився результат. 10.09.2015 усе залежало від нас. Дві команди виходили на одну гру з умовою - перемога гарантує вихід з групи. Співавтори нашого хепі енду у Любляні - бельгійці (див. вище) і цього разу проявили себе як справжні профі, здобувши у нагороду вольову пермогу, а разом з нею і путівку до Лілля, а після повного провалу у третій чверті, мені сидячи перед екраном казарменного телеапарата, зовсім не хотілося говорити саме ту репліку, яку я вживаю досить часто.
