Петро Глушко – гравець команди баскетбольного клубу Старий Луцьк – Університет. Виступає у Вищій лізі України. Низка гравців команди – студенти Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Баскетбольний клуб тісно співпрацює із керівництвом закладу вищої освіти в організації різних заходів, а гравці клубу тренуються у спортивних залах вишу.
Петро – випускник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, а нині – аспірант й асистент кафедри теорії фізичного виховання, фітнесу та рекреації. Окрім цього, Петро Глушко – тренер студентської команди вишу з баскетболу. Сучасні технології дають можливості спілкуватися навіть в умовах карантину. Ольга Юрчук розмовляла про підготовку до Студентської баскетбольної ліги України, заняття спортом в домашніх умовах та особливості виховання спортсменів.
– Через пандемію коронавірусу нині у спортсменів немає змоги повноцінно тренуватися. Який ти знайшов вихід із ситуації? Чи продовжуєш тренуватися самостійно?
– Я звик тренуватися щодня, як мінімум один раз. Після кількох днів сидіння вдома почалася «ломка». У мене є гантельки, фітнес-резинки, які використовую для занять в домашніх умовах. Також виходжу на спортивний майданчик школи, де є турнік, бруси, побігати крос.
– Ти, як тренер студентської команди Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, давав якісь завдання своїм підопічним на період карантину?
– Не давав якихось специфічних завдань. Хлопці, як і зазвичай, підтримують спортивну форму, звісно, дотримуючись усіх рекомендацій спеціалістів.
– Уже наприкінці квітня стартує Студентська баскетбольна ліга України. Чи готова університетська команда достойно виступити цьогоріч?
– Так, звичайно! Ми впродовж року наполегливо працювали. Завдяки Аматорській баскетбольній лізі Луцька, в якій бере участь Університет, ми могли награвати склад, відпрацьовувати командні взаємодії. Я сподіваюся, що після карантину знову зможемо якнайшвидше ввійти в ритм і достойно виступити на змаганнях, якщо вони відбудуться.
– Несподіваний карантин – це можливість почати займатися спортом. Підтримуєш таку думку?
– Так, звісно. Дуже багато людей нині сидять удома перед екранами телевізорів і комп’ютерів. А ще споживають ту ж кількість їжі, яку звикли їсти до карантину. Зважаючи на це, щоб уникнути зайвої ваги, потрібно виділяти час на тренування, тим паче, що часу вдосталь. В інтернеті дуже багато програм для занять удома, навіть якщо немає інвентарю. Також є онлайн-тренери, які допоможуть зробити тренування якіснішими та продуктивнішими.
– Наскільки ефективні та корисні такі «домашні» тренування?
– Звичайно, ефективнішими будуть тренування в залі чи на свіжому повітрі. Але коли такої змоги нема, то це хороша альтернатива. Навчаючись у школі, частенько тренувався вдома. Я качав прес, присідав, стояв у планці, робив собі з двох стільців бруси і віджимався. Тому форму можна підтримувати й в домашніх умовах.
– Дай, будь ласка, декілька порад студентам і студенткам, які хочуть займатися спортом, але не знають, із чого почати.
– Як на мене, дуже хорошим мотиватором буде так званий змагальний запал. Можна займатися в парі чи з групою друзів. Наприклад, змагатися на кількість разів у відтисканні чи присіданні; можна стояти в планці на час або зробити комплекс вправ, які потрібно виконувати щодня, і ділитися відеозвітом із друзями.
– Трішки про твою спеціальність. Ти – випускник факультету фізичної культури, спорту та здоров’я нашого Університету, займаєшся баскетболом на професійному рівні. Чи важливою була для тебе освіта? Чи вплинула на становлення тебе як спортсмена?
– Коли навчався, то розумів, що мені, як спортсмену, потрібно ходити на пари і засвоювати знання, які там дають. Був упевнений, що це знадобиться навіть, якщо б я не працював за спеціальністю. Тим паче, що всі пари були цікавими та насиченими. Я навчився плавати, їздити на ковзанах, техніці гри у волейбол і футбол. Із гімнастичного залу взагалі не виходив би. Ходити на пари було справді задоволенням!
Освіта вплинула й на моє становлення як спортсмена. Я почав дивитися на тренувальний процес зовсім під іншим ракурсом. З’явилося розуміння, для чого ми це робимо і як потрібно діяти, щоб вдосконалюватись фізично. І найголовніше – як це практикувати щоденно без шкоди для свого здоров’я.
– Чому, на твою думку, варто обрати саме Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки для навчання на цій спеціальності?
– Я, як людина, яка пройшла всі етапи підготовки студента, можу сказати, що навчання тут відбувається на найвищому рівні. По-перше, досвідчений викладацький склад, який виховав не одне покоління студентів, по-друге, сучасна матеріально-технічна база, за допомогою якої можна розвивати свої навички та здобувати нові перемоги. Словом, у нашому Університеті є все для того, щоб виховати професійного спортсмена.
