Головний тренер жіночої команди Будівельника Срджан Радулович в інтерв'ю клубній пресслужбі підбив підсумки року, що минає та поділився своїми враженнями від роботи зі столичним клубом.
- Срджан, цього року ви переїхали до столиці України. Чи подобається вам у Києві?
- Я дуже радий, що отримав пропозицію від «Будівельника». Отримую задоволення і професійно, і від перебування в місті. Київ – європейське і дуже гарне місто. Нам не важко було звикнути до нього.
Читайте: Жіноча Суперліга: серед цифр заключного ігрового тижня року - нові рекорди та антирекорди сезону
- Вам особисто легше працювати з командою, яка перебуває під меншим тиском, але і з меншим потенціалом, або в команді з сильнішим складом, але і з більш глобальними завданнями?
- Безумовно, що вище цілі у команди, то цікавіше з нею працювати. Я раніше працював із сильними європейськими командами. Тому зараз дуже радий знову працювати в клубі з великими амбіціями та високими цілями.
- Наскільки ви задоволені виступом «Будівельника»? Наскільки зараз команда виконує те, що ви хочете отримати від неї, і на що вона здатна?
- Ми маємо великий запас. Ми ще не граємо на своєму максимумі. Я задоволений тим, як дівчата стараються на тренуваннях. Вони мають правильне професійне ставлення до тренувань, яке повинно дати результат.
Чи я задоволений? Тренер не має бути задоволений ніколи. Я незадоволений собою. Завжди є те, що можна покращити. Після кожної гри робимо аналітику, звертаємо увагу на мінуси. Але ми на правильному шляху. У нас, безперечно, є резерв. І результат прийде, я в цьому певен.
- Запас є саме у фізичному сенсі? Пік форми ще попереду?
- І у фізичному, і в технічному. У нас дуже здібні, талановиті гравці. І якщо я, як тренер, максимально використаю їх потенціал, це дасть результат.
- А що стосується порозуміння між гравцями, між українками та легіонерками, воно вже максимальне?
- Це теж питання форми. В процесі набору форми, зростатиме і порозуміння. У нас різні гравці, які звикли до різного стилю баскетболу. Я дуже радий, що до нас приїхали сильні американські баскетболістки. Завдяки цьому навіть тренувальний процес відбувається на вищому рівні, і це дуже важливо для українок. Тому що все починається із тренувань. А потім лише переноситься у гру. Розуміння – це процес, воно не може з'явитися відразу. Але я дуже задоволений, як дівчата спілкуються між собою. У баскетбольному сенсі. Тому що вони прийшли до «Будівельника» не дружити, а тренуватися і добре робити свою роботу.
- Скажіть, чи зростає рівень наших місцевих молодих гравців завдяки тренувальному процесу разом із сильними американками?
- Так. І я намагаюся так і робити, щоби на тренуваннях українки тренувалися разом з американками, грали одна проти одної. Таким чином наша молодь отримує більше досвіду, більше навантаження. Коли є більше навантаження, то приходить і майстерність. Коли ми перебуваємо в зоні комфорту, прогресу немає. Потрібно виходити із зони комфорту. Тільки так. З фізичними, психологічними навантаженнями. Саме тому я радий, що наші американки тут. Адже насамперед це дуже добре для українського баскетболу та для молодих місцевих гравців. Сподіваюся, що вони самі це розуміють і максимально використовують кожну секунду тренування.
- Ви говорили, що «Будівельник» ще в процесі набору форми і має резерв. Якщо говорити конкретно про матчі з лідером чемпіонату, чого нам наразі бракує, щоб виграти у «Прометея»?
- Тієї ж форми. У другій половині чемпіонату ми досягнемо піку форми. У нас є сильні гравці, і є потенціал.
- Чи реально обіграти «Прометей» за підсумками сезону?
- Якби нереально, я не займався б баскетболом. Якщо можна налаштувати збірну України так, що вона може виграти у Франції, то чому «Будівельник» не може виграти у «Прометея». Адже ми не граємо, щоб просто пограти, ми граємо кожну гру, щоб виграти. Можливе лише одне завдання – перемогти в кожному матчі. Тим більше, коли ти тренер «Будівельника». Інших завдань не може бути.
- Наскільки вам важливо закінчити регулярний сезон на першому місці, щоб у плей-оф мати перевагу свого майданчика?
- Це завжди важливо. Однак у цьому є великий плюс, коли повна зала, коли багато людей підтримують команду. На жаль, пандемія внесла корективи, на ігри приходить не так багато вболівальників. Тобто зараз ця перевага стала не такою суттєвою, як раніше.
- Якщо вже ми торкнулися теми плей-оф, ви би хотіли підсилити якісь позиції в «Будівельнику» до плей-оф?
- Ні. Я задоволений своїми гравцями. Тому не бачу в цьому сенсу. Повторю ще раз, у нас є потенціал, є резерв, ми гратимемо краще і краще з цим складом.
- Який матч із «Будівельником» був для вас найважчим?
- З «Рівне». Перша гра після мого приходу до команди.
- Чому?
- Я прийшов у «Будівельник» за два дні до гри. У нас, звісно, не було систем ні захисту, ні нападу, які я хотів би бачити. Ми провели лише два тренування, тому тоді було дуже складно. Потім ми стали грати все краще та краще з кожною наступною грою. Я дуже вдячний гравцям за їхнє професійне ставлення, за те, що вони так швидко звикли та освоїли те, що я давав на тренуваннях.
- Чи є бажання виступати наступного сезону в єврокубках?
- У «Будівельника» завжди найвищі цілі. Давайте йтимемо крок за кроком, виграємо кожен наступний матч, а потім говоритимемо про наступний сезон. Але ще раз повторюся – це «Будівельник», і він завжди має великі плани. Це лише перший сезон нової команди, тому ми маємо відповідально та акуратно робити кожен крок – перемога за перемогою.
