Виконком Федерації баскетболу України достроково завершив усі змагання під егідою ФБУ. У Вищій лізі знову неприємна закономірність для баскетбольного клубу із Рівного. Вони вчетверте фінішували на другому місці. Наразі більшість гравців у Рівному. Вони самостійно відновили тренування.
Про дострокове завершення чемпіонату, перші тижні війни та знайомих із росії kamp-sport.com поспілкувалися із досвідченим гравцем БК “Рівне” Віктором Герасимчуком.
Із баскетболістом зустрілися перед відкритим тренуванням для дітей. Його Віктор Герасимчук проводив разом з Олексієм Адедираном на одному із майданчиків Рівного.
- Пригадайте 24 лютого. Як все розпочиналося для Вас?
- Мене розбудила мама. Подзвонила і сказала, що розпочалася війна. Я нічого не знав, не чув. Для мене це був шок. Я взагалі не міг зрозуміти. Дружина моя теж. Рівного тоді це ще так сильно не торкнулося, але після того, як прилетіло в аеропорт, почали лунати сирени, тоді стало дуже лячно. Стрес був для всіх. Життя перевернулося із ніг на голову. Це був жах повний.
Читайте: Виконком ФБУ ухвалив рішення про дострокове завершення сезону 2021/22
- Яким у Вас був план дій? Чи думали кудись виїжджати?
- Я відразу сказав дружині, що я нікуди не поїду - я залишусь в Рівному. Нікуди не буду тікати. Буду тут, бо у мене батьки старенькі. Ми ще чекали доньку. Вона в Кам’янському була на той час. Ми чекали доки вона приїде і коли була у Рівному, то я дружину з донькою та сином відправив до Польщі. Вони ще не повернулися. Донька займається волейболом. У неї там є тренування. Також вона навчається в польській школі, а вони навчання завершують лише 24 червня.
- Чим займалися в умовах воєнного стану?
- В перші дні набирали та вантажили мішки з піском. Працювали на оборону. Вони потрібні були для блокпостів, які споруджували по місту, району. Самостійно ми блокпости не робили, лише набирали мішки та вантажили все на автомобілі. Далі вони їх везли туди, де була потреба. Пісок шукали де тільки могли. Будівництво є на сарненському кільці, там нам дозволили набирати пісок. Тобто, хто де дозволяв, там ми й працювали.
- Коли блокпости уже були споруджені за що взялися?
- Пізніше, коли почали у Рівне доправляти гуманітарну допомогу із Європи, то ми займалися тим, що розвантажували вантажівки. Цим займалися близько місяця.
- З ким ви це робили? Як все було організовано?
- Я маю друзів, які займалися гуманітарною допомогою. Коли це все розпочалося, я зібрав усіх знайомих баскетболістів, які не хотіли сидіти вдома і хотіли якось допомагати країні у цей важкий час. Створили групу. Там були усі баскетболісти, розпочинаючи з молодих і закінчуючи ветеранами. Тільки кидали клич, усі долучалися, приїжджали та допомагали розвантажувати.
- Правильним є те, що російських спортсменів відсторонили фактично від усіх великих змагань та турнірів?
- Так, вони мають нести відповідальність як і всі росіяни.
- Ваші знайомі із росії Вам писали?
- Перші тижні писали, переживали. І баскетболісти, і родичі, і друзі. Запитували як тут у мене. А зараз близько трьох місяців жодного питання - живий, не живий? Немає сенсу їм щось пояснювати і з ними розмовляти.
- Перші місяці після вторгнення було місце для баскетболу?
- Тоді навіть у голові не було ніякого баскетболу. Ми навіть про це не думали.
- Коли почали повертатися до тренувань?
- Вперше (після 24 лютого - прим. авт.) ми зібралися ветеранами. Було це приблизно наприкінці березня. Ми просто зібралися побігати. Це вперше. А потім потрохи почали збиратися. Проблемно було домовлятися за зали. Ніхто не хотів брати на себе відповідальність, що прийдуть люди і будуть займатися. Бо якщо сирени, то що робити? Але наразі тренуватися розпочали.
- Як тренуєтесь?
- Таких тренувань, які були раніше, у нас немає. Ми просто самостійно збираємося і тренуємося двічі на тиждень. Такого як графік тренувань у нас немає.
- Виконком Федерації баскетболу України достроково завершив Вищу лігу. БК “Рівне” знову фінішував на другому місці.
- На жаль, ми знову стали другими, але ще все попереду. По суті все вирішилося у другій луцькій грі проти тамтешнього БК “Старий Луцьк-Університет”. Якби не та поразка, ви були б на першому місці. Це ми повертаємося назад, як було. Ще ж були матчі попереду і там було б невідомо як все закінчилося. Так само сталися обставини, коли розпочався карантин. Звісно, що шкода. Склад у цьому році був бойовим, доволі хороші гравці. Я впевнений, що ми б стали чемпіонами. Я думаю, що ми із Луцьком грали б у фіналі. Це було б цікаве західне дербі.
- Що наразі відомо про новий сезон із баскетболу?
- За баскетбол поки що нічого невідомо. Я думаю, що найближчим часом щось вирішиться. У нас все одно чемпіонат розпочинається не раніше вересня, тому є час.
- Залишилась у Рівному команда, яка може розпочинати змагання?
- До нас у Рівне повернулися Артем Водолазький та Олексій Адедиран, немає лише Олексія Соловйова та Іллі Жуковського. Всі інші свої, місцеві.
