Головний тренер Київ-Баскета Айнарс Багатскіс підбив підсумки сезону, що його передчасно завершили через пандемію коронавірусу. Нагадаємо, Київ-Баскет посів у Суперлізі Парі-Матч друге місце, а у Кубку Європи ФІБА дістався чвертьфіналу, де з боєм поступився фавориту турніру Каршияці.
- По-перше, нам не треба дивитися, що роблять навколо інші країни та інші Ліги. Нам треба виходити з тієї ситуації, яка склалася у нас. Звісно, спорт це важливо, перемоги – важливо. Насолоджуватися шоу – важливо. Але найголовніше, що має людина – це здоров’я. І зараз, коли ми вживаємо таких заходів, ми уникаємо якихось наслідків. І як ви знаєте, не треба боротися з наслідками, треба боротися з причинами. Думаю, найближчим часом усі ліги, які поки призупинили свої чемпіонати, вони теж закінчать турніри. Якщо з боку тренера подивитися на ситуацію, я зараз не уявляю такого: так, давайте, хлопці, зараз зупинили чемпіонат, два-три тижні відпочиньте на карантині, а давайте потім зіграємо. Як ти будеш грати, що гратимеш? Хай там як, нічого в цьому житті немає ціннішого за здоров’я людей.
- Як оцінюєте сезон в цілому?
- Якщо дивитися з професійної точки зору, як я можу бути задоволений, якщо я не побачу плодів нашої роботи. Ви добре сказали, у другій половині сезону проявляється рівень командної злагодженості, уже зрозуміло, у який баскетбол команда грає. Може за якимось виключеннями, але після нового року ми грали у більш якісний баскетбол. Може у такий стриманий баскетбол, впевнений баскетбол. Не дивлячись на те, як розвивається гра, ми знаходили ресурс для того, щоб виправити гру, і як виграти гру. І останні два матчі з Каршиякою мої слова підтверджують. Попри те, що ми грали з явним фаворитом Кубка Європи, але 29 хвилин у першому матчі ми були у грі. І контролювали хід подій у другому матчі 33 хвилини. І це при тому, що грали без основного центрового Коренюка. Це означає, що у нас з’явилася певна самоповага, гравці розуміли, команда розуміла, що від неї хочу. І врешті решт у нас була чоловіча гідність, йти битися, не жаліти ані свої руки, ані руки суперників. На жаль, ми не дізнаємося, як було б, якби було (посміхається – ред.). Але закінчилося, як закінчилося.
- Результат виступу команди у Кубку Європи можна вважати позитивним?
- Задам риторичне запитання. Могло бути гірше? Сто відсотків. Могло бути краще? Можливо. Згадайте, як починалася наша епопея у Кубку. Ми потрапили у груповий турнір, не були фаворитами, але зуміли вийти з групи з першого місця. Потім, будучи далеко не фаворитами турніру… як мені потім сказали – коли починався турнір ми у рейтингу учасників пасли задніх, а вже перед плей-оф нас розглядали як одних з фаворитів Кубка. Це ми заслужили тільки своєю грою, виключно якістю гри, якістю баскетболу, що його ми демонстрували. І те, що український клуб просунувся турнірними сходами так високо? Я і не пригадаю, хто до нас пройшов такий самий шлях у єврокубку. Я радий за українських хлопців. Бо як ви знаєте концепція клубу будувалася на українських гравцях. Знов таки – вірний це шлях чи ні, мене мало цікавить. Мене як тренера збірної цікавить, щоб українським гравцям була надана можливість розвиватися. В наскільки це можливо гарних умовах, в умовах конкуренції. А гравець може розвиватися тільки в умовах конкуренції. Коли є тиск на нього. Тільки так він може себе проявити. І ми це проявили. Звісно, виступом у Кубку є задоволений. Я можу бути незадоволеним деякими іграми, які ми програли у Суперлізі. Коли ми прощалися з гравцями, я їм говорив – тренери, як папуги, весь час вам повторювали – фокус, повага до себе, до суперника, тощо. Так, віддали свою гру у Миколаєві, так, коли ми програли у третьому овертаймі Одесі, це одне, така гра залишиться у пам’яті і в історії Суперліги. Але коли ми програли Одесі на виїзді… та гра у нас була одразу ж після виїзного матчу зі Зволле. Ми їх обіграли, і потім поїхали в тур – через день грали з Одесою, через день з Хіміком. Просто відео коли дивишся, ми виглядали дуже втомленими. І може нам забракло тих емоцій, щоб виграти на два матчі більше. І тоді б вже ми були чемпіонами, а не Дніпро (посміхається – ред.). Це тільки підтверджує мої слова, що у професійному спорті нема минулого, є тільки сьогоднішній день. Ти сьогодні зробив, чи не зробив. І потім далі ти будеш тільки жалкувати про те, що ти не зробив. І ось в цих іграх – десь пару очок забракло, пару дій, які вплинули на результат, нам цього не вистачило, щоб стати чемпіонами.
- Тренери інших команд по-доброму заздрили, що у Київ-Баскеті зібралися найсильніші гравці, селекційна робота була проведена на найвищому рівні.
- Повірте, це не так, так з боку здається. Я з першого дня говорив, не буде проблемою, як ми підготуємо команду. Головна проблема – як гравці зрозуміють те, чого від них хочуть. І як гравці житимуть своїм его. Подивіться, усі гравці, які були у нас, до цього грали у своїх попередніх командах добре. Грали погано, але теж грали. Неважливо, погано чи добре, але грали. Мроже хтось з гравців грав за кордоном, може знали інший досвід окрім українського баскетболу? Скажу так – ні. Повірте. Я вже казав раніше – якщо ми хочемо бути королями в українському баскетболі, це добре. Але я говорив їм – хочу щоб ви розвивалися, грали ще краще, щоб ви могли грати і у Європі, маючи кращі контракти. Могли грати у кращих командах. Я буду тільки радий цьому. Якщо ви це не усвідомити, то ви звісно залишитеся – сьогодні у Києві, завтра у Южному, після завтра у Прометеї і таке інше. Але коли у гравця закінчиться кар’єри, він подумає – так, може треба було тоді десь по-іншому подивитися на баскетбол, на ставлення до баскетболу. Може десь менше треба було їсти, може треба було більше тренуватися, більше індивідуально тренуватися. Може треба було почути тренерів і тоді б я міг грати краще і в іншому місці. А так залишиться осад – ну, грав, зіграв. Але міг же грати краще. Подивіться, коли в команді на усіх провідних ролях перебувають українці, це було тільки один раз в українському баскетболі. Коли я 2015-го йшов з Будівельника, я теж був причетний до комплектації, коли були зібрані усі українські хлопці. А в решті випадків і зараз – хто головні ролі грають в усіх командах? Легіонери. Ми прагнули йти іншим шляхом. Звісно, ми хотіли, щоб було ще краще. Але наївно було б очікувати усього і одразу ж. Я хотів би, щоб ми були Феррарі, щоб ми могли умовно кажучи до швидкості 100км/год за чотири секунди розігнатися. Але моментами ми були Феррарі, а моментами – як Жигулі. Бракувало досвіду і взаємопорозуміння. Я коли з гравцями востаннє спілкувався, деякі тільки зараз збагнули, чого від них вимагав. Як треба себе готувати не тільки фізично, але і ментально. Подивіться, що у європейському баскетболі відбувається. Чи є гравці, які грають більше 30 хвилин, більше 25 хвилин? Дуже мало. Гравець має зрозуміти – важливо не те, скільки хвилин ти граєш, а як ти граєш. І це було найголовнішою проблемою з першого дня. Але я жодним чином не жалкую, що ми обрали саме цей напрямок, цю концепцію розвитку. Можливо треба було посилити позицію розігруючого, вона у нас була проблемною. Але ми все одно хотіли інвестувати увесь можливий ресурс в українських гравців. Був би капелюх, зняв би його перед керівництвом клубу.
- Післясезонна розмова з гравцями. Відчувалося, що востаннє бачитеся?
- Ми вже місяць тому почали думати, яким буде стрижень майбутньої команди. Концепт залишиться таким, яким був. Але дуже важливо, щоб у команді, виходячи з нашого досвіду, були гравці, які знають і хочуть. Звісно, я маю бажання зберегти багатьох гравців з цієї команди. Але ми зараз не знаємо своїх можливостей. Зараз просто треба перечекати, пережити цей період і потім думати, як рухатися далі, виходячи з можливостей. Знов таки – український ростер, навколо українських гравців будувати наступну команду.
- Як Ви сприймаєте ситуацію з коронавірусом, що склалася?
- Знаєте, це можна назвати кризою. Часом криза є гарною. Вона поставить усіх на місце, покаже хто є хто. І це гарний час переоцінити, перезавантажити себе. Якщо ми зараз говоримо про баскетбол, зрозуміти усім нам, я б зараз хотів звернутися до гравців – перезавантажити себе, спробуйте зрозуміти, що для вас значить баскетбол. Це дуже важливо – або ти професіонал раз на місяць в день зарплати, або ти весь час ним є і таким себе вважаєш. Для гравців, мені здається, настають гарні часи. Бо без гравців баскетбол неможливий. Гравці будуть, і будуть потрібні завжди. І на сто відсотків будуть затребуваними саме ті гравці, які ставляться до себе професійно. Які у серпні прийдуть на збори, і буде помітно, що вони фізично загартовані, без зайвої ваги, з позитивом, без якихось особистих образ. Криза зараз покаже кожному, якою буде його ціна.
- Переймаєтеся проблемою поширення коронавірусу?
- Бережи себе і Бог тебе берегтиме. Повірте, це не порожні слова, що кажуть про заходи безпеки, не перебувати у натовпі. Це актуально. У мене один син живе в Іспанії, інший у Лондоні. Товариш в Америці працює, там теж жорсткі заходи безпеки. Місяць так живуть – це нормально, так треба зробити. Берегти себе та інших.
