Форвард Дніпра Данііл Сипало в інтерв’ю пресслужбі ФБУ підбив підсумки чемпіонського сезону, розповів про перший досвід виступів у складі національної збірної України, а також поділився очікуваннями від чемпіонату Європи U-20 в Дивізіоні А.
Другий титул із Дніпром. Яка роль була у тебе в команді і як вона змінилася у порівнянні з минулим сезоном?
– Важко сказати, як вона змінилася, але відповідальність була високою. В деяких матчах, на жаль, у мене падала реалізація кидків з гри. Тож хотілося б додати стабільності, адже іноді команді мене трохи не вистачало.
Але я відчував, що вимоги та очікування від мене були вже більші і ставлення було вже зовсім іншим. Я це відчував з трьох боків — від тренерів, від партнерів і від самого себе.
Наскільки ти задоволений своїм прогресом у цьому сезоні?
– Мені треба продовжувати працювати абсолютно над усіма аспектами, який результат би не був. Прогрес, звичайно, є, але завжди є над чим працювати. На даний момент я звертаю увагу на роботу в захисті, на прийняття рішень. Хотілося б, щоб я показував стабільну гру більш регулярно, без перепадів.
Ти більшу частину сезону виходив у старті, а наприкінці сезону виходив з лави. Як вважаєш, із чим це пов’язана зміна твоєї ролі?
– Це пов’язано із грою, яку я показував. В якийсь момент я наче зник і почав приносити значно менше користі, ніж в першій половині сезону. Впав відсоток реалізації, робив багато помилок. Помилка за помилкою, і це призвело до змін в ротації.
Наскільки великим було бажання в середині команди пройти сезон без поразок?
– Ми, звичайно, думали про це, хоча ніхто особливо це не озвучував. Мета така була, але чогось нам у Києві не вистачило — налаштування, сил або емоцій. Таке враження, що були просто не готові до цього матчу. По собі можу сказати, що налаштування на цей матч не вистачило. Тож ціль нам таку ніхто не ставив, але бажання було велике.
Які твої загальні враження від фіналу і на що звертали увагу перед серією?
– Тільки позитив, отримав дуже приємні емоції від перемоги. Дуже приємно було зіграти чемпіонську гру вдома. Це гарний подарунок і для вболівальників, які нас підтримували протягом усього сезону.
Були два-три гравці, на яких будувався напад Київ-Баскета. Були традиційні моменти, на кого треба більше звернути увагу в захисті, від кого можна допомогти. Ми не розбирали кожного гравця персонально, але деяким гравцям киян приділяли більше уваги.
Ти вперше увійшов до символічної збірної сезону. Очікував цього?
– Завжди приємно потрапляти до символічних збірних. Але це була друга символічна збірна, тому мені є куди рости — хотілося б в майбутньому потрапити до першої збірної. Але я не зациклююсь на цьому — це не моя тема. Я не граю на індивідуальний результат, я граю в першу чергу за команду.
Читайте: Визначено другу символічну збірну сезону Суперліги Favbet 2024/25
– Це кардинально інший стиль гри, швидкості, контакту. Рівень там, звичайно, на даний момент відрізняється від рівня нашої Суперліги. Я отримав гарний досвід в плані розвитку, побачив, до чого мені потрібно прагнути, відчув на собі, як грають європейські команди, як там виглядають молоді гравці.
Якою ти бачиш свою ціль на наступні п’ять років?
– Важко сказати за сьогоднішніх умов. Але, звичайно, хотілося б отримати досвід виступів за кордоном. Я можу прогресувати далі і в Дніпрі, але хочу спробувати свої сили, отримати досвід в інших чемпіонатах. Це могло б бути для мене кар’єрним зростанням.
Олексій Лень — зірковий вихованець школи Дніпра. Тебе в клубі порівнюють із ним?
– Мені розповідали, як він тренувався у Дніпрі, але не можу сказати, що нас із ним в клубі порівнюють. Насправді ті тренування, які були в Леня, такі тренування зараз і в мене. В Олександра Мунтяна своя система підготовки гравців, яка вже перевірена роками. Цей шлях пройшов і Іссуф Санон, наприклад.
Хто з молодих гравців тобі подобається в Європі або в Америці?
– Я дивився багато матчів американських коледжів, дивлюся матчі моїх знайомих, які грають в Європі. Не можу сказати, що у мене є якийсь фаворит, але я багато слідкував за Купером Флегом. За його виступами в коледжі, як він проявив себе у збірній. Мені подобаються його якості, те, як він відчуває гру, як відчуває партнерів.
Цього сезону ти дебютував у національній збірній. Як це вплинуло на твою впевненість у Дніпрі?
– У мене було два виклики в збірну з двома різними тренерами. Під час першого виклику, коли з командою працював Віталій Степановський, я відчував себе трохи скуто, адже у мене було дуже багато питань і я був трохи розгублений. З Айнарсом Багатскісом було трохи легше, адже я вже більше знав, чого очікувати, краще знав цього тренера. Із ним я неодноразово спілкувався і знав, що з ним буде більше можливостей отримати ігровий час та виконати бодай пару кидків. І в цілому, після першого виклику, коли я вже познайомився із гравцями, стало легше виходити з зони комфорту та отримувати задоволення від процесу. З’явилося більше впевненості.
Чи очікував виклику до національної збірної вже цього сезону?
– Не думав, що викличуть до збірної після лише одного виступу за команду U-20. Я розумів, що мою кандидатуру можуть розглядати, але коли викликали, були змішані відчуття — не очікував цього. На першому вікні в листопаді я, чесно кажучи, злякався нового досвіду і відчував себе невпевнено, адже грав із Пустовим, Новицьким, Бобровим — гравцями, які на голову сильніші за мене.
Ми розмовляли із Максом Кличком, порівнюючи наш виступ за молодіжну збірну, відчувалося, що впевненість у собі трохи просіла. Але потім все різко розгорнулося: хлопці допомогли, впевненість з’явилася, що відразу призвело до більшого бажання та самовіддачі. Тож до другого вікна ми вже були краще готові, як морально, так і фізично.
Після завершення клубного сезону ти одразу розпочав підготовку до чемпіонату Європи зі збірною України U-20. Як проходить робота і наскільки важко психологічно тренуватися без пауз?
– Так ще перед початком збору з командою, в Дніпрі ми працюємо над скілами, кидком, грою під кільцем. Також над фізичною підготовкою. Як працювали минулого року перед U-20, так і зараз.
Щодо безперервного тренувального процесу, то можу сказати, що мені протипоказаний тривалий відпочинок (сміється — ред.). Звичайно, буває таке, що вже не вдається впоратися із навантаженнями і день-два треба відпочити. Але організм звик до щоденної роботи і тренувань дуже швидко не вистачає — хочеться працювати. Чотири-п’ять днів без тренувань після завершення сезону було ще нормально, а потім вже дуже хотілося повернутися до баскетболу.
Читайте: Визначився розклад матчів чоловічої збірної U-20 на чемпіонаті Європи в Дивізіоні А
– На початку червня виїжджаємо до табору команди, в рамках якого заплановано шість чи сім контрольних матчів із хорошими суперниками. Я в передчутті цього табору, майбутніх матчів, нових емоцій та досвіду.
Це буде новий рівень, дуже цікаво буде зіграти проти топ-команд. Останнім часом ми не часто грали в Дивізіоні А і зараз у всіх є певні думки та надії на цей турнір. Вже користуючись досвідом, не хочеться нічого загадувати наперед і озвучувати якісь очікування. Хочеться якнайкраще підготуватися і бути конкурентними на цьому турнірі.
Ми почнемо турнір матчем проти Німеччини і для мене буде найцікавіше зіграти проти них і проти італійців. У мене є знайомі в цих командах — ростери там дуже серйозні. Дуже чекаю цих матчів, хоча десь і хвилююсь, але не замикаюся в собі, тому це таке приємне хвилювання.
Чи є шанс, що після виступів за молодіжну команду ти приєднаєшся до національної збірної?
– Я спілкувався з головним тренером U-20 Валерієм Плехановим, і він казав, що є ймовірність, що ми з Кличком поїдемо до національної збірної після молодіжки. Але поки це лише на словах — точної інформації ще немає.
