Фортітудо (Болонья) українського форварда Віталія Кузнецова завоював срібло другого за силою дивізіону Італії – Серії А2. Клуб українця у фінальній серії до трьох перемог поступився сицилійській Трапані з рахунком 1:3 (73:85, 70:72, 64:59, 58:64).
19-річний Кузнецов за сезон у складі головної команди провів по одному матчу в плей-оф і Кубку Італії, а також три – під час регулярного чемпіонату, який «біло-сині» завершили на 2-й сходинці групи «Червона». У середньому за 4 матчі (крім Кубку) зіграв 1.7 хвилини, результативними діями не відзначався. Але в кубковій зустрічі набрав дебютні 2 очки.
Крім основної команди болонців він захищав кольори молодіжної в статусі її лідера. Набирав у середньому за гру близько 12 очок.
Свого часу батько Віталія – Геннадій Кузнецов – також виступав на високому рівні в українській Суперлізі. У молодому віці переїхав до Одеси з Білорусі, з «молодіжкою» останньої перемагав на чемпіонаті Європи (в фіналі здолали італійців). В Україні грав за БК Одесу (БІПА-Мода), вознесенський Возко, Сумихімпром, сімферопольських Грифонів та Львівську Політехніку. Визнавався MVP сезону. Один із баскетбольних кумирів одеситів.
Кузнецов-молодший по завершенні фінальної серії в Італії розповів прес-службі ФБУ про свій сезон, баскетбольне місто Болонья та виступи за юніорські збірні України.
– Чому серед різних видів спорту обрав саме баскетбол?
– Народився в баскетбольній родині. Батько – колишній професійний гравець, тренер. В одній з ігор він набрав 32 очки в протистоянні з московським ЦСКА. Тому питання про моє спортивне майбутнє не стояло. Шлях до баскетболу був визначений із самого початку.
– Батько зараз допомагає? Дослухаєшся до його думки?
– Звичайно, він завжди поряд був на всіх етапах моєї кар'єри. Дивиться ігри, розповідає про помилки. А я завжди прислухаюся до тата.
Геннадій Кузнецов
– Зі скількох років граєш? Розкажи, будь ласка, про український період своєї кар’єри.
– Розпочав відвідувати секцію з 9 років. Першим моїм тренером був Леонід Михайлович Милосердний. У 11-річному віці виступав у ВЮБЛ за одеську СДЮСШОР-2 імені Бориса Літвака. Провів у складі команди два сезони. Потім поїхав до академії Дніпра, де грав один рік.
Далі розпочався мій міжнародний етап кар’єри. Отримав пропозицію від італійської академії Стелла Адзурра продовжити баскетбольну освіту там. Провів 4 роки в цій відомій школі.
Віталій Кузнецов (№12)
– Минулого міжсезоння змінив команду. Що це за клуб?
– Перейшов до Фортітудо (Болонья), який грає у Серії А2 (другий за силою дивізіон Італії). Встигав виступати за молодіжну (U-19) та отримувати обмежений час з основною командою. Виступав у системі клубу з видатною історією, який двічі вигравав Серію А і був фіналістом Єврокубку.
Футбольний клуб Болонья цьогоріч вперше за 60 років вийшов до Ліги чемпіонів, посівши 5-те місце в чемпіонаті. Але Болонья – баскетбольне місто. Половина його жителів вболіває за Фортітудо, а інша половина – за Віртус. Коли команди грають одна з одною в Серії А – це шалене дербі в Італії.
– Не пам'ятаю, щоб до тебе хтось з українців отримував хвилини в Серіях А або А2. Щось знаєш про це?
– Ні, не чув, щоб тут виступали українці, певно, першим дебютував у Серії А2.
У лізі дуже високий рівень баскетболу. Цьогоріч 2004 р.н. та молодше тут мали хвилини, на мою думку, ще 2-3 гравці. Не більше.
Мій клуб у своєму складі має баскетболістів, контрі грали за національну збірну Італії та молодіжні команди країни. Гравці з досвідом виступів у Євролізі та Серії А.
– Як ти оцінюєш свій клубний сезон?
– З командою U-19 ми не досягли високих результатів, але там був лідером, мав багато часу на майданчику і таку важливу для мого віку ігрову практику. «Основа» майже весь сезон йшла на першому місці в турнірній таблиці групи «Червона», але через пару прикрих поразок втратила першу сходинку та фінішувала лише другою.
Боролися у фіналі за вихід до Серії А (перший дивізіон), але програли команді, в якої бюджет, певно, у 5-6 разів більший за наш. Вони за весь сезон програли 2-3 зустрічі.
Але у нас була дійсно команда з великої літери, зіграна, щиро боролася від усього серця. Від уболівальників – до лідерів. На першому місці – фанати. Ми для них граємо.
Зі здоровими лідерами, вважаю, ми змогли б виграти фінал. Під час фінальної серії у нас пошкодження отримали відразу два кращі скорери.
У першому ж матчі порвав «ахілл» найкорисніший гравець (MVP) регулярного чемпіонату ліги з досвідом виступів за національну збірну Італії П’єтро Арадорі.
Після програної другої зустрічі фінальної серії з Трапані прийшли з одноклубниками до душової, заходимо, а там плаче наш американський легіонер Марк Огден і його рука вся в крові. Він після поразки (70:72 – ред.) так рознервувався, що на емоціях ударив скляні двері в душовій та порізав руку. Йому нанесли 10 швів, знову зіграв у наступних матчах на очах у наших уболівальників, які несамовито підтримували колектив. Був не таким ефективним, як завжди.
У березні в півфіналі кубкового матчу проти того ж Трапані також травмував плече згаданий Арадорі. Але тоді ми перемогли з різницею +32. Вже у фіналі Кубку Серії А2 інший американець, центровий Дешон Фрімен також отримав пошкодження, і ми програли битву за трофей без лідерів. Їх гравець ударив ліктем в око нашого лідера.
– Що трапилося з вашим легіонером Огденом?
– Ставки були високі – грали за вихід до Серії А. Американець рознервувався, бо за рівного рахунку на останній секунді баскетболіст Трапані з м’ячем просто стрибнув на нашого гравця, але судді розцінили епізод на користь суперників. Було реалізовано обидва штрафні та «закрито» матч. Вважаю, що в перших двох іграх у Сицилії до місцевого колективу арбітри були більш «привітними». Ймовірно, на це впливав статус клубу.
Цікаво, що матч завершився пізно ввечері, а вже через дві години про Марка Огдена детально написали в італійських ЗМІ. Увага до баскетболу в Італії – неймовірна.
– Як реагують легендарні місцеві вболівальники на програні матчі?
– Так, в Італії дуже розвинутий фанатський рух і вміють уболівати. Задають тренд усьому світу. Напевно, найгарячіші ультрас на планеті!
У кожного з уболівальників нашого клубного руху Fossa dei leoni у житті є три речі: сім’я, робота і Фортітудо.
Вони шалено підтримували нас протягом сезону, всі трибуни на ногах, незалежно від рахунку на табло. Ніколи не демонстрували невдоволення результатом. Після церкви ходять великими родинами на кожну домашню зустріч. На виїзних матчах завжди було 100-200 наших фанатів. Усі затрати – власним коштом. Я такої підтримки у своєму житті ще ніде не бачив. Навіть на іграх основної команди Стелла Адзурра, які теж у Серії А2.
– Розкажи, будь ласка, про особисті підсумки сезону, який досвід отримав?
– Для себе отримав багато неоціненного досвіду, весь сезон тренуючись із гравцями високого рівня. Деякі з них мають досвід виступів за національні збірні, у Серії А і Єврокубку. Під керівництвом головного тренера Аттіліо Каха, у якого понад 20 сезонів у першій лізі Італії, зміг покращити своє розуміння баскетболу та краще розуміти його деталі, в тому числі технічні. Зрозумів, що таке професійний дорослий баскетбол, і як все працює.
У клубах завжди намагаюся підлаштовуватися до наставника і потреб команди. Кожен фахівець бачить баскетбол по-своєму, і в різних командах для мене може бути відведена різна роль. Можуть бути особливі вимоги до гри в захисті, за підбор або скорингу. Тому намагаюся бути якомога універсальнішим, багатофункціональним гравцем, готовим адаптуватися під будь-які вимоги тренера.
– Минулого міжсезоння нижчі ліги Італії реформували за іспанською моделлю. Чи були зміни в Серії А2?
– До регламенту другого дивізіону вносять зміни щороку. У міжсезоння вони розділили всі команди на дві конференції: «Червона» та «Зелена». Клуб проводить на першому етапі матчі виключно з командами своєї групи. У другій фазі все залежало від сходинки, яку посіла команда. Вона повинна була провести по 5 ігор з колективами, які нижче від її місця та вище, але всі суперники – з іншої конференції. Тобто, якщо клуб виграв групу, то далі повинен був зустрітися з 2, 3, 4, 5, 6 та 8, 9, 10, 11, 12 командами іншої конференції. Потім грали плей-оф. Фінальна серія – до трьох перемог.
Уже наступного сезону знову відбудуться зміни. Усі 20 команд гратимуть в одній групі у два кола, а потім – плей-оф.
– За який клуб плануєш грати в наступному сезоні?
– Ще не визначився зі своїм майбутнім. Час покаже де гратиму.
– Ти двічі виступав на чемпіонаті Європи за юніорські збірні України. Розкажи про цей свій досвід.
– Мій перший турнір зі збірною U-18 був із на рік старшими хлопцями під керівництвом головного тренера Валерія Плеханова. Отримав багато емоцій та неоціненний досвід. Не вийшло зіграти, як хотіли. Вболіваю за команду, сподіваюся що влітку ця вікова група продемонструє значно кращий результат. На жаль, не зможу зіграти за U-20 через екзамени у ці терміни. Планую наступного року поїхати на європейську першість однолітків, якщо мене викличе тренерський штаб. Завжди із задоволенням прибуваю до табору збірної.
Також виступав на єврофорумі серед гравців до 18 років з однолітками. Це моє перше інтерв’ю з літа 2023 року. Тому прошу вибачення у вболівальників, які нас підтримували, за той результат. Багато людей дивилися матчі, можливо, вболівали українські захисники з фронту. Ми не повинні були так зіграти. На нас були великі сподівання, можливо, було навіть краще забезпечення, ніж в інших молодіжних збірних.
До речі, у тій команді грали мої три кращі друга – Олександр Семенченко, Андрій Бутко та Нікіта Коротченко. Останнього знаю з часів спільних виступів за Дніпро, а із Сашею та Андрієм здружилися минулого літа в збірній. Користуючись можливістю, вітаю Олександра з Днем народження, який він святкував нещодавно.
– Де навчаєшся? Які улюблені предмети?
– Зараз завершую навчання в італійській загальноосвітній школі, влітку відбудуться іспити. Зізнаюся, що цьогоріч часу на навчання було менше, тому що тренувався відразу з двома командами та індивідуально з фахівцем із фізичної підготовки. Сподіваюся, що знань для того, щоб скласти вдало іспити, все ж таки вистачить.
Серед улюблених уроків назву іноземні мови, їх вивчення дається мені найпростіше. На високому рівні розмовляю вже п’ятьма: українська, італійська, англійська, іспанська і російська.
