Плеймейкер БК Запоріжжя Андрій Хохоник в інтерв'ю клубній пресслужбі розповів про суперника у плейоф, фізичне та ментальне навантаження протягом сезону, підтримку рідних і майбутнє батьківство.
– Андрію, регулярний чемпіонат Суперліги добігає кінця, і, найімовірніше, БК Запоріжжя залишиться на шостому місці в турнірній таблиці. Як оцінюєш цей результат?
– Вважаю його нижчим за наші можливості, тому скоріше це негативний результат для команди. Були як об'єктивні, так і суб'єктивні фактори, що завадили нам досягти кращого. Впродовж сезону довелося перебудовувати команду. Хоча насправді, якби ми додатково виграли 2-3 матчі, то зараз претендували б на топ-4. Але маємо те, що маємо. У підсумку показали посередній результат.
– Протягом сезону команду постійно переслідували травми та хвороби. Чи це теж вплинуло на підсумковий результат, адже більшу частину сезону ви навіть не могли тренуватися в повному складі?
– Так, це теж відіграло свою роль. Перед стартом чемпіонату нас залишили двоє американських гравців, у першому ж турі травмувався Олександр Петренко, і ротація ще більше скоротилася. Згодом почалася перебудова командної гри, далі травмувався Максим Нікітін. Були моменти, коли на тренуваннях нас було лише восьмеро, і навіть працювати 5х5 ми не могли. Коли немає якісного змагального ритму в тренувальному процесі, то й у матчах битися набагато складніше. Але з такими проблемами стикаються всі команди, не лише ми боролися з травмами та хворобами.
– У цьому сезоні ти впевнено утримуєш звання найкращого асистента Суперліги. Який матч запам'ятався тобі найбільше з точки зору особистих досягнень?
– Я не ставлю собі за мету бути першим у списку асистентів. Десь допомагають партнери, десь стиль гри команди передбачає багато передач, і хлопці реалізовують свої моменти. Найбільше запам'ятався матч проти Київ-Баскета перед Новим роком. Тоді ми програвали 16 очок після першої чверті, а я дуже невдало відіграв у нападі першу половину. Здається, реалізація кидків із гри була 1/10. Але в другій половині вдалося змінити підхід, більше віддавав передачі, і ми здобули перемогу, хоча поступалися "-18". У тому матчі я зробив 14 асистів – це мій найкращий показник у сезоні.
– Хто з гравців нинішньої Суперліги був найскладнішим опонентом на твоїй позиції? І кого з молодих плеймейкерів ти б відзначив з точки зору якісного ведення гри?
– Перші номери не завжди грають один проти одного в захисті. Особисто мені найважче протистояти командам, які роблять ставку на фізично потужний баскетбол. Непросто грати проти Максима Зайцева з Київ-Баскета, Дмитра Тимощука з Рівного, також відзначив би захисників Говерли. Дуже чіпкий у персональній опіці Брекстон Ловінгс із Кривбасу. Серед молодих плеймейкерів виділив би Єгора Сушкіна з Київ-Баскета, Павла Горобченка зі Старого Луцька та Лєва Кошеватського з Черкаських Мавп.
– Нещодавно ти отримав дипломи інструктора тренажерного залу та нутриціолога. Що це означає для тебе?
– Я давно приділяю увагу своїй фізичній підготовці. Усвідомлюючи, що українські баскетболісти у цьому компоненті поступаються, наприклад, американським, я багато працюю над власними кондиціями. Це важливо, бо зменшує ризик травм. Ця сфера досить широка, і глибоко розібратися в ній непросто, тому мені стало цікаво отримати системні знання. Це допомагає ефективніше будувати власні тренування. Також один із ключових аспектів для професійного спортсмена – це харчування. Я вивчав саме спортивне харчування, щоб розуміти – які мінерали й вітаміни важливі, як набрати м'язову масу, підтримувати здоров'я зв'язок і суглобів, підвищити рівень тестостерону. Щоб правильно оптимізувати енергію, яку я витрачаю у тренажерному залі, та використовувати її більш раціонально. Все це важливо для моєї кар'єри прямо зараз, а чим допоможе в майбутньому – подивимося. Можливо, колись стану тренером із фізичної підготовки, але поки що передусім це для власного розвитку.
– На твою думку, які основні помилки в харчуванні роблять баскетболісти?
– Мені здається, їх досить багато. Спортсмени витрачають значно більше енергії, ніж звичайні люди, тому їм необхідне додаткове підживлення – вітаміни, мінерали, амінокислоти. Багато хто не стежить за споживанням білків, а вони критично важливі для відновлення та зміцнення м'язів. Якщо підійти до цього питання професійно, то нюансів дуже багато, і я теж не знаю всього.
– Ти багато працюєш у спортзалі. Як виглядає твій типовий тренувальний день поза командними заняттями?
– Я стараюся будувати тренувальний цикл. Наприклад, якщо після матчів у нас є два тижні підготовки і тренувального процесу, я заздалегідь дивлюся розклад та визначаю, коли можу додати заняття в тренажерному залі. Також визначаю навантаження. Це може бути швидкісно-силова робота – стрибки, присідання, вправи на вибухову силу – або робота над фізичною міцністю. Головне – витримувати баланс, щоб не перевантажити організм.
– Цей сезон є дуже інтенсивним для тебе – багато ігрового часу, важкі матчі, відповідальність за результат. Як твоє тіло реагує на такі навантаження?
– Я знав, що доведеться проводити багато часу на майданчику. Минулого сезону в мене вже була подібна роль, тому проблем із цим немає. Вважаю себе дисциплінованим спортсменом, тому приділяю велику увагу відновленню: харчуванню, сну, додатковим нутрієнтам. Якщо з'являються мікротравми, одразу звертаюся до нашого масажиста – за що йому велика подяка. На щастя, серйозних травм у цьому сезоні вдалося уникнути. Складніше – з психологічним навантаженням. Іноді настає вигорання після важких матчів або прикрих поразок. Мені допомагає підтримка рідних. Це дає розуміння, заради чого я граю у баскетбол, і повертає мотивацію. Я усвідомлюю, що це моя робота, і радію можливості взяти на себе таку відповідальність.
– Як фізична втома впливає на прийняття рішень у кінцівках важких матчів?
– Дуже сильно. Коли ти свіжий, то чітко оцінюєш ситуацію та приймаєш правильні рішення, але під навантаженням все змінюється – знижується швидкість реакції, складніше виконувати технічні елементи, що призводить до помилок. Саме тут і проявляється клас гравця, якщо попри втому, ти залишаєшся сконцентрованим і можеш приймати правильні рішення. Тому важливо довести свою фізичну підготовку до рівня, коли в кінці матчу можеш почуватися впевнено і не втрачаєш холоднокровності.
– Як відновлюєшся після важких матчів? Є якісь особливі методики?
– Нічого особливого, головне – якісний відпочинок. Після матчу важливо виспатися, щоб м'язи відновилися. Потім, звісно, правильне харчування. Також допомагають сауна, масаж. На першому тренуванні після важких матчів обов'язково робити стретчинг – це важливо для підтримки еластичності м'язів і плавного входження у новий робочий ритм.
– У цьому сезоні кілька разів Запоріжжя потерпало від ворожих атак якраз напередодні важливих матчів. Чи впливали ці стресові обставини на гру наступного дня?
– Такі ситуації траплялися не раз. Останній випадок – приблизно місяць тому перед матчами в Дніпрі. Ми з дружиною просиділи пів ночі у ванній кімнаті. Не могли спати до четвертої ранку. Це сильно впливає і морально, і фізично. Ти не отримуєш нормального сну, переживаєш за рідних, витрачаєш свою енергію на негативні емоції. А потім ми збираємося зранку – і всі в такому ж стані їдуть на гру. Неодноразово були схожі ситуації перед тренуваннями. Працювати на максимумі, коли ти не виспався, дуже важко.
– Ви з дружиною очікуєте на народження дитини. Як це змінило тебе як спортсмена і як людину?
– Так, чекаємо з дня на день. Це додало мені ще більше відповідальності. Якщо раніше я відповідав лише за себе, то тепер – і за дружину, і за майбутню дитину. До багатьох речей почав ставитися серйозніше, став більш вимогливим до себе. Розумію, що маю забезпечити свою сім'ю всім необхідним.
– Дружина перебуває з тобою в Запоріжжі чи у більш безпечному місці?
– У минулому сезоні я жив у Запоріжжі сам, а зараз вона переїхала до мене. Разом переживаємо ці обстріли, по можливості намагаємося ходити в укриття. На жаль, у нашому будинку його немає, тому вночі йдемо в коридор або ванну кімнату. Коли починаються тривоги – завжди напоготові.
– Чи бачиш ти себе баскетбольним тренером у майбутньому?
– У мене вже був певний досвід у Миколаєві, коли разом із товаришами ми тренували дітей. Але сказати, що це моє покликання, поки не можу. Тренерська робота дуже складна, особливо в емоційному плані. Можливо, життя складеться так, що я опинюся в цій сфері, але наразі не відчуваю, що хочу бути саме баскетбольним тренером. Натомість напрямок фізичної підготовки мені ближчий. Як воно буде – побачимо, можливо, в майбутньому моя діяльність взагалі не буде пов'язана з баскетболом.
– У плейоф вашим суперником, найімовірніше, стане БК Рівне. Як оцінюєш шанси БК Запоріжжя?
– Одразу скажу, що здаватися ніхто не збирається. Рівне – одна з тих команд, проти яких нам завжди було непросто. У сезонній серії вони виграли всі матчі, але не можу сказати, що ми не мали шансу. У більшості поєдинків були рівні поєдинки, проте нас не вистачало до кінця. Рівне грає у дуже фізичний баскетбол – вони постійно тиснуть на м'яч, у них атлетичні гравці, які змушують діяти на межі сил. Саме через це нас не вистачало на усі 40 хвилин. Ми розуміємо, що нас чекають важкі матчі, але легкої прогулянки ми їм точно не дамо. Треба використати свої шанси – вони точно будуть. Я не вважаю, що Рівне на голову вище. У нас є час, щоб якісно підготуватися, налаштуватися і битися усі 40 хвилин. Якщо це зробимо – баскетбольна весна у Запоріжжі триватиме довше.
