Українець Владислав Семерич у складі «Монако» U-21 став віце-чемпіоном турніру молодіжних команд у Франції. У фіналі монегаски поступилися дублю Буру з рахунком 71:88.
У 35 матчах 19-річний Владислав у середньому за 16.3 хвилини на майданчику здобув 6.2 очка, 4.3 підбирання, по 0.5 асиста й перехоплення.
Завершив клубний сезон-2023/24 із 50% реалізацією двоочкових та 30.4% – триочкових кидків.
Наразі Семерич знаходиться у розташуванні молодіжної збірної України, яка готується до виступу на чемпіонаті Європи U-20. Він поспілкувався з прес-службою ФБУ та розповів про свій досвід виступів за збірні країни різних вікових категорій, очікування від єврофоруму і власну клубну кар’єру.
– Яка атмосфера панує сьогодні в розташуванні молодіжної збірної? Як оціниш перші контрольні матчі з литовцями?
– Усіх хлопців давно знаю. Грали разом за різні юнацькі збірні. Тому в нас гарна атмосфера і «хімія» в команді. Працюємо, тренуємося на першій фазі підготовки.
Дебютну контрольну гру провели з Литвою U-20. Матч був цікавий, бо протистояли збірній з дивізіону А. Потім була зустріч проти Литви U-18. У двох поспіль матчах отримали добрий досвід гри з сильними суперниками напередодні відповідального чемпіонату.
– Це не перший твій досвід підготовки з наставником Валерієм Плехановим. Які були результати раніше та що очікуєш від майбутнього турніру?
– Раніше грав у складі збірної U-18 під керівництвом головного тренера Валерія Миколайовича. Невдало для нас склався той чемпіонат, ми не вийшли з групи та не змогли поборотися за медалі. Також захищав синьо-жовті кольори на ЄЮБЛ, а ЧЄ U-16 не проводили через пандемію COVID-19.
Але в цьому році бачу по хлопцям, що команда з перших днів налаштована позмагатися за нагороди. Ті гравці, які поїдуть на чемпіонат, повинні будуть себе максимально проявити в такий складний час для держави Україна.
Перемога зараз важлива, як ніколи. Завдяки українським захисникам можемо грати та будувати професійні кар’єри. Тому повинні цінувати це. Не маємо права засмутити під час війни фанатів, уболівальників та військових результатом на Євро.
Безперечно хочу грати за збірну на ЧЄ-2024 разом зі своїми друзями в так званий «випускний» рік для хлопців 2004 року народження. Завдання – достойно виступити на єврофорумі, показати свій максимум. На навчально-тренувальний збір було викликано багато гравців. З них тренерський штаб вибере кращих.
Особисто намагатимусь все віддати на майданчику заради перемоги в наступних товариських іграх і вибороти місце в підсумковому складі на чемпіонат Європи.
– Одним із твоїх конкурентів на зборах за місце у складі є Максим Кличко, який маловідомий українським шанувальникам баскетболу. Яке враження після майже тижня тренувань на тебе справив Кличко як людина та що можеш сказати про його баскетбольні навички?
– Поспілкувався з ним особисто. Враження гарні, дуже добра людина. У плані баскетболу він тренується з високою самовіддачею та добре викладається на заняттях. Намагається, як і всі у збірній, продемонструвати свій максимум, проявити себе. Гарний гравець і хлопець.
– Будь ласка, розкажи про свій минулий досвід виступів за різні збірні України з баскетболу 3×3. У однієї з твоїх команд був медальний здобуток.
– Кістяк у 3×3 складали хлопці, які зараз разом зі мною знаходяться у розташуванні U-20: Ростислав Кабанов і Марк Чорногрицький. У нас була неймовірна командна «хімія». Завдяки цьому, думаю, і демонстрували непогані результати.
Були другими на чемпіонаті Європи до 17 років (тренер Володимир Журжій), а також 5-ми (наставники Микола Полюляк і Дмитро Неволін) та 4-ми (знову Журжій) на двох поспіль світових першостях U-18.
– Коли програли на останніх секундах литовцям на ЧС матч за бронзу в 1 бал чи була чоловіча скупа сльоза?
– Ні, було просто сумно та прикро. А дали волю емоціям на рік раніше, коли програли словенцям фінал єврофоруму.
Щодо «бронзового фіналу», то литовець в останній атаці забив через руку захисника із середньої дистанції. На цьому все, матч завершився. І медалі нам не дісталися.
– Яка зі збірних країн Балтії сьогодні найсильніша?
– Якщо говорити про національні команди, то прекрасне покоління в Латвії, яке демонструє класний баскетбол та виграє всі матчі. Але «на папері», за прізвищами Литва їм не поступається. А коли аналізувати молодіжні збірні різних вікових груп – 100% литовці. Це моя думка.
– Як і коли розпочав грати в баскетбол? Розкажи про етап кар’єри в українських клубах.
– Коли був у 2 або 3 класі, то тренер, який відбирав дітей у школі, запропонував прийти на секцію баскетболу. Так і почався мій шлях у спорті. Хоча пробував займатися й іншими видами, але в мене виходило найкраще грати з помаранчевим м’ячем. Також мама займалася баскетболом у юності на аматорському рівні.
Грав у Горішніх Плавнях за команду рідного міста. Мій перший тренер – Іван Іванович Кравець.
Потім були Черкаські Мавпи, в академії яких робив перші кроки в професійному баскетболі. Потрапив у систему клубу в 15 років та грав у ВЮБЛ. На наступний рік мене почали залучати до ігор у Вищій лізі та навіть дебютував в українській Суперлізі.
На третій сезон став гравцем основного складу черкащан в дублі. Через те, що майже всі виконавці були приблизно одного віку, склалася гарна командна «хімія», між собою добре спілкувалися і товаришували. Були як одна родина.
Далі в моїй кар’єрі був іспанський Наутіко Тенерифе, а минулий сезон провів у складі Монако U-21.
– Розкажи за клубний сезон-2023/24. Виступав лише в чемпіонаті Франції до 21 року, чи ще десь грав?
– Виступав тільки за дубль Монако в другій п’ятірці з на рік старшими хлопцями. 50% ігрового часу – на позиції важкого форварда, 50% – центрового. Зібралися приблизно за місяць до початку чемпіонату. Провели пару контрольних ігор із командами з місцевого 4-го дивізіону, де немає обмежень за віком та ліміту на легіонерів.
Потім розпочався дуже довгий сезон. Ми провели 32 гри в регулярному чемпіонаті дивізіону ProA U-21 та ще три – в плей-оф. Усього зіграли 35 матчів. Завдання на сезон було посісти місце не нижче 7-го та вийти в плей-оф, куди до цього року монегаски давно не відбиралися.
Наш колектив у «регулярці» став другим, пропустивши вперед лише Нансі. Потім відбулося жеребкування. Команди з 1 до 4 місць – в одному кошику, а 5-7 плюс переможець ProВ – в іншому. У ProA грають «молодіжки» основних команд із найсильнішого дивізіону, а в ProВ – дублі клубів з 2-ї ліги країни.
Нам у 1/4 фіналу дістався Орлеан саме з ліги В, який Монако здолав. Далі пройшли Гравлін-Дюнкерк (Семерич за 18 хвилин набрав 11 очок (5/5 двоочкових) та зібрав 4 підбирань – ред.).
У фіналі програли Бургу. У них все залетіло, будь-хто з суперників влучав триочкові кидки, а нам десь не вистачило концентрації. У регулярному сезоні грали проти майбутнього чемпіона двічі, обидві зустрічі ми впевнено виграли. У нас вдома з різницею 11 очок, а на виїзді й зовсім близько +40.
– Ти один українець у складі дублю монегасків. Як тебе прийняла команда, з ким більше за інших спілкувався?
– У «молодіжці» не було проблем з адаптацією. Тренерський штаб спілкувався з нами англійською. Навпаки, у деяких франкомовних хлопців було більше проблем з комунікацією. Але до кінця сезону їх англійська теж стала краще.
Раніше виступав у Іспанії за Тенерифе з ЕBA (четвертий дивізіон), так там справжній культ мови. Я б навіть сказав місцевого діалекту іспанської. Через мовний бар’єр було важче зрозуміти вимоги тренерів, особливо на перших тренуваннях.
У монегасків не був єдиним легіонером. Також тут виступали два гравці з Японії та Ірану. З японцем Тайга Окада найкраще спілкувався. Вся команда жила в одному будинку, для нас винаймали квартири, тому з цим легіонером мені було комфортніше розмовляти англійською мовою, ніж із франкомовними баскетболістами.
– Які твої індивідуальні баскетбольні якості стали кращими за підсумками сезону в Франції?
– Вважаю, що став більш агресивно грати під кільцем, швидше приймати рішення та краще «читати гру» як у захисті, так і в нападі. Мої фізичні кондиції вийшли на новий рівень. Останнє завдяки тому, що тут всі гравці молоді, до 21 року, швидкі та атлетичні. А середній вік іспанського Тенерифе, як і ліги взагалі, складав до 30 років. Там був наймолодшим у клубі. Також зазначу, що вмію реалізовувати відкриті триочкові спроби, хоча й не виконував їх у кожній грі.
– Як виник варіант із молодіжною командою Монако?
– Хочу подякувати агентству BIG та особисто Єгору Чемякіну. Це вони знайшли для мене Монако. Відпочивав у Румунії в період міжсезоння, мені подзвонили та сказали, що можу поповнити склад дублю клубу, який виступає в Євролізі. У мене був приємний шок.
– Розкажи цікаву історію, пов’язану з баскетболом, яка, можливо, відбулася протягом минулого сезону.
– Поїхали ми на виїзну гру, але не сильним складом. Половина гравців пропускала тур через травми та хвороби. Компенсували недостачу виконавців молодими баскетболістами зі складу Монако U-18.
Провели розминку, заходимо в роздягальню. А заводила команди, який завжди сильніше за інших підтримує одноклубників і «дає» позитивні емоції та енергію до та під час ігор, отримав пошкодження на рівному місці. Він просто застрибнув у роздягальню, не помітивши, що двері з низьким отвором, і отримав розсічення голови за декілька хвилин до старту матчу. Подібних безглуздих травм не зустрічав. Ще й грати приїхали неповним ростером.
– Як налаштовуєшся на матчі, можливо, в тебе є якийсь особливий ритуал.
– Музика з навушників перед грою, розминка – і в бій. Особливих ритуалів немає.
– Розкажи про своє хобі, як проводиш час поза баскетболом?
– Для мене важливі спілкування та комунікація з людьми. Тому додався в групи соцмереж українців, які живуть у Монако, сусідніх Ніцці (за 20 км) та Каннах (за 50 км). Разом з новими друзями відвідував різноманітні заходи та цікаві екскурсії. Спілкувався переважно з однолітками.
Якщо на вулиці чую українську мову, то намагаюся підходити до людей та розмовляти. На початку не вистачало у моєму житті «своїх», українців, тому багато говорив телефоном із рідними та друзями. І зараз продовжую це робити.
Навчаюся онлайн у кременчуцькому закладі освіти на факультеті «Корпоративне лідерство та управління персоналом». Дивлюся гарні фільми, полюбляю ходити на пляж.
Люблю переглядати трансляції волейбольних ігор у виконанні найсильніших збірних світу. Відвідав, певно, усі домашні матчі головної баскетбольної команди Монако, як чемпіонату Франції, так і Євроліги.
