Один із легендарних українських баскетболістів – Вадим Пудзирей наразі працює у тренерському штабі збірної України U18, яка вчора зуміла вийти у чвертьфінал чемпіонату Європи (дивізіон В). Цікаво, що у 18-річному віці Пудзирей теж виступав на чемпіонаті Європи, було це у 1988-му.
Пане Вадиме, після групового етапу що найбільше Вам запам’яталося на чемпіонаті Європи?
Я розпочну з головного – це проміжний результат. Звісно про це потрібно говорити після турніру, але перший рубіж нам вдався, це вже точно можемо констатувати. А от найбільше запам’яталися емоції. Спостерігати за матчами вісімнадцятирічних на чемпіонаті Європи – це щось. Тут скільки емоцій, що аж дух захоплює, а особливо приємно, що подібні емоції у груповому етапі відчували гравці своєї команди.
До гравців цього віку потрібен особливий підхід?
У минулому сезоні я працював з "БІПою", але до цього у мене була практика роботи саме з юнаками цього віку (97-98-го р.н.). Я можу чітко сказати, що головним у цьому віці є допомогти гравцю сформуватися і перебудуватися під дорослий баскетбол.
У чому головна сила вашої збірної?
Тут напевне комплексне питання. Я вважаю, що тренерський штаб вдало попрацював. Я до нього приєднався трохи пізніше, а до цього Олександр Ворона та Олександр Мунтян провели великий обсяг роботи, згуртували команду. Окрім того, що у нас хороші гравці, у нас ще і сильний командний дух, який ми проявили у сильній групі. Цю групу називали "групою смерті". Також важливо, що у програму підготовки увійшли хороші спаринги, ми зіграли дві гри у Франції, дві у Болгарії, важливий спаринг провели в Україні проти досвідченої команди.
Відчувається у Македонії українська підтримка?
Так, багато з Україні дзвонять, пишуть, через інтернет відчутна підтримка. Сайти пишуть про це, хоч а й, на жаль, немає трансляцій з дивізіону "В". Підтримку відчуваємо.
У 18-річному віці у Вас теж був прекрасний період, пригадуєте його?
Це був період великих сподівань. У цьому віці я якраз виступав у збірній СРСР на чемпіонаті Європи. Це був 1988-й рік. Нашу команду тоді називали головним фаворитом. Напередодні ми виграли турне по Америці (6:4) і з гордістю їхали на чемпіонат Європи. Пам’ятаю у Штатах грав проти Алонзо Моурнінга. Трохи пізніше ми обіграли і Іспанців. Але на чемпіонаті Європи свій потенціал команді не вдалося реалізувати. Грали у колишній Югославії. Провалили другу частину турніру і посіли лише п’яте місце. Результат ніби й прийнятний, але не для тієї команди.
З висоти свого досвіду, що будете радити нашим хлопцям напередодні вирішальних матчів на турнірі?
Головне потрібно берегти емоції і намагатися розсудливо підходити до кожного епізоду. На цій стадії дрібниць не пробачають. Будемо боротися!
