Важкий форвард баскетбольного клубу КНТЕУ Василь Близнюк після виходу команди у фінал Київського етапу Студентської баскетбольної ліги (102:66 з КПІ-Поліграфіст) розповів про себе та баскетбольну кар'єру.
- Граю на позиції Артура Дроздова. А є легкі форварди – Руслан Отверченко, Сергій Гладир, красунчики українці!
- І як ти докотився до важкого форварда?
- У баскетбол мене привела мама, яка просто привела мене до секції у школу №277, яка знаходиться на Троєщині. Там тренували мої вихователі Тетяна Михайлівна і Лідія Павлівна. Вони першими дали мені ази баскетболу, показали, що таке баскетбол, як у нього грають, технічні моменти. І звідси все почалося. На першому тренуванні я просто не віддавав нікому м'яч, активно за нього боровся. Мене назвали королем підбирань і мені це дуже сподобалося, народило бажання займатися далі. І далі баскетбол став для мене частиною життя. Я без цього не можу. Це моя пристрасть.
- А півфінал ви виграли за рахунок підбирань?
- Вважаю, що у нас було дуже багато бажання. Це було дуже важливо для нас. Виграти. Бо до цього ми три роки зупинялися на цій стадії. Грали за третє місце і там програвали. У цьому році ми впевнено крокуємо до перемоги і я думаю, ми виграємо фінал.
- Ти обирав навчальний заклад тому, що там є баскетбольна команда, чи тебе просто помітили на парах фізвиховання?
- До КНТЕУ я вступляв безпосередньо за спеціальністю "Реклама та піар". Мені це подобається. А далі, коли я побачив, що є команда, яку тренує такий фахівець як Денис Сергійович Єльцов, я зрозумів, що все дуже серйозно, і у нас будуть серйозні тренування, будемо досягати великих результатів. То ж, баскетбол став дуже приємним бонусом до мого навчання. Можна поєднати навчальну частину, розкрити себе, як професіонала, а також займатися улюбленою справою, безпосередньо баскетболом.
- Вдається поєднувати баскетбол і навчання. Тренер не допомагає вчитися?
- Тренер ніколи не просив, ніколи не ходив за мене. Все чесно. Вчуся добре. А реклама і піар допомогли мені створити сторінку команди в інтернеті. Активно її розкручувати, налагоджувати зв'язки зі сторінками Універститету тощо.
- У майбутньому якусь частину вільного часу залишиш для баскетболу? Ти на якому зараз курсі?
- Я на четвертому курсі. Мені залишився один іспит сесії. Перед грою, до речі, складав "Ділові переговори". І одразу на матч. Тобто у мене насичений графік. Я думаю, що баскетбол буде по життю завжди зі мною. Я б хотів бути у баскетболі максимально довгий час. Професійно, напевно, ні. Бо це дуже велика робота, професіонали віддаються повністю, це їхнє життя. Але буду завжди грати, буду завжди вивільняти час на це. Думаю, баскетбол буде зі мною завжди.
розмовляв Руслан Свірін
