У інтерв’ю прес-службі Київ-Баскета головний тренер команди Дмитро Забірченко підбив підсумки сезону 2024/2025, приділивши увагу молодим гравцям і їх прогресу.
– Тренере, почнімо з головного. Як ви оцінюєте виступ команди цього сезону?
– В принципі позитивно. Завдання спочатку сезону було боротися за медалі. І загалом сезон ми провели добре. Я маю на увазі, регулярний чемпіонат. І добре, що в перших двох стадіях плей-офф не дали нікому перевагу майданчика, все-таки ми не програли жодної гри вдома в плей-офф. Потішили своїх глядачів, повернули вболівальників на трибуни. У цьому є велика заслуга гравців і керівництва і адміністративного складу команди.
І, зрештою я все таки позитивно оцінюю навіть наше підсумкове друге місце. Тому що якби на початку сезону мені сказали, що ми будемо другими, я сказав би "не перебільшуйте". Ну от, по сезону апетити зростають, хлопці прогресували, і посіли заслужене, я вважаю, друге місце.
– Ви кажете, що на початку сезону вважали підсумкове друге місце не зовсім реальним, насамперед через те, що у нас склад не дуже повний, обмежена ротація?
– Так, у команді багато молодих гравців. Ярослав та Артем приїхали з Львівської Політехніки, важко схоплювали ті схеми, які ми мали. Але було видно, що у хлопців є бажання, тому думаю, що за рахунок своєї роботи, за рахунок свого бажання вони таки показали, що вони можуть бути корисними команді та розвиватися.
Плюс Сушкін приїхав – хлопець 18 років – ніхто його не знав, тільки по збірних U16, U18… Так, у мене була надія, що він нам допомагатиме і добре допомагатиме, але на початку сезону ніхто не розраховував на те, що він стане ключовим гравцем, на те, що він вже зараз даватиме такий результат.
– І тепер уже за підсумками сезону як оцінюєте прогрес молодих гравців?
– Якщо один молодий гравець у сезоні вистрілює — це дуже добре. У нас, в принципі, вистрілили два, навіть два з половиною. Вся молодь додала по ходу сезону, тому щодо розвитку молоді – сезон позитивний.
– Хтось із них можливо здивував вас особливо?
– Не можу сказати, що хтось прямо здивував. Нема кого виділяти. Видно, що Ярослав Карпюк додав, Єгор Сушкін додав. З тих, хто менше грав – і Артем Смітюх, і Богдан Бур, і Єгор Рижков теж додали, але, на жаль, останнім трьом не виходило виділяти багато ігрового часу, мені хотілося б оцінити як би вони виглядали в ігровому плані, але, на жаль, турнірні моменти не дозволили це зробити. Треба було перемагати, тому не завжди була змога дати молодим стільки ігрового часу, скільки вони заслуговують. Ми жертвували їхнім ігровим часом для того, щоб досягти результату.
– Ми обговорили з вами те, що було на майданчику. Хочеться спитати окремо про атмосферу в команді. Ви говорили на одній із післяматчевих прес-конференцій, що це один із найкращих колективів, який ви тренували. Що ще можете додати до цих слів після сезону?
– Так, у цьому колективі не було жодної людини з якоюсь гнильцею, як кажуть. Усі позитивні, всі максимально заряджені на результат, всі максимально заряджені на роботу, на прогрес, цього сезону підібрався супер колектив. Павло Буренко, Максим Сандул, Денис Клевзуник – були для нас не просто гравцями стартового складу, а справжніми стрижнями команди, на яких ми багато в чому трималися, вони вели за собою і на майданчику, і за його межами. Їхня стабільність і професіоналізм — дуже важливі, особливо коли навколо багато молодих, яким треба показувати приклад щоденної роботи. І я вдячний їм за самовіддачу і впевненість, які вони давали Київ-Баскету цього сезону.
– Чи було щось що стало для вас несподіванкою цього сезону — позитивною чи негативною?
– Поки що у мене лише позитивні емоції. Ясна річ, розумієш, що могло бути краще, якби трохи по-іншому склалася третя гра фіналу – пара втрат, пара кидків… Але це баскетбол. Ніхто не знає, як склалася би далі гра, зроби вони ці втрати, чи не зроби ці втрати… Хлопці повністю віддалися на майданчику, і сьогодні ми задовольняємося тим, що є.
– Як ви відновлюєтеся після таких поразок? Як прийти до тями після всіх нервів?
– Взагалі після сезону трошки важкувато. Потрібно видихнути, відпочити від баскетболу, відновити емоції, відновити себе психологічно. Тому що це насправді важко – віддаєш багато емоцій, пропускаєш через себе всі поразки, всі труднощі, безсонні ночі, підготовки до ігор, потрібно і фізично, і емоційно відновитися, гадаю, кілька тижнів і вже відпустить)
Це я говорю про себе, як про тренера, а гравцям, гадаю, треба фізично тільки відновитися, вони, я думаю, теж позитивно оцінюють свій сезон і можуть бути задоволені собою. Думаю, фізично відновляться і вже думатимуть про наступний сезон, як готуватись, чим займатися.
– Ви відзначили повні трибуни на іграх у Києві, такої атмосфери на баскетболі давно не було. Які ще були яскраві моменти цього сезону, які запам’ятаються та залишаться у пам’яті?
– Ну, деякі перемоги запам’яталися. Наприклад, коли у Києві забили Говерлі на останніх секундах, знову ж таки всі домашні ігри плей-офф… Коли багато перемог, багато й позитивних моментів по сезону, спогади залишаться лише позитивними.
– Про плани на наступний сезон ще рано говорити?
– Поки що рано, треба відпочити, відновитися, дізнатися які цілі ставить керівництво, і дивитися вже далі, що буде.
– З ким з гравців ви хотіли би йти разом наступного сезону, працювати з ними далі? Якщо не хочете чи не можете зараз називати імена, то скільки це гравців?
– Якщо ми розглядаємо ситуацію, що я залишаюся в Київ-Баскеті, то мені хотілося б залишити точно 6-7 баскетболістів із нинішнього складу. Я не прибічник залишати на наступний сезон 2 людини і брати 10 нових. Це важко. Деякі гравці, як Ярослав Карпюк, тільки у квітні почав допомагати і давати результат, а перші півроку – то позитивні, то негативні моменти в грі, то добре, то погано, то добре, то погано… Вся робота, яка була з ним зроблена, та інформація, яка була вкладена в нього, лише наприкінці березня – у квітні почали давати результат.
– Ви бачите в ньому потенціал, що наступного сезону він може ще додавати?
– Так, звичайно, він має додавати. Як мінімум у стабільності – щоб його не кидало в крайнощі – 2 очки, 4 фоли або 22 очки, 16 підбирань… Я розумію, він молодий гравець, але все одно повинен бути більш стабільним та стабільніше приносити команді користь.
– Безумовно найбільше цікавить ваша думка щодо перспектив Єгора Сушкіна. 18-річний розігруючий Київ-Баскета приємно здивував усю баскетбольну Україну. Який його рівень у майбутньому, на вашу думку? Чи може він грати, скажімо, у Єврокубку?
– Сто відсотків. Його таланту, фізичних даних має вистачати щонайменше для Єврокубка. Євроліга – більше вже політика, для того, щоб потрапляти до Євроліги, потрібне також сильне агентство, щоб отримати хоча б шанс. Але, я думаю, якщо він свій шанс отримає, то він має ним скористатися.
– Я не можу не попросити у вас, як у людини, яка грала в Єврокубку, багаторічного капітана національної збірної, тепер тренера, який розвиває молодь, поради молодим гравцям, які прагнуть грати на вищому рівні.
– Постійна робота, вірити в себе, вірити тренерові, який з вами працює, довіряти йому, лише віра у свої сили та праця. Якщо гравець не буде достатньо працювати кожну хвилину стільки скільки у нього є часу в залі, то нічого не буде.
Якщо ви думаєте, що ваш час ще попереду, і ви ще молодий, і у вас є певний час – колись вистрілите або спрогресуєте, то ні, треба зараз працювати, і зараз уже досягати свого прогресу, не думати, що у вас ще кілька років попереду.
Зараз для молоді золотий час у нашій Суперлізі, є можливість отримувати ігровий час, показувати результат, рости над собою. Мені здається, ідеальнішого часу для розвитку молодих гравців ще не було. Ніколи в Суперлізі не було так багато молодих українських гравців, які б тим більше отримували стільки хвилин на майданчику.
– Коли 2009 року з БК «Київ» поїхали легіонери, всі ви – Кравцов, Лукашов, Пустозвонов, Липовий – отримали свій шанс. І надалі ви всі стали основними гравцями збірної України.
– Так, тоді отримали шанс, ще й у сильному чемпіонаті, потрібно на цьому ще зробити акцент, тому що це були 2008-2011 роки, коли в Суперлізі було багато сильних легіонерів і було досить багато сильних команд, таких як Донецьк, Азовмаш, які привозили мільйонні контракти, і коли наші молоді хлопці виходили грати проти тих легіонерів, і давали результат, ясна річ вони росли.
– Ми вже говорили у цьому інтерв’ю про незабутню атмосферу на трибунах у палаці спорту Венето на іграх Київ-Баскета. Зараз ми з вами можемо подякувати нашим фанам за підтримку. Що ви хотіли би сказати уболівальникам?
– На прес-конференції після третьої гри фіналу у Дніпрі я сказав, що якби не дніпровський зал, ми цю гру Дніпру вже не віддали би. Це сто відсотків. Уболівальники погнали їх уперед у важкий момент, і Тимофєєнко забив ці пару очок, і Конєв…
У переломний момент – коли ми почали наздоганяти – сімнадцять, чотирнадцять, тринадцять, десять, вісім, шість очок різниці – воно все йде, йде по накатаній, катком йде — вболівальники не дали їм упасти остаточно. У певний момент при мінус 3-4 воно зупинилося, суперники не могли забити, ми не могли забити, і потім уболівальники дали їм імпульс, і вони забили — і з трьох очок різниці стало п’ять. Я думаю, що в нашому залі ми точно дотисли би їх.
На другій грі фіналу у Києві все було супер. Нашим уболівальникам величезний респект. Я дуже радий, що глядачі повернулися на трибуни, мені дуже подобається, що люди приходять підтримати українських баскетболістів, наших молодих гравців, наших ветеранів і гравці віддають їм належне своєю непоступливістю, своїм характером, своєю енергією дають позитивні емоції вболівальникам у цей тяжкий час.
Я думаю, що у нас виник гарний симбіоз команди та фанів, які приходять вболівати за нас, і ми максимально намагаємося грати настільки добре, щоб їм було приємно дивитися і підтримувати нас.
