Головний тренер Київ-Баскета прокоментував поразку своїх підопічних у першому матчі другого кола кваліфікації Ліги чемпіонів. Кияни програли вдома Бургосу 83:86. Матч-відповідь відбудеться 29 вересня в Іспанії
- Важко бути задоволеним після гри, яку ти програв. Хоч ми і грали проти дуже талановитої і дуже досвідченої команди. Щоб грати на рівних з нею, потрібно мати стовідсоткову самовіддачу, виконання того, що планували. А по-друге, постійність цього виконання. Досвідчені команди тим і відрізняються від інших, що вони терпляче грають у свій баскетбол, вичікують моменту, коли ти, суперник, їм щось даси і вони одразу ж це використовують. Я відверто сказав своїм хлопцям: чим вони нас здивували? – Нічим! Ми їх здивували більше. Ми часто грали п’ятіркою великих, багато мінялися і найголовніше – з того, що ми грали, ми витягли позитив для себе. Але. Кожне недопрацювання, недбалість, а буває, що гравці не закидають на тлі втоми, тиску результату. Здавалося, що ми можемо переломити хід матчу, вийти вперед, виграти гру. І навіть коли програвали -14, все одно відшукали резерв зламати такий сценарій. І могла бути нічия. Одним словом – це досвід. Вони не здивували, грали по ситуації і оскільки були значно більш досвідченими, знали – як використати те, що ми їм дали. Вони набрали 86 очок, при цьому 11 – після триочкових. А у минулій грі здійснили 12 трочкових. Прикро, що частина цих триочкових була реалізована, хоч ми досконально знали, як воно буде, але це частина гри, досвід.
- У сьогоднішній грі ми побачили у складі Київ-Баскета двох лідерів – Шепарда і Едвіна. Мало були задіяні інші гравці, які могли розкрити свій потенціал?
- Скажіть, кого з гравців я, як тренер, задушив, який не може розкривати свій талант? У нас ті гравці, які здатні обіграти 1 в 1, одночасно вони можуть зкреативити. Моментами виходить, моментами ні. Коли я грав, я теж інколи дратувався, що розігруючий заграється. Я махав руками, не отримував м’яча. Але таке буває на усіх рівнях. Ці два хлопця умовно наші лідери. І по агресивності поводження з м’ячем. Але у кожного гравця команди є своя роль. Як Девід Блатт казав – покажи мені свій талант, і я покажу тобі твою роль. Ми працюємо разом шість тижнів. А на це потрібен час. В команді – 9 нових гравців, які збираються відчувати один одного. І тренеру теж це потрібно, не тільки гравцям. Ми виглядали у цій грі солідно. І це тільки початок нашого шляху. На мою думку, команда має грати у той баскетбол, в який повинна грати – це десь січень-лютий. Тоді вже нема жодних виправдань. Звісно, є певні зриви, спади - американські гірки протягом сезону, виходячи з ігор, їхнього драматизма, але стабільність проявляється з часом. І те, що ці хлопці обидва старалися – нема питань. З одного боку їхня гра радує, і статистика. Але з іншого – у них 9 втрат на двох. І ці втрати без тиску. Самі десь припустилися. І прийняли невірні рішення. І це досвід – розігруючий зіграв би по-іншому у такому разі.
- У Едвіна і Шепарда протилежні показники ефективності. Це аномалія?
- Це все йде від досвіду гравця. Як би мені хотілося, щоб у нас було більше таких ігор. Ви б бачили, як команда стає чоловіками. Ми б отримали те, чого так важко отримати – досвід. Граючи в маленьких клубах, де ти маєш повну свободу, і можеш творити, такого нема. Команди високого рівня тим і відрізняються, що є дисципліна. Чим менше ти помилятимешся, якщо завершуватимеш кожну атаку кидком, буде усім добре. Звісно, це може бути поспіхом, хтось скаржитиметься, що йому не дали м’яча, але це частина баскетболу. І у футболі те саме. Повірте мені.
