Головний тренер збірної України Айнарс Багатскіс в інтерв’ю пресслужбі Федерації баскетболу України підбив підсумки великого відбору на чемпіонау світу, в результаті якого нашій команді, на жаль, не вдалося вдруге в історії кваліфікуватися на світову першість.
Які ваші загальні підсумки кваліфікації?
- Якщо говорити про бажання гравців працювати, про їхню мотивацію, то я можу сказати, що я насолоджувався роботою протягом всього довгого відбіркового циклу. Я не можу сказати, що ми задоволені, адже ми не виконали основне завдання — не кваліфікувались на чемпіонат світу.
Після початку війни готуватися, звичайно, вже було важче — збиралися та грали, виходячи з того, що ми грали раніше, та від того, які гравці приїжджали. Добре, що ми насолоджувались процесом, але найголовніше — це результат, і ми його не досягли. Цим я дуже незадоволений.
Читайте: Герун в топ-10 європейського відбору на ЧС-2023 за підбираннями, Крутоус – за реалізацією триочкових
Зараз ми бачимо, що ключовими стали поразки влітку…
- Я не можу сказати, що щось було проти нас, адже в спорті завжди все в твоїх руках. У нас був час підготуватись до матчів в червні. Як результат, ми впевнено перемогли Грузію. Тоді у нас було чотири тижні підготовки і вже тоді я розумів, як ми виглядатимемо. Було видно, що вони були не готові до нас і наша гра була для них сюрпризом. Потім був матч проти Македонії. Не скажу, що перемога там була справою техніки, але треба вміти грати проти будь-якого суперника. Потім ми десь самі відпустили перемогу в матчі з Іспанією. В вересні вони стали чемпіонами Європи, але ми були близькі до того, щоб перемогти і могли врятувати гру останнім кидком.
Серпнева кваліфікація — матчі проти Італії та Ісландії. Можу сказати, що перші дві чверті матчу проти італійців у Ризі ми грали навіть краще, ніж в матчі проти них на чемпіонаті Європи. Коли передивляєшся серпневу гру проти Італії, до кінця навіть і не зрозуміло, чому ми розгубили перевагу. Ми десь попливли, втратили фокус і забули, що матч триває 40 хвилин. Плюс були дивні фоли, в результаті яких Італія виконала 27 штрафних після великої перерви.
Ісландії ми програли в овертаймі, програли на виїзді команді, яка до цього італійців перемогла і навіть виграла вирішальний матч проти Грузії — в результаті для виходу на ЧС їм не вистачило одного очка. Ісландія — це гарна команда, але ми підійшли до цього матчу, як говорять у Бразилії, з налаштуванням: “Ви заб’єте скільки зможете, а ми — скільки захочемо”. В атаці приблизно так і було, але ми припустились 24 втрат — це жахливі цифри. Можливо, тоді ми і програли своє місце на чемпіонаті світу.
Читайте: Богдан Близнюк: Треба брати всі свої матчі — це головний урок для наc
Вийшло так, що нам знову треба було перемагати італійців — тепер у заключному вікні. Не можу сказати, що ми грали в якісний баскетбол. Але ми були у грі, в якій нам завадила наша стара хвороба — втрати, які коштували нам легких очок. Виправдань немає — ми не вийшли на чемпіонат світу, хоч і могли це зробити.
Ми часто говорили про зміну поколінь у збірній. Чи немає у вас відчуття, що зараз в збірній змінюється не тільки покоління, а й лідери?
- Сто відсотків. Нічого вічного не існує, а спорт розставляє все на свої місця. Я можу сказати, що я не “підтягнув” у збірну жодного гравця. У збірній не має бути обмежень навіть для вікових гравців. Найкращий приклад Кравцов, який ніколи не відмовляв національній команді, і реально багато в чому завдяки йому в листопаді ми залишились у грі. Це людина, яка віддана українському баскетболу — це приклад професіонала та патріота.
На жаль, в останньому матчі травму в першій половині проти Нідерландів отримав Ковляр. Так би він звичайно отримав більше ігрового часу. Є молоді Войналович, має отримати шанс Шульга, не забуваємо про Скапінцева. Це майбутнє збірної.
Читайте: Україна п’ятою в групі завершила відбір на ЧС-2023
Санона я вже не вважаю новачком і щодо нього я хотів би сказати окремо — він у нас особливий. В попередніх циклах він грав мало, або взагалі не грав, програвши конкуренцію. Але вже на Євробаскеті він був, якщо не найкращий — найкраща завжди команда, — то точно найяскравішим у нашій збірній. Він класно зіграв на чемпіонаті Європи, тому що він зрозумів, що таке професіоналізм. Влітку треба займатися своїм тілом, треба готуватися ментально та тримати себе в тонусі. Він робив це і саме тому зіграв стабільно. Не можна розраховувати на гарну гру, на витривалість, на високий відсоток без відповідної фізичної роботи.
Звичайно, далеко не сказали своє останнє слово Пустовий, Герун, Близнюк, але є молоде покоління і я радий за це. Я задоволений тим, що нам тренерам вдалося додати у склад нових гравців, і що вони давали реальний результат.
Наскільки на результаті позначився той факт, що за весь великий відбір ми вдома зіграли лише один матч — в Києві проти Македонії?
- Звичайно, це впливає, але в житті все впливає на все. На чемпіонаті Європи тренери інших збірних говорили, що вони розуміють, як нам важко. На що я їм відповідав: “Ви нічого не розумієте”. Важко зрозуміти, як важко команді, не грати вдома, не готуватись вдома, не бачити своїх рідних та друзів вдома. Але ми не жаліємося, адже люди б’ються за Україну на фронті та проливають кров. Тим не менш, деяким фахівцям не зрозуміло, що таке постійно грати на виїзді. Ніхто не розуміє, як себе відчувають гравці, тренери. Тож, звичайно, це впливає на результат.
Я хотів би сказати окреме дякую всім тренерам, які за весь цей час працювали зі мною. Це були професіонали, які мені дуже допомагали. Мені було по кайфу працювати з усіма.
Я бачив як цей відбір гравці змужніли. Але якщо в клубі гравець грає лімітовані хвилини та в обмеженій ролі, граючи здебільшого в захисті та кидаючи по святах. І якщо я хочу в збірній від цих гравців багато кидків, щоб вони брали на себе відповідальність — іноді це було наївно з мого боку. Важко змінити звички за декілька тижнів, не говорячи про декілька тренувань, які були у нас. Тож на результат впливає абсолютно все.
Окремо я хотів би подякувати федерації, та президенту Михайлу Бродському за довіру. Збірна була забезпечена абсолютно всім необхідним. За це подяка ФБУ, її керівництву та менеджменту — люди, які постійно піклувались про збірну. Всі разом ми були командою. Якщо чесно, мені дуже важко уявити, як можна настільки якісно керувати федерацією в такий важкий час, тож ще раз велика подяка пану Бродському. Маючи можливість, я також хотів би подякувати Федерації баскетболу Латвії та всій країні, яка дуже допомагала.
