Прометей з Кам’янського за три роки від створення виборов чемпіонський титул в Суперлізі Паріматч.
Про причини успіху команди, запрошення тренера Ронена Гінзбурга, конфлікт з міським головою та ймовірність переїзду в інше місто клубній пресслужбі розповів президент Прометея Володимир Дубинський.
- Володимире Михайловичу, кілька днів тому баскетбольна Україна отримала дев'ятого за рахунком чемпіона країни - Прометей. При цьому з усіх команд-чемпіонів тільки БК Київ на стику століть здолав більш короткий шлях від моменту створення клубу до тріумфу. У випадку з Прометеєм, яка на ваш погляд, формула його успіху?
- Нам самим важко було уявити, як за три роки можна досягти такого успіху. Думаю, він склався завдяки багатьом факторам. Напевно, на перше місце слід поставити саме бажання здобувати великi перемоги. Коли ми починали проект, хотілося просто розвивати спорт, спробувати, подивитися, що з цього вийде. Згодом "просто спробувати" перетворилося на ціль, можна навіть сказати - життя. Поступово баскетболом захопилися моя родина, мої менеджери, стала утворюватися якась каста уболівальників, які почали їздити на матчі, спочатку Вищої ліги, а потім і Суперліги. Якби хтось мені, в минулому великому прихильнику футболу, років 5-7 тому сказав, що я сяду в машину або поїзд і поїду, наприклад, в Тернопіль на матч Вищої ліги, я б назвав це божевіллям. Коли ти бачиш, наскільки люди вболівають, переживають за улюблену справу, ти розумієш, що це один з ключів до успіху.
Другий момент - менеджмент. Я і в бізнесі кажу, що один в полі не воїн, навіть якщо одна людина приймає ключові рішення. Для успіху важливо - знайти правильних людей. Так, коли клуб тільки утворився, на пост головного тренера запросили Дмитра Маркова, який грав разом з Павлом Чухном, нинішнім генеральним директором клубу. Тоді ми поговорили з Дмитром, розповіли про свої плани і він запитав: "А так взагалi буває?!" Відповіли, що будемо прагнути. Через місяць-два на посаду спортивного директора з Італії запросили Кирила Большакова і вважаю, що в своє розпорядження отримали справжнього топ-менеджера. Кирило Большаков разом з Павлом Чухном виконав просто неймовірну роботу з організації клубу! Потім прийшло розуміння, що необхідно створювати інфраструктуру. Коли ми починали, абсолютно не уявляли, скільки людей, транспорту необхідно, а сьогодні можу сказати, що в клубі працює більше 120 людей, і кожен з них - це одиничка успіху.
Ми мало тоді розуміли у професійному баскетболі і саме підтримка федерації дуже допомогла. Кажуть, що ось обов'язково треба сказати, щось добре про керівництво. Але тут саме той випадок коли Бродський та федерація не начальник, вони - партнери, супроводжуючі.
Ще хочу сказати наступне: ми не боялися помилятися, приймати непопулярні, жорсткі і навіть безглузді рішення, і ми їх через нестачу досвіду ухвалювали, але така сміливість і привела нас до перемоги.
- Запрошення в квітні Ронена Гінзбурга - найбільша ваша удача?
- Це було найскладніше рішення, серед іншого і у фінансовому плані, оскільки бюджет клубу визначили заздалегiдь. Ми зв'язалися з декількома агентами і до нас надійшли чотири пропозиції, з яких три були дуже якісними: всi три тренери - дуже хороші іноземні фахівці. Стосовно цих пропозицій один з агентів мені сказав: "Одна з них - найкраща, але і ті два - вас влаштують". Я вивчив пропозиції, дізнався, що команда Ронена - національна збірна Чехії, абсолютно не баскетбольної держави, була шостою в світі, після чого сказав: "Напевно, я хочу ось це!". Мені відповіли, що швидше за все Ронен не захоче їхати в Україну. Ми поговорили з ним, і Ронен сказав, що готовий розглянути можливість підписання контракту з наступного сезону, на що я висловив побажання почати співпрацю практично відразу. Одним з моїх аргументів, наприклад, була необхідність придивитися до тих українських гравців, які були у складі. Ронен прислухався до цього, і все ж зателефонував і сказав: "Добре, я їду! Купуй мені квитки!" Ось так у нас і з'явився Доктор Нено, як я його називаю! Нам ще довелося узгодити всі питання з президентом Федерації баскетболу Чехії і всі сторони спрацювали дуже швидко.
Так, я вважаю, що найбільший успіх "Прометея" і найправильніше моє рішення - підписання Ронена Гінзбурга. Це було наше спільне з Павлом Чухном рішення. Є такі моменти, коли ти розумієш, що це правильний фахівець! Звичайно ж, був ще один складний момент, який стосувався колишнього головного тренера команди Віталія Чернія. Ми з ним поговорили відкрито і чесно, і у пiдсумку гідно вийшли з цієї ситуації, погодивши умови розірвання контракту. Я б хотів мати можливість завжди потиснути Віталію руку і дивитися йому чесно в очі. Розлучатися таким чином завжди непросто, адже багато необхідних речей ми зробили разом.
- У те, що команда може дотягнутися до чемпіонства, ви повірили на півфінальній стадії плей-оф, коли протистояли Дніпру?
- У те, що ми можемо бути чемпіонами, я повірив вже через два тижні після того, як Ронен приїхав до нас. Саме тоді я сказав Павлу Чухно: "У нас є шанс!" За цей час ми побачили просто вражаючі зміни, які відбулися з командою! Є багато історій, які стосуються практично кожного гравця, того, як вони змінювалися. Ронен може зателефонувати практично будь-якому агенту як в Америці, так і в Європі і говорити з ним на рівних - це те, що навряд чи зможе зробити будь-який український тренер. Ронен практично відразу сказав, що команда буде грати в інший баскетбол, на інших швидкостях, сказав, що йому потрібен помічник, який розумів би його вимоги, тому ми і підписали практично відразу Міленко Богічевіча. Я не знаю як в одній людині може міститися така життєва сила, така енергія - яка є у Ронена!
Якщо говорити про матчі з Дніпром, то найважчий момент був, коли на початку першої гри отримав травму Рашад Вон, а невдовзi і Денис Лукашов. Вранці після першого програного матчу мені подзвонив мій брат і запитав: "У нас немає ніяких шансів?" Я відповів: "Ронен на місці і він сказав мені, що все буде добре! Ронен володіє якоюсь внутрішньою впевненістю в собі!"
- Чи можна бачити зараз кістяк майбутнього Прометея? Чи є вже гравці, які підписали з клубом нові контракти?
- В першу чергу хочеться подякувати хлопцям за все те, що вони зробили! Вони змогли згуртуватися і заграти по-іншому і ми все це бачили. Вся команда зіграла класно і як єдине ціле! Якщо ж говорити про наступний сезон, то ще перед тим як прийшов Ронен, новий контракт з клубом за схемою "2+1" підписав Денис Лукашов. Денис і раніше говорив, що хотів би закінчити кар'єру в Прометеї. Йому тут все подобається, у нього дружина з Кам'янського і тому свого часу нам вдалося запросити його з Росії. Перед пiдписанням контракту ми з ним говорили про можливу подальшу роботу в Прометеї в якості тренера, наприклад, дитячих команд. У Олександра Липового був контракт за схемою "1+1" з правом піти від нас в липні і він до кінця липня повинен був сказати нам, чи пiде або буде залишатися. Сашко вже повідомив, що залишається, тому у нас є вже і він. Також довгострокові контракти за бажанням Ронена підписані з Іллею Сидоровим, В'ячеславом Петровим і Сашком Беліковим, тому кістяк українських гравців нашої команди вже проглядається і ви їх всiх знаєте! Думаю, що хлопці вже і серцем і душею пов'язані з Прометеєм.
Ще перед підписанням свого контракту Ронен поставив умову, що команду збирає тільки він, під той бюджет, який визначає керівництво. Він ще назвав прізвища двох українських гравців, за якими ми починаємо полювання (посміхається). Це непросте завдання отримати цих хлопців! Що стосується легіонерів, то багато чого буде залежати від того, який на них буде ліміт в майбутньому сезоні. Якщо "4+1", то ми будемо брати 5 іноземців, але кого привезе Ронен - не знаю (посміхається). Дуже багато буде залежати від рішення виконкому Федерації баскетболу України щодо ліміту легіонерів.
- Володимире Михайловичу, команда залишає Кам'янське, тому що навколо цього зараз ходить чимало розмов? Якщо так, то куди переїжджає?
- На жаль, це так, команда буде переїжджати. Особисто для мене це величезний біль і цей момент складно усвідомити. Ми завжди пов'язували свій проект з Кам'янським, досягли того, що в місті була проведена реконструкція спорткомплексу і думаю, що зараз це найкращий маленький зал в країні (посміхається). Але після виборів, на жаль, сталася низка неприємних подій. Міський голова Кам'янського ніколи не фінансував проекти, які були пов'язані з Прометеєм, і ми, чесно кажучи, не сильно його просили і розуміли, що повинні бути самодостатніми. Свого часу завдяки допомозі президента Федерації баскетболу України Михайла Бродського в комунальну власність передали недобудований Палац спорту і цей об'єкт позачергово був внесений до списку тих, які підлягали завершенню будівництва. І ось після виборів раптом змінилося ставлення до Прометея, ми стали розуміти, що будівлю спорткомплексу швидше за все приватизують. На ім'я мера було складено листа з проханням про передачу Палацу спорту з комунальної власності до облради, але ми отримали відповідь за підписом мера про недоцільність і передачі об'єкта, і його фінансування, i ми зрозуміли, що все зовсім погано. Після цього відбувалися зміни керівництва спорткомплексу Прометей, поява заборон тренуватися там нашим командам при тому, що діяв трирічний договір оренди між нами та комплексом. Зі свого боку ми намагалися налагодити з мером якийсь діалог, підписати, наприклад, Меморандум про співпрацю, але цього не сталося. Пішли абсолютно непотрібні процеси, на нас почав здійснюватися шалений тиск з боку новоспеченого керівництва спорткомплексу, коли викликалася поліція навіть під час півфінальних ігор плей-оф, відключалося світло. І все це відбувалося постійно.
Не хочу нікого звинувачувати. Напевно, цю будівлю хтось хоче приватизувати. З'явився, наприклад, документ про недостатню оплату оренди, нам було запропоновано платити 600 тисяч гривень в місяць, коли за угодою сума становила 100 тисяч гривень. ...Складно сказати. У мене чимало питань і претензій, але ми стали розуміти, що залишатися в Кам'янському неможливо і необхідно кудись переїжджати, хоча ми і створили всю необхідну інфраструктуру: житло гравцям, академію, зал, робочі місця.
Ми згадали про наявність залу в Слобожанському, селищі міського типу, приїхали туди, розповіли про свої проблеми, концепцію розвитку клубу. Першочергові проблеми полягали в тому, що в залі тренується 165 дітей і він не призначений для проведення матчів Суперліги, в ньому - зовсім інше покриття, але нас прийняли, можна сказати, з розкритими обіймами, не вірячи, що сам Прометей може грати у них. Відбулася низка зустрічей з керівництвом Слобожанського і ми отримали в користування зал. У нас підписано контракт на користування ним упродовж п'яти років і зараз ми вже інвестуємо в нього. Прийняли також рішення, що побудуємо тренувальний зал, де будуть займатися тільки діти.
Ми постійно відчували допомогу, перш за все з боку керівництва області та Федерації баскетболу України. Михайло Юрійович Бродський порадив нам залишити назву клубу Прометей, щоб не ображати кам'янчан, але при цьому, щоб клуб представляв вже Дніпропетровщину.
Ми будемо знаходитися в Слобожанському, представляти область, створювати в ній дитячі школи. Впевнені в тому, що тих кам'янчан, які ходили на ігри команди, ми не втратимо, хоча те, що трапилося, особисто для мене - це трагедія. Через півроку ви побачите, що в спорткомплексі Прометей в Кам'янському знову все буде зруйновано, так, як і було до нас. Ми пропонували навіть залишити в місті команду Вищої ліги, але нас не хочуть навіть слухати.
...Я зібрав хлопців перед четвертою грою з Дніпром. Сказав їм, що необхідно виграти, особливо тому, що Ронен наступного дня відлітав до збірної Чехії. Уже тоді гравці знали, що команда буде їхати з Кам'янського і я сказав їм, що поїхати необхідно в якості переможців чемпіонату, щоб всi говорили, що 9-м чемпіоном країни став Прометей (Кам'янське), щоб Кам'янське залишилося в історії містом команди-переможця чемпіонату.
- Які найближчі плани команди?
- Ми абсолютно точно знаємо, що будемо грати в Лізі чемпіонів, але швидше за все виходячи з нашого рейтингу - на стадії кваліфікації турніру. Місяць тому Прометей посідав 44-е місце в європейському рейтингу клубів і цілком можливо, що ми все-таки відразу потрапимо в груповий етап Ліги чемпіонів через те, що хтось туди не заявиться - це те, про що мріє Ронен! Груповий турнір стартує 5 жовтня, але ми все-таки швидше за все потрапимо у кваліфікацію. Організатори Ліги чемпіонів вже проінформували, що з 13 по 17 вересня відбудеться бабл, поки, щоправда, невідомо в якому місті. Переможець цього баблу потрапить в груповий етап Ліги чемпіонів. Будемо готуватися, посилюватися, мріємо навести шороху в Лізі.
Чемпіонат України розпочнеться 23 вересня, а 10, думаю, що відбудеться матч за Суперкубок з Будівельником. Ми виступаємо за те, щоб ця гра відбулася в столиці, але рішення ухвалюватиме виконком Федерації.
Очікуємо, що Ронен збере команду з 1 по 7 серпня, і вона почне свою підготовку до сезону. Вона багато в чому буде залежати від того, в які терміни ми приймемо старт в Лізі чемпіонів, і від цього, до речі, буде залежати і те, коли нам можна буде посилитися легіонерами. Тренерський штаб зараз будує тренувальні плани. У штабі з'явиться тренер з фізичної підготовки, і думаю, що вся наша команда фахівців допоможе вивести Прометей на новий рівень.
Після святкування чемпіонства ми починаємо оживати (посміхається), і думаємо вже про новий сезон.
- Володимире Михайловичу, успіхів всім нам в наступному сезоні!
- Так, звичайно! Хотів би сказати, що ми у Слобожанському перебудуємо зал, він вміщатиме більшу кількість глядачів, ніж є зараз. Спасибі всім нашим українським виробникам, а американці вже зробили нам новий паркет, такої ж якості, який був до цього. Через коронавiрус ціни зросли, але паркет їде і ми сподіваємося, що все встигнем до початку сезону.
Однозначно і те, що в цьому році відбудеться традиційний передсезонний Кубок Прометея, ми зараз узгоджуємо склад учасників турніру. В кінці серпня-на початку вересня ми побачимо оновлений і улюблений Прометей. Кам'янське, вибач! Всіх вас люблю і чекаю на іграх! Ми залишаємося з Вами! Ви ж знаєте: тільки Прометей, тільки перемога!
