За сім хвилин до завершення матчу зі словенцями заповнені трибуни палацу спорту бачили, як Кирило Фесенко покинув арену у супроводі лікаря команди Сергія Калінкіна. Що трапилося? З цього епізоду ми розпочали інтерв’ю з капітаном збірної України, у якому Фесенко підбив підсумки виступів команди у кваліфікації ЄвроБаскету-2017. До фінальної стадії першості Старого Світу в останню мить українці таки потрапили попри програш у заключному матчі відбору у Києві збірній Словенії 69:80.
- Наприкінці третьої чверті, чи на початку четвертої, я вже точно не пам’ятаю, гравець словенців Оміс дуже сильно поцілив ліктем мені у щелепу. Я вже тоді відчув, що у мене легкий струс мозку. Я замінився, сказав про це головному тренеру, лікарю. Вони запитали у мене – ти зможеш ще грати. Вирішив спробувати, гра, усе ж таки, була надважливою. Але коли я знову вийшов на майданчик, закинув один м’яч, поставив блок, я просто відчув, що у мене усе пливе перед очима. Я почав губитися, сильно заболіла голова, то ж я попросив заміну і саме тому я не сказав жодного слова тренеру, бо він знав, що у мене струс мозку, я пішов у роздягальню. А коли я після завершення гри повернувся у капцях, я хотів бути з командою. Ми цей шлях пройшли разом. Усе ж таки я капітан, і маю бути разом з хлопцями. Я повернувся, хоча у мене був сильний головний біль, я не докінця усвідомлював, що відбувається навкруги, у мене була легка дезорієнтація. Але я повернувся, щоб подякувати нашим вболівальникам, нашим фанатам за підтримку.
- Якщо повернутися до суперництва зі словенцями, чи могли ми вирішити свою долю не завдяки математичним розрахункам, а завдяки грі?
- Словенці повністю розібрали нашу гру. Вони зробили феноменальну домашню роботу. Нам дуже важко було на початку гри, коли ми вийшли, а проти абсолютно усіх наших взаємодій у них завжди була відповідь. Вони шикарно розібрали, як треба грати проти "великих", проти "пікенролів", за великим рахунком, знайшли, як грати проти абсолютно усіх гравців і команди в цілому. Ну і не забуватимемо, що у команді суперника присутні декілька виконавців, такі як Горан Драгіч, найвищого класу. Сам Драгіч вісім років є основним гравцем у такій не дуже слабкій лізі, як НБА. І його досвід, лідерські навички допомогли словенцям нав’язати нам складний бій. Не треба применшувати і наших заслуг. Ми старалися, як могли. Находили варіанти. Але дуже складно грати, коли ти знаєш, що кожна твоя помилка закінчуватиметься двома-трьома очками. А так воно і відбувалося. Будь-яка наша помилка тягнула за собою покарання. Вони карали за кожну помилку. Це був божевільний баскетбол. Не так часто такі матчі побачиш навіть в НБА.
- Нам треба частіше грати такі матчі, щоб збірна підвищувала свій клас?
- Завдяки тому, що багато гравців збірної у минулому сезоні виступали за кордоном, ми вже демонстрували непоганий баскетбол, скажімо так. Познайомилися з європейським баскетболом, з провідними гравцями у провідних чемпіонатах. Тобто ми вже рухаємося вперед. Якщо підсумувати – ми провели цей короткий сезон у збірній на впевнені 4 з плюсом. Так, нам інколи бракувало сил, нервів, витримки, щоб дотиснути тих самих словенців. Але я вважаю, ми крок за кроком наближаємося до повторення успіхів тієї збірної, яка була за Майка Фрателло.
- Отже, якщо брати увесь кваліфікаційний турнір в цілому,за сукупністю збірна заслужила участь у фіналі ЄвроБаскета?
- Я вважаю, так. Тим більше, нам дісталася далеко не найслабша група. До того ж ця система – хто виходить, хто ні, перше-друге місця, четверте – не вважається. Все дуже дивно. Ми виграли чотири гри, до того ж дуже впевнено, поступилися лідеру можливо усіх підгруп словенцям і тут ми опинилися майже за бортом. Я вважаю цю схему не досконалою.
- Вже 20-го вересня ти мав прибути до розташування свого нового клубу, італійського Авелліно. Встигнеш відновитися?
- Через те, що у мене струс мозку, я не можу літати. Нічого жахливого нема, буденна ситуація, але тим не менш лікарі настійливо рекомендували, щоб я нікуди не летів протягом 4-5 днів. Тому поки що я у Дніпрі, під наглядом невропатолога. У новому клубі поставилися до цього з розумінням. Я з ними зв’язувався, просто зараз треба поїхати взяти довідку, щоб підтвердити факт травми і її лікування. Переніс виліт на тиждень. Добре, що у клубі усе розуміють, і я за це йому вдячний, бо це спорт.