На думку Олександри Радулович якби лютневі матчі з Іспанією і Нідерландами можна було б поміняти у календарі відбору на Євробаскет місцями, результат міг би бути іншим. Найдосвідченіший гравець збірної України прокоментувала виступи команди на цьому турнірному відрізку.
- Перед командою стояло завдання обіграти Нідерланди з якомога більшим рахунком і вона з ним впоралася. Тому грали на результат. Виграючи по ходу матчу 10-15 очок, збільшували цю перевагу до максимального розриву. Як почали цю гру, у такому ж темпі мали її і закінчити. Думаю, нам це вдалося, бо ми не давали суперницям, як кажуть, дихати увесь матч. І сам результат (84:49 – ред.), перевага у 35 очок, це гарний результат.
- Яке склалося загальне враження від гри збірної України у цих двох матчах кваліфікаційного турніру?
- На Нідерланди було більше часу підготуватися. Якби ці матчі у календарі стояли навпаки – спочатку Нідерланди, потім Іспанія, то можливо б усе склалося по-іншому. Бо все одно два дні – це 4-5 тренувань. Було б більше часу підготуватися. Але все одно результат на мою думку гарний. Хотілося, звісно, виграти ці дві гри, але ми розуміємо, що Іспанія дуже сильний суперник, і завдання було, якщо щось піде не запланом, чіплятися за очки, не поступитися, зменшувати відставання до мінімуму. Не лише перемога важлива, а й різниця в очках, якщо це поразка.
- Гравці збірної Нідерландів кажуть, що рівень українського жіночого баскетболу, судячи по цій грі збірної, високий. Ти згодна з цією думкою, чи це тільки ці дівчата, що приїздять і грають у головній команді країни, мають високий рівень майстерності?
- Це і наслідок того, що зараз прогресує і жіночий чемпіонат України. На майданчику грають 5 гравців, разом з ротацією 7. Рідко хто з тренерів задіює на такому рівні усі 12 гравців. А тренувальний процес відіграє дуже важливу роль, коли усі гравці разом, молодші зі старшими. Молодь, яка грає зараз в Україні, вона на тренуваннях добре себе проявляє. Кожний гравець зробив свій внесок у цей результат. Не тільки той, хто на майданчику грав у цих двох матчах.
- Домашні матчі у цьому відборі вже закінчилися, залишилося зіграти у листопаді на виїзді з Болгарією та Іспанією. Чи можемо у цих матчах вирішити завдання виходу до фінальної частини ЄвроБаскета?
- Будемо дивитися, хто приїде на той час у збірну. Бо цього разу не було ані Малашенко, ані Мосс. Якщо вони з-можуть зіграти у двох заключних матчах відбору, це буде великим плюсом для команди. Але навіть якщо вони не зможуть – є гравці, і молоді, і досвідчені, які з великим бажанням і самовіддачею приїздять до збірної. Тож, це буде видно вже ближче до тих матчів – хто приїде і з ким доведеться тренеру працювати. Але я сподіваюся, що влітку також запланують збори команди, щоб був час на підготовку. І з кожним тренуванням, з кожною грою ми знаходимо дедалі більше взаємопорозуміння і між собою, і з тренерами. Реально йде прогрес.
- Тобі комфортно працювати під керівництвом Горана Бошковича?
- Мені знайома югославська, краще сказати, балканська тренерська школа, її методи роботи. Вона дуже вимоглива. Якщо тренер сказав робити так, а ти зробила по-іншому, він може бути незадоволений. Бо у них так не робиться. Балканська тренерська школа – це насамперед дисципліна на майданчику, агресивний захист, порядок у нападі. Це нам краще вдавалося у матчі з Нідерландами, ніж з іспанками. І повторюся, вдавалося більше і краще через те, що було більше часу підготуватися і було більше тренувань. Навіть два-три тренування вже вирішують дуже багато.
- Якщо ми граємо з Іспанією в останньому турі, відтак буде більше тренувань перед матчем на Піренеях і шанси на виграш зростають?
- Однозначно. І тут нема різниці – граємо ми чи то вдома, чи то на виїзді. Ми маємо виходити і грати на перемогу і не чекати допоки зіграють інші команди в інших групах. Треба розраховувати тільки на себе. І кожна перемога додає впевненості у власних силах. А нам часто бракувало віри у себе, що ми можемо переграти чемпіонок, чи гравців, сильніших за нас, чи більш титуловані команди. Прийшов час змін, Україну вже бояться і налаштовуються на матчі з нею по-особливому. Залишається зробити наступний крок вперед – довести і продемонструвати, що у нас баскетбольна країна зі своїми славними традиціями та історією.
- Якщо отримуєш виклик у збірну на наступні матчі відбору, даси позитивну відповідь?
- А я взагалі позитивна людина (посміхається – ред.). Я і зараз із задоволенням приїхала до лав збірної. Моїм завданням було допомогти, не нашкодити команді своїми діями, тими самими захисними чи комбінаційними. Можливо не так індивідуальними, як командними. Підтримати бойовий дух, та й тренувальний процес протікає краще, коли є 8 – 10 рівних за класом гравців. І я сподіваюся, тренери залишилися задоволені моїм приїздом, і я задоволена теж. На великому позитиві провела ці матчі відбору і пов’язані з ними збори. Навіть трохи сумно було після гри з Нідерландами, що прийшов час прощатися. Бо колектив у збірній зібрався дуже працездатний, з великими цілями, амбіціями і великою мотивацією на майбутнє. І ще хочу додати – у цих домашніх матчах збірної відчувала шалену підтримку трибун, вирувала атмосфера емоційного підйому, яку створювали вболівальники. Якщо глядацький інтерес до жіночого баскетболу прокидається, він сприяє розвитку гри, це мотивує дівчат, які стоять на початку шляху. Це і заслуга Федерації Баскетболу України і персонально її Президента Михайла Бродського. Усі разом ми прямуємо вірним шляхом до переможних результатів.
