Одним із молодих відкриттів нового сезону Суперліги Favbet став 18-річний талант українського баскетболу Єгор Сушкін із Київ-Баскета. Він вразив усіх своїм дебютом в елітному дивізіоні України.
У першому ж матчі Єгор не лише став одним із ключових гравців киян, але й продемонстрував вражаючу особисту статистику: 30 очок (2/2 двоочкових, 4/8 триочкових, 14/15 штрафних кидків), рейтинг ефективності становив «+26» за майже 29 хвилин на майданчику. Столичний клуб в грі зі Старим Луцьком жодного разу не був попереду в рахунку протягом основного часу, але зумів вирвати перемогу в овертаймі (89:86 ОТ).
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Суперліга Favbet: розклад трансляцій 9-12 січня
Напередодні поновлення чемпіонату та перших матчів Суперліги Favbet у 2025 році розігруючий юніорської збірної України Єгор Сушкін в інтерв'ю пресслужбі ФБУ розповів про причини повернення в країну з-за кордону та свої перші матчі українського чемпіонату, про особливості кар’єри в Мелітополі та Литві, згадав пам’ятні змагання, особисті досягнення та виступи за юнацькі збірні України.
– Напередодні сезону 2024/25 ти повернувся в Україну. Став жити у столиці, хоча до цього проживав у невеликих містах. Розпочав звикати до сирен і звуків вибухів, чого раніше не було у твоєму житті. Чому вирішив обрати Україну та Київ-Баскет для продовження кар'єри? Як впливають згадані фактори на твої гру та життя?
– Спершу, як приїхав у Київ, мені було непросто. Не хочу скаржитися на це, бо хлопцям, які воюють за нашу країну, набагато важче. Хочу сказати їм велике дякую за те, що нас захищають. Згадані фактори впливали на мене не сильно. Перший час було тривожно, а зараз уже звик. Хоча до такого не потрібно звикати… Але що ж поробиш? Так вже є.
У Литві я розумів, що буду легіонером. Коли буде вибір взяти до команди мене, або литовця, думаю, що відповідь очевидна… Візьмуть місцевого гравця. Через це я й обрав подальший шлях свого розвитку в Україні. Коли повертався, то не мав багато пропозицій від команд Суперліги. Але 2-3 клуби інтерес проявляли. Я порадився зі своїми рідними й близькими та прийняв рішення продовжити кар'єру в Київ-Баскеті.
– Протягом поточного сезону були поєдинки, коли кияни на останніх секундах виривали вольові перемоги над суперниками. З розряду таких стала твоя дебютна гра у Суперлізі Favbet проти Старого Луцька, коли продемонстрував один із кращих результатів сезону за набраними очками. Які ще матчі згадаєш?
– У першому ж матчі Суперліги забив 30 очок в Києві. Я від себе такого не очікував. Не скажу, що не можу так результативно грати, але трішки був у шоці від такого дебюту. Отримав після гри хороші позитивні емоції. Уже тоді я трішки заявив про себе.
Був дуже непростий матч, ми після першої половини програвали Луцьку 10-12 очок. З третьої чверті розпочали їх наздоганяти в рахунку, а в четвертому періоді була рівна гра. Наприкінці матчу, пам'ятаю, мені довірили завершувати атаку за рівного рахунку. Я не забив, але ми зуміли перевести гру в овертайм. У додатковому періоді спокійно «забрали» у Луцька перемогу.
Також пам'ятаю другу зустріч із Луцьком в гостях. Мій влучний кидок у кошик перевів гру в овертайм, і ми вдруге виграли у суперника. У наступному «баблі» знову гратимемо проти них.
Ще можу згадати гру з Дніпром. На майданчику точилася боротьба, програли в декілька очок… Але я непогано зіграв: продемонстрував непогану кидкову лінію, набрав 19 очок, віддавав передачі.
– Київ-Баскет вдало розпочав сезон, посідає поточне друге місце в елітному дивізіоні чемпіонату України, але зазнав двох поспіль поразок наприкінці 2024 року. Що в матчах із Дніпром і Запоріжжям пішло не за вашим сценарієм?
– У нас хороша команда. Ми очікуємо від себе завжди максимального результату. Наша ціль посісти місце в топ-2 таблиці регулярного чемпіонату, щоб, коли розпочнеться плейоф, мати перевагу домашніх майданчиків. Торік у клубу було третє місце, а цього сезону хочемо вийти у фінал і посісти перше місце.
У першому матчі з Дніпром продемонстрували непогану гру, боролися з першої до останніх хвилин. Моментами вони краще грали, а моментами – ми. Усе вирішилося наприкінці, коли нам забили ключовий «триочковий». Нам уже просто не вистачило часу відігратись.
Із Запоріжжям розпочали першу чверть дуже добре. Зуміли її виграти – 32:16, здобули перевагу +16 за перші десять хвилин. Спочатку гра була під нашим контролем, виходив пресинг, домінували на майданчику над суперником. Після такого початку повірили, що гра й далі буде легкою. Перестали моментами грати в захисті, обирали варіанти виконувати важкі кидки… Наприкінці втратили лідерство та через все це програли матч, який повинні були 100% «забирати» та привозити додому перемогу.
У цих матчах нам не вистачало лідера Павла Буренка, який пропускав бабл через хворобу.
– Раніше ти повідомляв, що за компанію з сестрою пішов на баскетбольну секцію, а до цього грав у футбол. Згадай із чого все почалося та розкажи про свій період підготовки в рідному Мелітополі.
– У 8 років зі своєю рідною сестрою Дашею пішов на перші тренування з баскетболу в шкільному залі, бо їй було трішки страшно. Хотів підтримати сестру. З перших тренувань у мене непогано стало виходити: влучав у кільце та швидко бігав, бо до цього займався футболом. Мені сподобалося грати в баскетбол. Після того, як відвідав пару занять, дали номер телефона тренера з ДЮСШ Євгена Олександровича Найдьона, команди якого грали у ВЮБЛ. Через деякий час я пішов туди. З перших занять він розгледів мій потенціал і взяв у команду.
У Залізному Порту на міні-баскеті з Мелітополем посіли перше місце. Перший сезон ВЮБЛ ми грали командою 2006-2007 рр.н. на турнірі на рік старших хлопців. Через різницю у віці багато програвали та посідали останні місця. Але це нас підготувало до наступного сезону серед однолітків. Тоді потрапили на команду Дніпра та не пройшли далі в плейоф. Як правило, посідали 4-5 місця у Фіналах восьми. Також продовжували грати у змаганнях 2005 р.н.
– Стали відомі факти, як ти фанатично та цілеспрямовано з дитинства хотів займатися баскетболом. У будь-яку погоду йшов пішки по 40 хвилин на тренування, яке розпочиналось о 6:40 ранку, бо в цей час ще не працював громадський транспорт. У ковідні часи тобі облаштували на подвір'ї баскетбольний кошик, щоб продовжував тренуватись. Не ходив у школі у спортивний клас, але відвідував тренування по два рази на день. Це дійсно так? Можливо, наведеш ще подібні приклади свого нестримного бажання грати в баскетбол?
– Все це дійсно було так. Тренування рано вранці не всі відвідували. Інколи на них приходили лише ми з тренером. Це було в дитинстві, хлопцям вранці було важко прокидатися. Пару разів теж прокидався і думав: «Все. Не піду на тренування. Хочу сильно спати». Але все одно вставав з ліжка та йшов на заняття. Дуже люблю баскетбол. Хочу досягти високих результатів.
У ковід тато у дворі поставив баскетбольне кільце. Я тоді був на сьомому небі від щастя. Майже всі дні проводив там.
З 1 до 5 класу навчався в одній школі, потім перевівся в школу ближче до центру міста та спортивного залу. До шкільних занять і після були тренування. Зранку проходили індивідуальні заняття для розвитку скілів, а ввечері відпрацьовували командні взаємодії. Протягом тижня в Мелітополі було по 10-12 тренувань. У суботу – одне ігрове заняття, а в неділю тренер водив нас у басейн на плавання.
– Шанувальникам баскетболу відомий Єгор Сушкін, але мало хто знає, що баскетболісткою була й твоя сестра Дарія Сушкіна. Рідкісний випадок, коли двійнята – брат і сестра – грають у баскетбол. Розкажи про неї та її спортивні досягнення.
– Так, Даша непогано грала в баскетбол на позиції «другого» та «третього» номерів. Але, на жаль, трішки більше ніж рік тому вона перестала багато приділяти часу грі. Вирішила не продовжувати далі. Зараз навчається у Вільнюсі на реабілітолога. Баскетбол не забуває, любов до цього виду спорту в неї не пропала. Дивиться майже кожну мою гру, завжди підтримує та обговорює зі мною.
Серед її досягнень з командою Мелітополя була перемога у ВЮБЛ Дивізіону Б. В академії Шяуляю грала у стартовій п'ятірці серед однолітків та у 17 років тренувалася з гравчинями головної команди клубу.
– Ти маєш великий досвід виступів за юнацькі збірні України. Вперше одягнув синьо-жовту форму у 13 років. Розкажи про турніри, де грав. Які змагання є пам'ятними?
– Перші мої збори відбулися в Запоріжжі у 13 років. Вони сильно запам'ятались. Ми грали між собою, переглядали на відео помилки. Нас тренували Дмитро Шаламов, Василь Івлєв і Володимир Піщіков.
Зі змагань хочу згадати, коли вперше поїхали зі збірною U-15 в Польщу на етап ЄЮБЛ U-16. Тоді в групі посіли перше місце, а я потрапив у символічну п’ятірку. Потім у Каунасі на ЄЮБЛ протистояли балтійським командам, переважно литовським. Багато матчів програли, але це став дуже добрий досвід як для збірної, так і для кожного її окремого гравця.
Минулого літа на Європі (чемпіонат Європи U-18 Дивізіону В – прим. ред.) хотіли показати хороший результат, розмовляли про це між собою на зборах. Але навіть із групи не вийшли…
– Торік молодіжна збірна України посіла друге місце, підвищилася в класі та отримала право влітку виступати на чемпіонаті Європи Дивізіону А. Як один із кращих розігруючих країни, молодших за 20 років, ти можеш отримати виклик на цей турнір. Мрієш про виступ у грецькому Іракліоні серед еліти баскетбольного континенту?
– Звісно, минулого року хлопці з U-20 здобули нам право грати в Дивізіоні А. Маємо можливість продемонструвати на що здатні серед еліти. У складі буде багато хороших гравців. А який отримаємо результат – дізнаємося влітку.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Збірна України U-20 – віце-чемпіон Європи у Дивізіоні В
Потрапити до цієї збірної для мене не мрія, а ціль. Хоч і буду на рік молодшим, але подібний досвід виступів за збірну зі старшими хлопцями 2005 р.н. уже мав два роки тому.
– Після початку повномасштабної війни ти поїхав здобувати баскетбольну освіту в академії литовського Шяуляю. З місцевими командами ставав переможцем і призером чемпіонатів Литви, отримував індивідуальні відзнаки. Цікаво дізнатися детальніше за це. Чим підготовка юних гравців у Литві відрізняється від занять в українських баскетбольних школах?
– Допоміг влаштуватися у Шяуляй колишній тренер збірної України U-15 Рімантас Грігас, якраз під його керівництвом ми їздили на ЄЮБЛ у Литву та Польщу. Як розпочалася війна, то він мені подзвонив і пообіцяв знайти команду. Я та декілька інших гравців разом виїхали з Мелітополя в Литву. Спочатку ми жили в невеликому литовському містечку Ігналіні. Через місяць-півтора мене, Андрія Трофімова, Данііла Горбаня та мою сестру взяли в академію Шяуляю.
Спочатку було складно в іншій країні, але з часом я адаптувався та стало набагато простіше. Усе стало на свої місця. Підготовка багато в чому відрізняється від нашої. У Литві баскетбол спорт №1, а не футбол. Усі хочуть бути баскетболістами, в них це особлива культура. Якщо у нас у кожному дворі є ворота, то там, певно, в кожному будинку висять кільця та є баскетбольні м'ячі. Дуже багато приділяють уваги дрібницям: як кидати, як тримати кисть, як присідати під час кидка. Усе розбирають детально, 2-3 рази на тиждень – «качалка». Тренери Шяуляю, які працюють із дітьми, в минулому були хорошими професійними гравцями. Один із них у складі збірної Литви став чемпіоном Європи.
Під час першого сезону в Литві ми посіли третє місце в Дивізіоні В, а я потрапив до п'ятірки кращих гравців. Наступного сезону з 2005 р.н. здобули друге місце в Дивізіоні А. Минулої весни з однолітками виграли Дивізіон В, а мене включили до символічної п'ятірки. З командою U-19 посів друге місце серед еліти. За підсумками свого останнього сезону був обраний у символічну п’ятірку литовської баскетбольної академії Шяуляй. Кращих вибирали серед усіх вікових категорій хлопців і дівчат від U-11 до U-19.
– Були цікаві історії, пов’язані з баскетболом?
– Треба трішки подумати… Приїхали на матч третього дивізіону Литви у сусіднє місто, а я забув ігрову футболку вдома на ліжку. До матчу було 1,5 години. Я швидко викликав таксі та повернувся додому за цією футболкою. За 5-7 хвилин до початку поєдинку потрапив у спорткомплекс. У першій чверті не грав, розминався, але потім мене випустили на майданчик. Цей матч ми виграли. Тренер мене не сварив, цьому я сильно здивувався. Лише сказав: «З усіма буває».
– Які команди подобаються в НБА та Європі? Можливо, є гравці, за виступами яких слідкуєш персонально?
– У цей період НБА особливо не дивлюсь. Більше приділяю уваги цій лізі, коли розпочинається плейоф. Звісно, не пропускаю хороші протистояння. Останній раз дивився як грали Бостон та Оклахома. Дуже часто дивлюся ігри Євроліги. Подобаються Жальгіріс, Панатінаїкос і Париж. За ними більше слідкую.
Подобається стиль гри Кендріка Нанна з Панатінаїкоса. У Монако – Майк Джеймс. Він також «перший номер». Мені дуже подобається і його стиль гри: швидкість, впевненість під час виконання важких кидків. Це мої два фаворити в Євролізі. Слідкую за гравцями на своїй позиції.
– Які маєш хобі? Чи вистачає часу ще на щось, крім баскетболу?
– У дитинстві мені подобалося малювати. Любив перемальовувати картинки. Часто мої роботи були присвячені баскетболу. Зараз більше граю в ігри на мобільному телефоні, люблю подивитися матчі… Але все це теж пов'язане з баскетболом. Увесь мій світ обертається навколо баскетболу.
