Старий Луцьк-Університет завершив сезон у Суперлізі сезону 2023-2024 на стадії чвертьфіналу. Втім завершення сезону у регулярному чемпіонаті в команди Дмитра Чайковського вдалося досить непогано. Зрештою, лучани вперше в історії вийшли до Фіналу Чотирьох Кубка України.
Про підсумки сезону команди Суперліги та інші теми в інтерв’ю клубному сайту розповів Дмитро Чайковський.
- Дмитре Йосиповичу, які у Вас відчуття стосовно цього сезону. З однієї сторони чемпіонат дуже не просто розпочинався, а з іншої – вкінці десь, здавалося, могли б і, напевно, претендувати на більше. Як Ви оціните цей сезон Суперліги?
Є таке внутрішнє відчуття, що ми закінчили і регулярний чемпіонат, і виступи в плей-офф, не сказавши останнього слова. Тобто, не продемонстрували весь потенціал і те, на що ми здатні.
Після такого сезону ми зробимо висновки, проаналізуємо в яких аспектах недопрацювали і обов’язково на наступний сезон врахуємо все. Я зараз впевнено можу сказати, що ми не повинні закінчувати на такому місці «регулярку».
Звісно, відчувалося в кінці чемпіонату, що наші лідери були втомлені та з мікротравмами. Ми десь можливо трішки забагато давали їм часу у заключних поєдинках та кубку, але на це були певні причини. У підсумку, травми, пошкодження, втома…Всі ці моменти врахуємо у подальшому. Спробуємо проходити впевненіше регулярний чемпіонат і підводити лідерів до вирішальних матчів в оптимальних кондиціях.
- Вже зараз можна відкрито говорити про те, що дійсно перед вирішальними матчами була дуже непроста ситуація кадрова в команді. Передусім, травми і пошкодження, через які випали з тренувального процесу та ігор Кольченко, Мусієнко, Дюпін, Глушко. Наскільки ці фактори повпливали на результат вирішальних матчів?
- Дійсно, ці моменти безпосередньо вплинули на те, як ми в підсумку зіграли в останніх матчах. Ці фактори не давали нам повноцінно провести підготовку, спланувати тренувальний процес. Команді довелося перелаштовуватися, це мало вплив на тактичні особливості. Коли це все відбувається у процесі гри, це дуже впливає на прийняття рішень гравцями. Тоді ти вже в меншій мірі можеш впливати на результат через те, що вирішується безпосередньо на майданчику, а я все-таки прибічник того, що до ігор основна підготовка – це тренувальний процес. Тому, так, в нас не було достатньої ротації та готовності лідерів до цих поєдинків.
В цьому сезонні ми доукомплектовувалися походу чемпіонату. Це вплинуло на те, що роль деяких гравців, того ж Мусієнка змінювалася. Також добавився американець Маркіз Джексон і йому так само потрібно було спочатку зайти в одну команду, а потім в процесі змінитися самому, змінити свою роль після приходу Кольченка і Липовцева.
- Під час сезону тренери не люблять говорити індивідуально про когось з гравців, втім зараз, підбиваючи підсумки, можна це зробити. Цей блок хочу подіти на три частини і розпочати з місцевих гравців та тих, хто вже не перший сезон у команді. Мені здається, що дехто з хлопців розчарований, бо очікував від себе більшого. Яка у Вас позиція?
- Дійсно, це так, але були як об’єктивні, так і суб’єктивні фактори. Основне це те, що ми самі загнали себе в складну ситуацію, коли невиразно зіграли першу частину чемпіонату. Вже в процесі того були прийняті кардинальні рішення.
Наша клубна політика полягає в тому, що потрібно критично ставитися до себе. Хотів би відзначити те, що в ситуації, коли була напружена ситуація з огляду на наше місце в турнірній таблиці, Володимир Журжій, прийняв рішення почати з себе. Це запустило подальші зміни в команді. Це мало вплив на місцевих гравців, які, в переважній більшості, не мають досвіду на такому рівні. Вони десь можливо трішки не впевнено почали себе відчувати, десь можливо відчуття їхні не дозволяли їм в критичних ситуаціях підходити більш солідніше до прийняття рішень.
Так само мене як тренера постійно ці зміни вибивали з колії. Оскільки вже у другій частині чемпіонату в нас не було права на помилку, я десь більше довіряв досвідченим гравцям. Відповідно молоді гравці, місцеві хлопці, теж відчували вплив цього. Думаю, що кожен з них виніс з цієї кінцівки дуже багато досвіду на майбутнє і на наступний сезон кожен цей досвід використає в чемпіонаті.
Хлопцям важливо розуміти, що результат залежить не тільки від того як ти його закінчуєш «регулярку», а й від того як ти її починаєш. Кожен з них акценти собі розставить і буде над цим працювати під час літнього періоду.
- Тепер хочу запитати за українських гравців, які приїхали до команди на початку та протягом сезону. Як Ви оціните їхню інтеграцію в команду і загалом їхній виступ в цьому сезоні?.
- В кінці чемпіонату, звісно, інтеграція виглядала краще, ніж на початку. Кожен з цих гравців прийшов до нас з якимось своїм багажем знань, досвіду у тих чи інших ситуаціях, з певним розумінням гри. Я думаю, що ми всі переймали у цих гравців досвід, як баскетболісти, так і працівники клубу. Кожен з цих гравців додав стійкості нашій структурі.
Я маю надію, що і ми для них так само, як клуб, в якому вони виступали, також добавили їм різноманіття, досвіду і в майбутньому це також буде впливати і на їхні подальші кар’єри в позитивному напрямку. Ця співпраця була вигідна і для клубу, і для гравців.
Олександр Дюпін кінцівку провів не так, як би йому самому хотілося, але він отримав мікротравму перед Фіналом чотирьох кубка і це не дало йому можливості повністю в кінці чемпіонату продемонструвати свої вміння, добавити нам ротації. Антон Мусієнко – це гравець, який зараз в розквіті сил, завершення чемпіонату він теж проводив з травмою і це не дало йому можливості показати все, на що він здатний. Кольченко та Липовцев – досвідчені гравці, які неодноразово вже бували у ситуаціях вирішальних ігор. Десь трішки, звичайно. ми їх перевантажили , але все одно за рахунок досвіду, аналітичних здібностей вони продемонстрували свій рівень. Кожен із них додав нам в розумінні гри і я маю надію, що в майбутньому, ми як клуб і вони як гравці цей досвід використаємо.
- До речі, про тих же Кольченка, Липовцева, Мусієнка. Їх прихід в наш клуб – прецедент. Всі побачили, що екс-гравці національної збірної з класичного баскетболу та з 3х3 їдуть до Луцька. Без сумніву, це теж розвиток клубу і крок вперед…
- Звичайно, поява таких гравців в нашій команді – це досвід, місія яку виконує клуб безпосередньо і для мотивації, і для наших дітей, які тренуються в Луцьку. Вони всі бачать, що тут в рідному місті є можливість дивитися за грою іменитих баскетболістів, переймати досвід, після ігор підійти і поспілкуватися. Гравці, які можливо десь сумнівалися чи можна їхати до нас, зараз будуть налаштовані по іншому. Думаю, що ті ж гравці, про яких ми говоримо, також будуть добре відгукуватися про той час, який вони провели в нашій команді.
- Вперше в історії «Старого Луцька-Університету» в клубі з’явилися легіонери. Яка ваша думка вже зараз з огляду на те, що пройшов сезон: чи правильним було рішення підсилювати клуб легіонерами, як ви оціните їх виступ?
- Однозначно, це було правильне рішення. Як я вже говорив, організація стає стійкою, коли вносяться якісь нові ідеї, бачення, акценти. Поява двох американців позитивно вплинула на нас, як структуру, команду. Це однозначно досвід для всіх, хто працює в клубі. Це позитивний момент і для наших вболівальників, які бачили що гравці з найбаскетбольнішої нації в світі приїхали в Україну, коли тут іде війна, показувати свою майстерність. Я думаю, що ми отримавши цей досвід намагатимемося його використати. Вже зараз багато гравців із закордону почали дивитися в сторону Луцька. Це вплинуло і на тренерський склад. Влітку нам також потрібно буде покращувати цей «конект» з іншомовними гравцями, вивчати англійську мову. Думаю, що ми намагатимемося зберегти практику залучення іноземних гравців.
Очевидно, що в американців інший менталітет, психологічні особливості, але мені здається, що вони перейнялися спільною ідеєю та командним духом. Той же Маркіз Джексон розповідав, що хоче повернутися в Луцьк, ставить перед собою високі цілі індивідуальні та командні…
Ну звісно, цей такий менталітет переможців. Дуже добре що вони з нами жили, весь час перебування в команді і вони, в принципі, також болісно сприймали якісь поразки. Як я вже казав, після останньої гри таке відчуття прикре. І це відчували в тому числі Стейсі та Маркіз. Але без поразок немає мотивації розвиватися, ставати кращими. Дай Бог на наступний сезон, якщо вийде домовитися з цими гравцями, ми це зробимо. Думаю, що в повному складі, сформованому заздалегідь, нам вдасться виступити краще.
- Давайте підсумуємо сезон у Суперлізі декількома тезами. З однієї сторони, історичний вихід у плей-офф, прохід у фінал Кубка України, персональні рекорди та досягнення, з іншої – дійсно вкінці хотілося більшого…Яким буде Ваш підсумок?
Вкінці сезону у нас була найкраща версія нашої команди, цим я, звісно, задоволений. Але як я вже говорив, коли пройшов час і ти розумієш, що десь можна було краще виступити, то уже як би під призмою того, що ми могли зробити, звісно, не задоволений результатом. Я думаю, що цей біль розчарування як раз мотивує мене зараз працювати над тим щоб початок наступного чемпіонату був іншим. Мотивувати і гравців теж працювати вже зараз.
Тому якщо взяти в загальному то, напевно, цей результат задовільний, якщо аналізувати весь сезон.
Але я вважаю, що і команда достойна того, щоб краще грати, і місто наше заслуговує на те, щоб в майбутньому вже претендувати на вищі місця і радувати наших вболівальників, які, до речі, в останній грі дуже підтримували і мотивували нас. Цьогорічне завершення сезону мотивуватиме нас ставати кращими.
