Досвідчений розігруючий збірної України Денис Лукашов через травму не зміг допомогти національній команді в пре-кваліфікації Олімпійських ігор. Але захисник національної команди продовжує допомагати українській армії, воїнам, які боронять кордони нашої Батьківщини.
В інтерв’ю пресслужбі ФБУ Денис розповів про нещодавній аукціон, цінним лотом в якому стала його іменна майка з автографами гравців збірної України. Кошти пішли на допомогу родичу Дениса, який захищає Україну у складі 56 окремої бригади Збройних сил України.
Розкажи, будь ласка, більше про цей збір. Чия це була ідея, наскільки важливим цей збір є для вас?
- Почну з того, що на початку цього року один із членів моєї сім'ї і хрещений батько моєї доньки пішов захищати свободу і незалежність України. Хочу зазначити, що він народився в Росії і вся сім'я у нього росіяни, але свого часу вони мали переїхати і обрали Україну. А тепер зі зброєю в руках він воює проти росіян у місті Бахмут. Раніше він мав спеціальну підготовку і досвід служби в силових структурах.
З першого дня були великі потреби в тепловізорах, раціях, і я вже організовував збори серед гравців Прометея, але назбиралась зовсім маленька сума, вдалось купити деякі дрібниці. Ми з хлопцями з команди регулярно збираємо якісь гроші, на різну допомогу: це і допомога дітям м'ячами для тренувань, і допомога дівчинці з групи підтримки, у якої загинув батько і залишився маленький брат, і дядьку Сіда (Іллі Сидорова), і куму Вані Ткаченка. З кожним разом сума зменшується.
ФБУ та команда арбітрів розпочинають збір на допомогу нашому побратиму Андрію Менько
На початку липня мені зателефонувала дружина і розповіла, що моєму родичу банально не видають набої, і їх не вистачає не те щоб для тренувань, а й навіть для завдання. Я був наляканий і терміново перевів гроші, щоб хоч чимось допомогти. Пізніше зв'язався з кумом, і він мені пояснив, що йому подарували хорошу американську гвинтівку, але патрони на неї не передбачені фінансуванням. Один патрон коштує близько 300 грн. Він надіслав відео, де він їх робить сам у перервах між завданнями з куплених заздалегідь куль та пороху за особисті гроші та гроші товаришів по службі.
У серпні мені написав Міша Ваврищук, який тривалий час проживає у Денвері, з пропозицією провести аукціон на збори для купівлі дронів. Від мене лише була потрібна ігрова майка і невелике відеозвернення. Він показав, як вони вже збирали гроші на дрони і відправляли в Україну. Я сказав, що у мене є майка і пояснив йому ситуацію, в якій опинився мій родич, і запитав, чи зможемо ми допомогти і йому. На що Міша відповів, що, звісно, ми можемо повністю всі зібрані кошти спрямувати на закупівлю комплектуючих для патронів.
Я вислав свою майку його мамі, яка перебуває в Україні, і ми почали аукціон. Михайло запропонував не чекати, поки збереться нормальна сума, і почати закупівлю вже зараз за його особисті гроші, це було дуже несподівано, оскільки орієнтовна сума на першу партію була близько 60 000 гривень. У підсумку за тиждень, кулі та прес-станок вже були на руках у хлопців. Складнощі були лише в тому, що мій кум йшов на завдання і кілька днів міг бути без зв'язку.
Зараз аукціон уже завершено, чергова закупівля буде днями і я дуже вдячний Михайлу, який допоміг отримати життєво необхідне. Повірте, я бачив лише кілька жахливих відео і не можу про все розповісти, що відбувається на фронті, але це дуже страшно. Брати участь фінансово одноосібно складно, оскільки наразі в мене немає контракту, і я дуже радий, що в нас все вийшло. Хочу вкотре подякувати своєму куму, для нашої сім'ї він справжній герой, який нас захищає, а також Михайлу і всім тим людям, які відгукнулися і брали участь в аукціоні.
Ілля Сидоров: Маємо допомагати Україні всіма можливими способами
Банальне питання, але на вашу думку, наскільки важливим для суспільства є подібні збори саме з боку спортсменів?
- Я вважаю кожен з українців — не важливо спортсмен чи представник будь-якої іншої сфери — має намагатися допомагати, чим може. Хтось фінансово, хтось фізично, хтось інформаційно. Хто мене знає, я не медійна особистість і не люблю соцмережі, тому для мене складніше звертати увагу, але я знаю, що багато відомих українських спортсменів активно займаються різними зборами і фондами. Але, тим не менш, зі свого боку я роблю все необхідне. Виступаючи у Франції, я брав участь у зустрічах з нашими співвітчизниками, в Ризі кілька разів допомагав фізично в центрах біженців. Виходи з прапорами перед початком ігор — все це все привертає увагу людей.
Тому спортсмени, особливо ті, які виступають за кордоном, мають нагадувати всьому світові, що в Україні війна, і що на нашій землі продовжують гинути люди, не тільки військові, а й мирні жителі, серед яких діти. А ми своїми результатами маємо показувати, що ми гідні жити в незалежній і суверенній країні, і нам є, чим пишатися.
Допомагає в цьому плані Прометей, організовуючи безкоштовні квитки для всіх українців, а також майстер-класи для дітей. І якщо спортсмени можуть подарувати хвилину гордості за свою країну всім, хто стежить за ними, або трохи радості дітям під час спілкування або фото після матчу — ми зобов'язані це робити.
Як проходить ваше відновлення після травми?
- На даний момент я продовжую відновлення, в цьому мені допомагає Прометей. Я працюю вже четвертий місяць у тренажерному залі за програмою нашого тренера з фізпідготовки. Усе йде добре, останні два тижні бігаю на доріжці, єдине, що в мене вже не вистачає терпіння скоріше почати тренуватися з усіма, дуже скучив за баскетболом. Але лікар і тренер не дозволяють мені форсувати навантаження, зовсім скоро мене мають перевести на більш агресивні бігові вправи. Я дуже хочу грати, особливо після торішнього успішного сезону в Єврокубку — це особливі відчуття.
Які залишились враження від виступів збірної України на турнірі в Стамбулі?
- Я вважаю, що збірна проявила себе добре, з огляду на те, що прийшов новий тренерський штаб, а також, з огляду на кількість хлопців, які з різних причин не приїхали до збірної. Було не так багато часу на підготовку, тому її довелося форсувати. Я спілкувався з хлопцями і часто зустрічався з ними в залі. Їм було дуже важко, але, як ми бачимо, довгі та інтенсивні тренування пішли на користь команді.
Фізично хлопці в офіційних іграх мали чудовий вигляд, також це показує відсоток реалізації кидків. У першій грі була нервозність, і це нормально. Я відразу сказав, що гра проти Болгарії все одно нічого не вирішувала, оскільки ключова гра мала бути проти непоступливих ісландців, і хлопці не залишили їм шансів від самого початку, впевнено обігравши їх із хорошою різницею.
Турки в нашій групі були явними фаворитами навіть за складом, плюс в іграх вони виглядали дуже потужно. Особисто мені найбільше сподобалася наша команда саме в цій грі, незважаючи на те, що ми програли.
Хорвати в півфіналі вважалися фаворитами, у них приїхали всі лідери за винятком Бояна Богдановича. І було видно, що вони добре підготувалися до нашої команди, дуже впевнено діяли, як у захисті, так і в нападі. Хлопці виглядало гідно, але в мене складалося враження, що хорвати повністю контролювали гру, і щойно Україна підбиралася, одразу повертали лідерів і рахунок знову ставав комфортним для суперника.
Все таки на рівні збірних дуже важливо збирати найсильніший склад. З їхнього боку були люди, які грають в НБА, Євролізі, з серйозним досвідом, а це і повага суддів в тому числі.
Прикро, що не вийшло виграти цей турнір. Загальна картина була гідною і ми показала потенціал, а також те, що з такою дисципліною і самовіддачею можна виконувати поставлені завдання, але в наступних матчах хотілося б бачити більш повноцінний склад збірної України.
І звичайно, бажаю всім травмованим якнайшвидшого відновлення, особливо Сергію Павлову та Славі Кравцову, у яких були складні операції.