Новачок баскетбольного клубу "Запоріжжжя-ZOG" Павло Буренко поділився враженнями від початку сезону в Суперлізі Парі-Матч. 26-річний плеймейкер скромно розмірковує про свої успіхи у новій команді.
- Перший матч у складі "Запоріжжя-ZOG" із "БІПОЮ" для мене був дуже складним, - ділиться із прес-службою клубу Павло Буренко. - Через травму я не тренувався десять днів і перед тим матчем встиг провести тільки декілька повноцінних тренувань. Тому було важко, особливо наприкінці гри. Тоді допустив прикру втрату і перестав контролювати хід матчу. Вже потім, у наступному поєдинку з "Хіміком" зіграв трохи краще, але все одно, перебував ще не в тій формі, в якій хотів би бути. Це все негативний наслідок передсезонної травми. Зараз я готовий на 60-70 відсотків.
- Уболівальники прагнуть більше знати про одного із лідерів своєї команди. Розкажіть, звідки ви родом і коли почали займатися баскетболом?
- Родом із міста Краматорськ Донецької області, де й почав займатися баскетболом. Коли набирали хлопців у шкільну баскетбольну команду, я якраз був відсутній. Та згодом товариш запропонував спробувати. Мені тоді було десять років. З того часу і захопився баскетболом. Спершу грав на рівні чемпіонату області, в 9-му класі спробував свої сили в іграх чемпіонату України, а в 11-му мене вже запросили до южненського "Хіміка".
- Незабаром стався виклик до лав юніорської збірної України. Розкажіть детальніше як все було.
- Так. Після сезону у складі "Хіміка", мене запросили до збірної України U-18. Я потрапив до остаточної заявки із 12 гравців. Із нами тоді працював Олег Рубан, який довіряв мені. Також залучався до ігор збірної на Всесвітній Універсіаді в Китаї. Там ми посіли дев'яте місце. Ну а потім був виклик до головної національної команди країни. Я потрапив до розширеного списку збірної. Було це, здається, напередодні Євробаскету-2013. Закріпитися у складі завадила травма.
- У вашій спортивній кар'єрі солідний список клубів українського чемпіонату. Де було працювати найкомфортніше?
- Мабуть все ж таки у "Донецьку". Донецьк та Краматорськ майже однаково рідні для мене міста. Якби не ця ситуація, я підписав би довічний контракт із цим клубом. Звісно, якби мені такий запропонували. Там мене все влаштовувало – поруч сім'я, рідні та близькі.
- Тим не менш у Миколаєві, де ви провели всього півроку, вболівальники прийняли вас теж дуже тепло. Організували справжній фан-клуб – завели у соціальних мережах сторінку про вас.
- У Миколаєві говорили, що я нагадую їм Олександра Раєвського, справжню легенду миколаївського баскетболу. Ми чимось були схожі з ним, вболівальникам це подобалося. Мені комфортно було і в цьому місті, і в Івано-Франківській "Говерлі". Я намагаюся віддаватися на повну в кожній команді, тому люди добре ставилися до мене. В Запоріжжі збираюся робити це ж саме.
- Погравши в Україні, згодом ви спробували свої сили в іноземних чемпіонатах. Яким був той досвід?
- Досвід за кордоном – це в першу чергу спілкування з іноземними гравцями. Наприклад той же Каспарс Камбала, який грав у Євролізі. У Латвії дуже сильний чемпіонат. Із багатьма командами було цікаво боротися. Нинішній чемпіонат України теж дуже виріс у порівнянні з двома попередніми. У російській Суперлізі, наприклад, зараз чемпіонат в баскетбольному плані слабший нашого, я там нічого нового не пізнав.
- У 2015 році на Матчі Всіх Зірок Латвії ви стали переможцем конкурсу триочкових кидків. Посилено працюєте над цим елементом?
- Взагалі ні. Але якраз тоді інтенсивно відпрацьовував дальні кидки. Приходив у той зал разом з дружиною, ми облаштовували стійки з м’ячами так само, як це буде на конкурсі і я кидав. Якимось дивом вийшло, що виграв цей конкурс.
- А як вам теперішній домашній зал арени "Запоріжалюмінбуд"?
- Багато разів доводилося грати проти запорізької команди на цьому майданчику. Тут – одні з найактивніших вболівальників в Україні. Схожу атмосферу переживав у Миколаєві, Івано-Франківську та Кривому Розі. Мені дуже приємно грати в таких умовах, як в Запоріжжі. Вболівальник жене команду вперед, завжди активно підтримує.
- Зараз баскетбольний клуб "Запоріжжя-ZOG" перебуває на третьому місці в турнірній таблиці. Як вважаєте, команді вдасться у цьому сезоні поборотися за лідируючі позиції у Суперлізі Парі-Матч?
- Дуже приємно дивитися таблицю і бачити нас на третьому місці. І нам, гравцям, і керівництву клубу. Запевняю, що зробимо все можливе аби залишатися у верхній частині турнірної таблиці. Ми розуміємо головне - треба виходити на кожен матч і битися. Кожного суперника можна обіграти. Звісно, що є кілька фаворитів, але з нами теж треба рахуватися. Я сподіваюся, що нам вдасться триматися серед лідерів і радувати грою своїх прихильників.
