Український розігруючий захисник Павло Буренко став першим гравцем бронзового призера Суперліги Favbet Київ-Баскета зі складу минулого сезону, про продовження співпраці з яким було оголошено офіційно.
Сезон-2024/25 стане для 34-річного Буренка третім поспіль у столиці. Він прийшов у Київ-Баскет із Будівельника. Також у кар'єрі Павла були БК Київ, БК Донецьк, Говерла, МБК Миколаїв, БК Запоріжжя, БК Тернопіль і Харківські Соколи.
За 16 матчів чемпіонату України сезону-2023/24 з Київ-Баскетом розігруючий здобував 16.7 очка, 7 передач та 4.2 підбирання у середньому за гру. Його рейтинг ефективності (РЕ) становив 15.7 бали. У трьох кубкових іграх він у середньому набирав 22 очка, віддавав 5.3 передачі, робив 4 підбирання та 2 перехоплення (РЕ 21). Захисник проводив на майданчику – понад 30 хвилин.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В Івано-Франківську відбудеться благодійний турнір до Дня захисників та захисниць України
В інтерв’ю пресслужба ФБУ розпитала капітана столичного клубу Павла Буренка про очікування від майбутнього сезону Суперліги, зміни у складі Київ-Баскета та особливості минулого плейоф.
– Нещодавно Київ-Баскет офіційно оголосив за продовження співпраці з першим гравцем, який виступав за команду минулого сезону. У соцмережах повідомили, що на рік з клубом залишається його лідер Павло Буренко. Як виник варіант продовжити виступати за Київ-Баскет у сезоні-2024/25?
– Зацікавленість від Київ-Баскета була ще коли серед сезону-2023/24 переходив у його склад із Будівельника. Мені відразу запропонували контракт на 1.5 року. Проте в такі часи не знаєш, де будеш завтра, тому вирішив «підписатися» на півроку. Після завершення минулого сезону була зацікавленість клубу продовжити спільну роботу. Влітку була постійна комунікація з головним тренером Дмитром Забірченком і Андрієм Подковировим. Наприкінці липня підписав новий однорічний контракт. Вважаю, що у цих реаліях ніхто більше ніж на рік договір не підписує.
– З самого початку було видно, що на тебе розраховують у Київ-Баскеті, бо після завершення виступів у Будівельнику клуб погодився чекати, поки ти відновишся після травми. Розкажи про цей період.
– Ми грали в Дніпрі. Володя Конєв віддав мені передачу на хід. Я посковзнувся на логотипі, коліно вивернулось у сторону. Спочатку думав, що сезон завершено, але збирався зробити МРТ, підлікуватись і продовжити грати. Повертаємось у Київ, а нам повідомили, що команда припиняє існування через відсутність фінансування.
Добре, що головний тренер захотів мене забрати з собою в Київ-Баскет. Я відновився під час новорічної паузи, пропустив всього один чи два бабла. До початку плейоф набрав форму. Не ту, яку хотів би, бо цьому завадило зимове пошкодження. Сподіваюся, що наступного сезону все пройде без травм, і я зможу продемонструвати найкращу версію себе.
– Минулого сезону Суперліги за Київ-Баскет ти у середньому за гру віддав 7 передач, у кубкових матчах – 5.3 асиста. Як у тебе це виходить? Дай пораду юним баскетболістам, як треба тренуватися, щоб демонструвати подібний рівень. Можливо, підкажи вправи, та розкажи свої секрети.
– Це все результат спроб і помилок, як під час тренувань, так і в матчах. Треба пробувати віддавати ризиковані передачі, коли цьому сприяє рахунок на табло. Звісно не під час «заруби». Майстерність відточується на тренуваннях: таймінг і спейсінг, розуміння гри та взаєморозуміння з партнерами. Це особливо важливо для розігруючих, які повинні керувати всім процесом на майданчику. Їм треба тренуватися віддавати передачі після пік-н-ролу, обіграшу. Все закладається в гравця, мов будуєш дім: цеглинка за цеглинкою. Треба вміти працювати зі всезнайками, які вважають, що все вміють, та не бажають вдосконалюватись.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Буренко і Рябчук готові до нової битви: кращі гравці в історії Суперліги за передачами
Вправи повинні давати тренери, бо щоб радити, необхідно бачити гру баскетболіста, її деталі. Щоб робити поради як краще віддати пас, як поставити ногу, як грати проти різних систем захисту. Влітку я проводжу індивідуальну роботу для баскетболістів незалежно від віку та позицій, тому охочі можуть зі мною зв’язатися та отримати урок.
– Київ-Баскет уже оголосив про перших новачків, у тому числі підсилення позиції «п’ятого номера» досвідченим Максимом Сандулом, з яким ви вже грали разом, та гравцем збірної України U-23 з баскетболу 3х3 Ярославом Карпюком. У захисну лінію також додали «молоду кров» – Максима Сафонова. Дай оцінку, будь ласка, поточному складу команди.
– Минулого сезону нам дуже не вистачало «великих», цього літа з’явилися відразу двоє. Мова йде про Ярослава Карпюка й Максима Сандула. Ярослав у сезоні-2023/24 продемонстрував гарний рівень, граючи за львівську команду у Суперлізі. Макс Сандул – це бігмен, з яким я маю добру злагодженість. Ми в Будівельнику виступали разом. Вперше наші шляхи перетнулися ще в БК Київ близько 15 років тому. Минулого "бронзового" сезону «великі» не завжди реагували на мої передачі, «виключалися» з гри, коли проходив у «фарбу» та їм скидав м’яча. А з Сандулом у нас у цьому плані справжній симбіоз. Він знає, що доки м’яч не опиниться в кільці, то може в будь-який момент отримати мою передачу. У нього високого рівня відчуття партнерів та розуміння баскетболу.
Боротися за підбирання допоможуть й інші новачки: молоді форварди Артем Смітюх і Денис Клевзуник. Останній також буде набирати очки, в Прометеї він демонстрував високий рівень.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Суперліга Favbet: всі переходи перед сезоном 2024/25
У захисті продовжить грати Макс Сафонов. Він мені також відомий за спільними виступами в Будівельнику. З тією командою ми стали чемпіонами України. Хороший гравець. Завжди подобалася його двостороння гра: однаково корисний і в нападі, і в захисті. Вважаю, що виклик до літнього табору національної збірної України теж став невеликим поштовхом для його прогресу. Думаю, що та впевненість, яку він отримав у Суперлізі зі Львовом, цьогоріч принесе користь Київ-Баскету, якщо Максим продовжить грати з тією ж енергією. Залишається у складі Максим Зайцев, його гра мені також подобається. Він теж є прикладом баскетболіста з навичками корисної двосторонньої гри як в захисті, так і в нападі. Справжній універсал. Наразі з командою тренуються й інші захисники-юніори з високим потенціалом.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Єгор Сушкін після виступів у Литві повернувся в Україну
У нас формується молодий колектив. З ветеранів – лише я та Макс Сандул. Поки що так. Молода кров – це добре. Всі хлопці «гарячі», «голодні», «заряджені», у них бурлять енергія та емоції, «горять очі», вони хочуть вигравати.
З одної сторони для тренера добре, коли в його розпорядженні вже підготовлені та досвідчені виконавці, а з іншої – розвиток молодих гравців протягом чемпіонату може дати непрогнозовані позитивні результати на його фініші. Забірченко представляє молоде покоління українських тренерів, він дуже уважний до деталей під час підготовки. Молоді будуть створені всі умови для ментального, технічного, тактичного прогресу, покращення фізичної форми. Після майбутнього сезону у складі столичної команди молоді баскетболісти вийдуть на зовсім інший рівень, зроблять кроки вперед.
– Тренерський штаб – це важливо, але не забувай і про свою роль у команді з організації прогресу молоді. За мірками українського баскетболу досвідчений Павло Буренко – брила. Виступаючи пліч-о-пліч із тобою молоді баскетболісти зобов’язані прогресувати. Чи вже відомий капітан киян на наступний сезон?
– Мене призначили капітаном. Першочерговими моїми завданнями будуть підтримувати баланс і здорову атмосферу в команді. Щоб не виникало недбалої роботи ні під час ігор, ні на тренуваннях. Буду проводити роботу над цим як у роздягальні, так і на майданчику. Виконуватиму роль містка між молодими гравцями й тренером. Проводитиму превентивні заходи, щоб ніхто не «зловив зірочку» після єдиної вдалої гри, не збавляв до себе вимог. Також всі хлопці знають, що можуть завжди поставити мені питання. Я давав поради, а під час ігор бачив, що напарники починають реалізовувати це на майданчику.
– Які цілі та завдання на сезон у команди? Можливо, в тебе є індивідуальні цілі?
– Особистих цілей перед собою не маю, крім того, щоб ставати кращим кожного дня. У клубі ще ніхто завдань не оголошував, але знаю вимоги тренера. Повинні будемо вигравати кожен матч, працювати на 100-110%. Будемо боротися з усіма. Нам не треба дивитися на склади конкурентів, а концентруватися виключно на своїй грі. Після кожного тренування ставати кращими.
Певно, ціль для кожного відповідального гравця – це чемпіонство. Якщо ти не бажаєш виграти золото, то навіщо тоді взагалі виходити на майданчик? Грай серед аматорів у своє задоволення. Це моя думка. Хочу змагатися за золоті медалі, ми будемо за них боротися, тільки така повинна стояти ціль. Що з цього вийде? Побачимо навесні.
– Наприкінці нашого інтерв’ю згадай минулий розіграш плейоф Суперліги України. Розкажи про шлях столичного клубу до бронзових нагород.
– У чвертьфінальному раунді ми здолали Говерлу з рахунком у серії 2-1. Добре знали, що очікувати від опонента, яку гру він пропагує. Першу домашню зустріч виграли. Єдиної поразки зазнали на виїзді після справжнього трилеру – двох овертаймів. Було дуже важко, ми з Брентлі Байнумом відіграли десь по 45 хвилин. Прикарпатець Ілля Кабацюра тоді провів дуже сильний матч, триочковими влучаннями тримав свою команду в грі. У третій зустрічі відступати нам було нікуди, тому взяли своє та вийшли до півфіналу.
У серії 1/2 фіналу з БК Рівне нам було важко, бо десь трішки втомилися фізично від матчів з Говерлою. Після короткого відпочинку поїхали на виїзну гру, де в нас у той день, певно, через якусь рівненську магію, м’яч просто не влучав у кільце. У другому поєдинку на домашньому майданчику ми старались і боролись, але програли близький матч. Нам не вистачило сил наприкінці зустрічі.
Перша гра серії за третє місце проти Черкаських Мавп у Києві стала божевіллям. Був клатч, коли в останні п’ять хвилин постійно змінювався лідер, а потім знову два овертайми. Ми перемогли. Для глядачів зустріч видалася видовищною та крутою. За це всі й люблять баскетбол. У Черкасах в першій половині зустрічі Київ-Баскет влучив багато триочкових кидків, наша молодь «перебігала» суперників, завоювали гандикап у рахунку. У той день ми своє вже не відпустили. Лідерам черкасців було теж важко грати завершальні матчі плейоф, бо в них багато немолодих хлопців.
Вважаю, що у суперника склад був трішки сильнішим і «глибшим»: два легіонери, Олександр Тіщенко, Андрій Агафонов, Нікіта Руслов, Кирило Марченко. Серйозні та досвідчені бійці. У нас не було кваліфікованого «великого», щоб міг протистояти їх бігменам, але тренерський штаб Дмитра Забірченка й Нікіти Воєводи зумів розв’язати цю проблему, в першу чергу завдяки організації захисту в «фарбі».
Ми хотіли позмагатися за золото. Черкаси у серії з Дніпром продемонстрували, що з чемпіоном можна було боротись. Проте в підсумку Київ-Баскет виграв бронзовий фінал і завоював третє місце Суперліги.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дмитро Забірченко: Всі хочуть боротися за чемпіонство, але краще виграти серію за бронзу, ніж програти у фіналі
– У твоєму рідному Краматорську Донецької області, певно, продовжують перебувати родичі. Що відомо про життя в цьому прифронтовому місті?
– У Краматорську щодня обстріли, хоч він і на відстані від лінії фронту. Там продовжують жити, доки ще можна, батько з мачухою, бабуся та дідусь, моя сестра зі своєю родиною. Звісно щоденно переживаю за них.
Вірю що Україна виборе перемогу. Бажаю, щоб Україна повернула всі законні території, які мала до 2014 року. Важко буде стерти з пам’яті всі ці злочини, в Донбасі все в крові. Вороги ніколи не відмиють від неї свої руки.
Дай Боже, щоб нормально провели майбутній баскетбольний сезон і війна завершилась. За цих умов розвивати український баскетбол складно. Мрію про тихе спокійне мирне життя.
