Виконувач обов'язків головного тренера южненського Хіміка Віталій Степановський розповів, що змінив у команді, аби та досягла чемпіонської мети. Титул не впав на нього з неба, Степановський готувався вибороти золото Суперліги Фаворит Спорт
- Вітаю усіх вболівальників і усіх людей, які щиро вболівають за Хімік. Вітаю керівництво, вітаю Валерія Степановича Горбатка, Сергія Назаренка, усіх мешканців нашого невеличкого, але прекрасного міста з великою перемогою. Тим більше ми вибороли її на чужому майданчику. Ми програвали 0:1, але зціпивши зуби, змогли виграти 3 матчі у важкій боротьбі. Кожна гра була важка і ми кожну гру лідирували, контролювали її хід. Динамо нас постійно наздоганяло. Динамо – гарна команда, гідний суперник, спасибі їй за гру. Щиро усіх вітаю; з перемогою, Хімік!
- Ви команду очолили після першого матчу фінальної серії, наскільки неочікувано було для вас стати за кермо.
- Це зовсім інша відповідальність. Адже повністю відповідальність за результат лежить вже на мені. Як би було, якби ми поступилися, я не знаю. Бо ми вигравали. Тягар відповідальності колосальний і я зробив усе, щоб наша команда виграла цей титул. Ми дуже ретельно працювали протягом останніх десяти місяців. Щоразу на зборах я хлопцям казав: ми – одна сім’я, один колектив і тільки разом можемо досягнути результату. І вирішальний матч за чемпіонський титул це вкотре підтвердив, коли хлопці б’ються один за одного. Нема егоїстичних гравців, які дивляться тільки у свою статистику. Кожний працює, віддається у захисті, падає, вбивається, тягнеться за м’ячем. У цьому бачу запоруку успіху. І тільки за такої атмосфери у команді можна досягти високих результатів.
- А не було у команді певного шоку після звільнення Олега Юшкіна?
- Шоку не було. У мене з Олегом прекрасні стосунки. Ми з ним зідзвонюємося. Він вітав нас після кожної гри. Не можу озвучувати деякі моменти. Тому – без коментарів.
- Що ви саме поправили у грі після першого програшу?
- Ви знаєте, часу на виправлення не було. Я провів індивідуальні співбесіди практично з кожним гравцем. Розставив акценти під час скаутінгу, коли ми розбирали Динамо, які у нього сильні і слабкі сторони. І вже зараз за підсумком цієї серії я можу сказати, що сьогодні був найважчий день і найважча гра. Сьогодні мені довелося чотири види захисту застосувати, щоб знайти цей ключик. Звісно, Динамо – досвічена команда і вони знаходили наші слабкі місця, карали нас на цей пікенрол, ізоляцію, ми пробували – три варіанта не вдавалися і останній вже спрацював. Сьогодні дійсно була дуже важка гра. І цей останній кидок. Звісно, Міша (Михайло Анісімов – ред.) міг закинути – це баскетбол, я думаю, це було приємно глядачам. Нерви полоскотали усім, але думаю, кожну з цих ігор ми мали завершувати трохи легше. Ми вигравали 10 – 12 очок, потім віддаємо і відпускаємо. Сьогодні сталося теж саме. Виграємо, контролюємо гру, у хлопців останній шанс йти на штурм, пресингуємо по всьому майданчику і ми двічі втрачаємо елементарні м’ячі. Знов таки, це хвилювання. Знаєте, коли готувався до цього фіналу, у нашій команді на даний момент Вова Конєв, Серьожа Попов, Петров, Рябчук – це хлопці, які є чемпіонами України минулого року, але вони були тими, хто виконував певну роль. Вони тоді не несли головної відповідальності. І, звичайно, коли нема гравця, який був у тій атмосфері, йому дуже складно. Йому здається, що ось зараз гра зламається. Ось зараз. Нема такого… холодного розрахунку. Дотиснути. Переламати гру, досягти переваги у 25 очок, наприклад. Хоча кожна гра могла бути і програшною для нас, і переможною у плюс 25. Я радий, що перемагає найсильніший і (після паузи – ред.) Хімік – чемпіон!
