Гравець національної жіночої збірної України Ганна Зарицька на кілька днів з дозволу тренерського штабу відлучалася з тренувального табору команди. Причина більш ніж поважна: Аня подала заяву на реєстрацію шлюбу у РАЦСі у рідному Бердянську. З 7-го липня, коли Аня, скажімо, летітиме в авіаподорож, у квитку її статус зміниться з "місс" на "міссіс". Чи не про це мріють усі дівчата світу?
- Так, буде весілля - 7 липня у Бердянську.
- Самі дату обирали чи у РАЦСі тільки на цей день були вільні місця?
- Ні, дату обирали самі.
- За яким принципом?
- Просто мені сподобалося – 07.07.17 (сміється – ред.).
- Цікава символіка. Красиво у документі виглядатиме. Подобається цифра 7?
- Взагалі-то "7" була першим моїм ігровим номером. І я його зараз повернула. До цього під сьомим номером грала Іна Кочубей.
- Тепер і у збірній, і у клубі (казахстанській "Астані" - ред.) носитимеш на спині сімку?
- У клубі, нажаль, ні. Там стара форма була і там я не могла повернути (номер - ред.). А у збірній звільнився сьомий номер і я його собі взяла.
- Тепер він тебе надихне на успішний виступ?
- Я сподіваюся на це!
- Що може допомогти збірній витримати психологічний тиск на чемпіонаті Європи? Усе ж таки вболівальники очікують від команди успішного виступу?
- Я думаю, що тільки концентрація на тренуваннях, слухати і виконувати завдання, які дає нам тренер. І бути завжди згуртованою командою. Ми довели вже, що можемо такою командою бути у грі з Сербією на кваліфікації Євробаскету. Один за всіх і усі за одного – і у нас має усе вийти.
- У такому складі збірна проводить матчі вже не перший рік, півтора року, як мінімум. Обкаталися, зігралися, вже з заплющеними очима можете у баскетбол зіграти?
- Ну, це образно кажучи. Звісно, знаєш вже, чого від кого можна очікувати. Хто куди може вриватися, який гравець куди заходити, у захисті хто як грає. Зіграність між нами є, ще й попереду два турніра у Франції та Греції. Вони мають нам допомогти.
- Скажімо, на турнірі у Франції ви граєте перший матч з господарками, француженками. Чи можна там якимось чином змоделювати ситуацію чемпіонату Європи, адже там ви теж починаєте виступи матчем з господарками?
- Так, думаю, гра у Франції буде для нас гарним уроком. Схожа атмосфера - вболівальники прийдуть підтримати Францію, повний зал має бути. Тому, мені здається, це має бути гарним випробуванням для нас.
- Як тобі починати чемпіонат матчем з господарками. Є думка, що і трибуни тиснутимуть, та й судді будуть на боці суперника?
- Мені здається, що коли ти повністю включаєшся у гру, ти вже і не чуєш галасу трибун. Мені, навпаки, подобається, що ми граємо першу гру з господарками. Як би там судді, ви кажете, будуть вони схильні до господарок, чи не схильні – вони не так добре знатимуть нас, а ми їх. Якби ми грали з ними останню гру, вони б переглядали усі наші ігри, а ми – їхні. І більшим було б хвилювання, як би не помилитися. А так, як кажуть, вийшли, зіграли "наосліп", вони не так добре знатимуть нас, а ми їх, бо перед цим вони не бачитимуть нас, а ми їх. Звісно, ми розбиратимемо цю команду, а вони нас. Але не будемо бачити одне одного на власні очі в інших матчах.
- І судді, на твій погляд, судитимуть справедливо?
- Так, справедливо, чомусь я думаю так. Це фінал чемпіонату Європи, судді різні – з інших країн. Вони теж не хочуть заплямовувати репутацію.
- Якщо говорити про наступних суперників? Іспанія – країна, яку у баскетбольному плані представляти не треба, а потім Угорщина.
- Я до усіх суперників ставлюся серйозно. Не можна жодного з них недооцінювати. Яким би він не був – сильнішим чи слабшим. Його треба поважати, і знов таки – з кожною командою можна грати. Це баскетбол. Сьогодні ми можемо вистрілити – влучити на 60% кидків, завтра – на 20. Тому, треба просто виходити, налаштовуватися, бути уважними, концентруватися, і я впевнена, що грати можна з усіма.
- Кажуть, жіночий баскетбол непередбачуваний?
- Ну, чоловічий теж, я вам скажу. Я переконувалася у цьому багато разів, коли відвідувала матчі – команда веде +20, потім вона ж поступається -15. Так само і у жіночому баскетболі. Його люблять за непередбачуваність.
- Отже, найголовніше – психологічно налаштуватися.
- Так, виходити на кожний матч без остраху в очах. Це важливо.
- Наставник збірної України 3х3 Юрій Процюк зізнався, що без Ані Зарицької годі думати про трофеї. Там ти була і є лідером, а у цій збірній відчуваєш, що від тебе теж багато що залежить?
- Важливо, що тренер мені довіряє. Я відчуваю, що він у мене вірить, це стимулює добре зіграти. А результат залежить від кожного члена команди.
- Мікроклімат у команді сприятливий?
- У цьому плані нема жодних проблем. Усі дівчата дружні, спілкуємося.
- Чула інформацію, що вас визнали одними з фаворитів Чемпіонату Європи?
- Відверто кажучи, я стараюся не читати пресу, сайти. Вийшли – перемогли. Чим більше будеш в усе це занурюватися, буде гірше. Навіщо себе накручувати? Треба менше про усе це думати - виходити, робити свою справу і усе вийде. Навіщо перейматися?
- І насамкінець, можеш розкрити таємницю – хто твій обранець?
- Звичайно. Він суддя ФІБА, з Казахстану. І вже має ліцензію 3х3. Ми разом вже півтора роки.
- Встигли перевірити стосунки на міцність?
- Так, і я щаслива, що тепер ми з’єднаємо свої долі і свої серця!
