Луганська обл., Станиця Луганська – ця адреса на баскетбольній мапі Україні особлива. І раніше, до війни, 20-й поїзд Київ – Луганськ йшов до столиці 20 годин. А тепер і поготів, дістатися звідти завдання ще те. Про шкільний баскетбол фактично на лінії розмежування розповідає тренер команди дівчат – учасниць фіналу ШБЛ 3х3 Сніжана Порохня. Команда виступала у категорії «дівчата старшого шкільного віку» у складі Єлизавети Атанової, Валерії Марченко, Анни Кухар, Діани Фаустової.
- Дівчата у мене займаються баскетболом лише три роки, вони прийшли займатися, коли їм було вже по 13 років. Ми вперше відібралися на всеукраїнський фінал Шкільної баскетбольної ліги 3х3. Отримали великий досвід і неймовірне задоволення від змагань. Побачили усі свої помилки, чого ми недопрацьовували, граючи на своєму рівні. Я, як тренер це побачила, і гравці теж. Тепер ми знаємо, як будувати нашу роботу у майбутньому.
- Вибір був, щоб сформувати команду?
- Ми з невеличкого селища. У нас і людей зараз не дуже багато. А ці чотири дівчини третій рік ходять займатися. Вони усі однокласниці, дружать. І іншого складу в принципі бути не могло.
- Які зараз умови підготовки зважаючи на близькість фронту?
- Починаючи з 2015-го року ми взагалі займалися без світла. У 2017-му у нас стало більш спокійно і навіть тихо. З 2018-го навчального року у нас повернулося освітлення, тепер ми можемо дозволити собі займатися з 5-ї вечора до восьмої, а то й до пів-дев’ятої. А не на 40 – 50 хвилин, як це було в 2015-2016 роках. А в принципі – у нас дуже гарна спортивна школа. Її відбудовують, відновлюють, умови для занять є. Фінансують нас добре. Ми їздимо на усі чемпіонати області. І з класичного баскетболу, і в 3х3.
- Якісь не баскетбольні враження від столиці дівчата отримали?
- Київ фантастично красивий, каштани цвітуть. Прогулялися трохи. А ще з мосту стрибали пішохідного, в Дніпро.
- Нічого собі!!!
- На гумовій стрічці. Там атракціон є «Банджо Джампінг».
- Екстремалки у вас дівчата.
- Не знаю, як у дівчат, а у мене серце калатало, емоції були сильні, бо ж я відповідаю за їхні життя. Отже, я хвилювалася, м’яко кажучи.
- А дівчата дорослі, вирішили спробувати.
- Ну, спорт це що? Бажання у чомусь себе перебороти. Стрибок з мосту – з цієї ж групи випробувань. Треба вміти переступити через себе, коли тобі больно, важко, страшно. І досягнути якоїсь мети.
- Хтось з цих дівчат зацікавляться баскетболом у майбутньому?
- Оскільки, ці діти прийшли пізно займатися, навряд чи їх очікує майбутнє у спорті. А ось наступні діти, які йдуть за ними – це вже інша розмова. З них можуть вирости професійні гравці. У спорт треба прийти своєчасно, якщо хочеш займатися ним серйозно. А зараз для цих дівчат – бажання, амбіції і наполеглива праця на тренуваннях дали свій результат, тому і вдалося приїхати до Києва.
- У будь-якому разі самоорганізація, дисципліна залишаться з ними, чи не так?
- Наведу приклад. Ми на область грали, у класичний баскетбол. Теж шкільний. І дівчата почали «косячити» просто. Я беру тайм-аут і кажу – віджимайтеся. Кажуть – що усю хвилину? Так. Підходить головний суддя і каже: ти розумієш, їм зараз ще грати? – Так, розумію. І закінчуємо перший період переможно, другий. А далі і матч. А до цього ані передачі, ані кидка не було. Підходить суддя і каже – що це за методика? Вибачте, кажу, але це елемент виховання. Треба цінити свою працю, яку робиш на тренуванні. І через фізичне покарання доходить, як треба грати. Просто в 15 років не усі розуміють, що якщо ти приділяєш тренуванню годину, дві, витрачаєш на усе велику кількість життя, здоров’я в першу чергу, а потім програєш… то ж у такий спосіб треба трохи розворушити дітей.
- А скільки дітей охоплено зараз заняттями баскетболом?
- Я єдиний в районі тренер з баскетболу. До секції ходять 17 дітей і 16 дорослих, тих, яким за 25, за 30. Ходять і грають.
- Яку школу представляли дівчата?
- Станиця Луганська, Спеціалізована школа №2 ім Петра Балабуєва. Але цього літа її зачиняють.
- Чому?
- У нас децентралізація йде повним ходом, об’єднання у громади, і школа, як малоукомплектована, підпадає під закриття.
- І що з цими дівчатами далі буде?
- Перейдуть до іншої школи, вчитимуться далі, тренуватимуться, просто з трьох шкіл, які є, буде одна, зведена.
