Перший тренер Станіслава Тимофеєнка Дмитро Саєнко розповів, як загартовувався характер його підопічного. Секрет успіху не може виникнути на порожньому місці. Людина має бути готовою до випробувань. Бронзовий призер Чемпіонату Європи з баскетболу 3х3 Станіслав Тимофеєнко таким виявився, не в останню чергу завдяки вірним установкам на початку баскетбольного шляху.
- По-перше, Стас зростав у команді, яка була на два – три роки старша за нього. Він просто підходив до тієї команди через те, що був високим хлопцем. Оминувши дитячий баскетбол він одразу ж потрапив у великий (баскетбол – ред.). У свої 14 років він вже грав на першість міста, на першість області у складі дорослих команд. Він виступав не лише, як вихованець дитячо-юнацького спортивного клубу "Авангард", але і за команду БК Енергобаскет. Це наша команда базового підприємства ДТЕК Придніпровської ТЕЦ. На її базі і був створений цей спортивний клуб. Я є його головою і тренером. У Стаса була можливість зростати на дорослих чоловіках, штовхатися одразу ж там. Тому з’явилася ось ця закалка характера. І коли його вже запросили у 16-тирічному віці грати за збірну області у складі ДЮСШ-5 і їхати на Молодіжні Ігри України, він вже був абсолютно готовим гравцем. І йому з однолітками було боротися достатньо легко. Тому до нього успіхи прийшли достатньо швидко і достатньо рано. У свої 16 років він потрапив до молодіжки, а закалку він отримав саме у дорослих іграх. І зараз ми продовжуємо працювати у цьому напрямку, адже робота клубу на цьому не завершується. Наші діти, які зростають у клубі, вони також грають у дорослих чемпіонатах. Ми вже 11-й рік проводимо Придніпровську баскетбольну лігу. Придніпровськ – це місто-супутник Дніпра. Ми організували аматорський турнір і за великим рахунком через цей турнір пройшли усі хлопці, які грають у вищій, супер лігах, командах Дніпра і не тільки Дніпра. Наші діти клуба грають з дорослими, крім того, у нас є базова команда Придніпровського енергобудівного технікуму, ця команда грає там само у Придніпровській лізі. У цієї команди иє успіхи і на рівні республіканських, обласних, міських змагань. Так само і доросла команда, цього року вона виграла першість Дніпра у дивізіоні Б, а складена вона на базі колишніх вихованців дитячого клубу. Тобто хлопцям по 20 років, а цього року вони виграли чемпіонат серед дорослих. У мене цей рік склався архі чудово. І дитячі, і дорослі команди виступили прекрасно.
Але той заряд, який я отримував від гри Стаса на чемпіонатах світу і Європи, ні з чим не зрівняний. Наше листування у Вайбері, а ми обговорювали кожну гру, дає такий заряд емоцій! Він подякував мені, а я йому сказав: це я тобі маю дякувати. Бо ти мені в черговий раз, і такі, як ти, даєте поштовх для подальшої роботи. Бо стільки разів хотілося опустити руки і кинути все. Але ось ці ваші успіхи, вони штовхають до нової роботи і нових успіхів. Тому велике йому дякую, що Стас не кинув займатися баскетболом, а досягнув таких висот! І бажаю, щоб він на цьому не зупинявся, я у нього вірю!
- Можна ще йому подякувати за іменну майку збірної.
- У мене є його іменна майка клубна, є іменна чашка з його фотографією, з якої я п’ю чай і каву на роботі.
- Я маю на увазі, що Президент ФБУ вручив Вам майку збірної з Вашим прізвищем.
- Дуже важливо, що Федерація Баскетболу України відзначила нашу працю. Так, дійсно, ми працюємо, як кажуть, на землі, і часто наша праця непомітна. А ми виховуємо гарних гравців і гарних людей. І вкладаємо у них душу.
