Шановний Станіславе. Уважно переглянули ваше інтерв’ю YouTube проекту «Гейм Севен». Очікувано Ви торкнулися і вашої улюбленої теми – роботи Федерації баскетболу України та в черговий раз заявили, що всі ми «у дупі». Малоконструктивний відрізок тексту очевидно має маніпулятивний характер. Хочемо нагадати пану Станіславу, що в Україні на сьогодні війна. В країні і майже усі проекти зараз не можуть успішно розвиватися. Не виняток і баскетбол. Виявляється, що в українському баскетболі все гаразд лише у вашій приватній школі.
Паплюжити імідж, честь та гідність організації, керівництва ФБУ, працівників, тренерів та навіть гравців ви взяли за основу своїх публічних виступів уже давно. Відзначимо, що цього разу обговорення стану речей в українському баскетболі зайняло лише 5% часу вашого інтерв’ю, але і це дало можливість образити ледь не усіх членів баскетбольного руху. З розмовою можна ознайомитись нижче (частина про український баскетбол 50:50-57:30).
Дворазовий чемпіон НБА продовжує використовувати у своєму спілкуванні велику кількість маніпулятивної інформації. Пиха, зневага та емоційна подача перекрученої інформації лягає в основу кожного його виступу. Перейдемо до фактажу, деталей якого дворазовий чемпіон НБА свідомо уникає у своїх численних інтерв’ю для маніпуляції суспільної думки.
Перше, що викликає увагу, це його твердження, що Україну разом з росією "викинули з борду" FIBA. Загалом вживання разом назви європейської країни та оркостану ми вважаємо непристойним. росію и білорусію викинули зі світового баскетболу майже відразу після 24-го лютого 2022. Як ви знаєте, FIBA відреагувала на наші звернення та однією з перших міжнародних спортивних організацій відсторонила російські та білоруські клуби і збірні від міжнародних змагань. Разом з нашими партнерам з Північноєвропейських федерацій та країн Балтії ми провели масштабну кампанію з відсторонення представників цих країн від керуючих органів FIBA. Не в останню чергу завдяки цьому новий борд FIBA обійшовся без них, не увійшли росіяни та білоруси і в комісії FIBA, де були традиційно представлені широким крилом.
Так, дійсно у борд FIBA не увійшов і наш представник – Олександр Волков, якого ми висували. Але на то є свої причини: ФБУ на виборах президента FIBA Європи підтримувала президента Федерації Франції - Жан-П’єра Сьюта. Очевидно, що після програшу цієї кандидатури наступне голосування за членів борду не пройшло позитивно для нашого представника. За усю історію FIBA Україна була лише тричі представлена у борді FIBA, усі ці рази це був Олександр Волков (член Board FIBA Europe 2002-2006, 2010-2014, 2014-2019). На сьогодні до керуючого органу FIBA не увійшли представники таких топ-федерацій, як Литва, Хорватія, Сербія та Франція. На попередніх виборах президента FIBA ФБУ висунула та підтримувала турка Тургая Деміреля, як результат у комісіях FIBA працювали відразу два наших представники – Володимир Драбіковський був членом технічної комісії (2019-2023), а Сергій Ліщук - членом комісії юнацького баскетболу (2019-2023).
Проте, навіть зараз, після перемоги іспанця Хорхе Гарбахоси, у нас є повне порозуміння з FIBA і уже позитивні домовленості у роботі по міжнародним проектам в інтересах нашої країни та збірної.
Однак, Станіслава Медведенка це явно не цікавить. Водночас, свій патріотизм, який останні півтора роки дуже активно чемпіон НБА використовує у власних заявах, «дозволив» йому лише кілька разів за довготривалу кар’єру приїхати у збірну України. За національну команду Медведенко провів лише 13 матчів (!), часто відмовляючись допомогти Україні навіть коли перебував у Києві (у період міжсезоння НБА). Ми абсолютно не здивовані, що на запитання під час вищезазначеного інтерв’ю «Щоб Ви обрали: чемпіонство НБА чи перемогу в Олімпіаді?» Медведенко обирає перше. Судячи з цього, особисті здобутки у НБА важливіші національних інтересів та збірної.
Наступне питання, яке було піднято у вищезазначеному інтерв’ю, стосується нашого дитячого баскетболу, яким теж займається Медведенко і водночас констатує, що він «у дупі». Коментувати цю позицію ФБУ не збирається. Просто наведемо кілька важливих фактів.
У період війни з України виїхало близько 3900 дітей, які займалися баскетболом (!). Кращі з них були запрошені до баскетбольних академій європейських країн, а деякі з цих гравців зараз знаходяться на провідних ролях у європейських баскетбольних проектах. Безумовно для нас це важкий біль розуміти, що на сьогодні наші вихованці не можуть грати на домашніх майданчиках, але вони зараз знаходяться у безпеці і там прогресують. Очевидно, що наша Комісія збірних команд стежить за абсолютно усіма талановитими гравцями і кращі з них будуть виступати за національні збірні. До слова, таких сьогодні 371. Мова йде про дітей, які виступають у національних чемпіонатах інших країн. Кращі з них в перспективі виступатимуть за збірну України.
На сьогодні баскетболом в Україні займається 16 391 дітей. Звісно, це не 22 921, які займалися баскетболом до війни. На жаль, Україна тимчасово втратила свої території, де активно розвивався баскетбол, є і інші труднощі пов’язані з війною. Хочеться відзначити, що на старті цього сезону у регіональному етапі чемпіонату України (ВЮБЛ) уже бере участь 566 команд, а це 6792 гравці.
Окрім цього ФБУ підтримує Президентську програму "Шкільна спортивна ліга України" та долучається до її реалізації. Так, протягом сезону сезону 2023/2024 планується, відповідно до цієї програми, провести змагань серед дівчат 2010 р. н. та молодші і юнаків 2008 р. н. та молодші.
Війна призупинила професійний баскетбол, але вже за півроку після початку повтомаштабної війни стартував воєнний чемпіонат з 38 командами. В цьому сезоні кількість команд збільшилась, ми повернули змагання у Першій лізі у чоловіків та у Вищій лізі у жінок. Загалом цього сезону в чемпіонаті України серед дорослих грають 55 команд.
Дійсно, на міжнародній арені у воєнні роки у юнацькому баскетболі нам особливо нічим хизуватися - ми не виграли чемпіонати Європи і не підвищилися у класі в юнацьких змаганнях, кращим результатом минулого літа на чемпіонатах Європи для наших збірних були бронзові нагороди дивізіону «В» для молодіжної збірної України. Однак головним завданням для нас у роки війну було представництво на усіх офіційних міжнародних змаганнях. Минулого літа 20 (!) збірних України зіграли на абсолютно усіх офіційних міжнародних турнірах. На сьогодні оновлено склад комісії збірних команд України, відбулися відчутні кадрові зміни. Роботи дуже багато у цьому напрямку. ФБУ ніколи не прикривалася війною. Ми працювали і будемо працювати! Більше того, як би важко організації не було, ми останні фінанси витрачали саме на участь у міжнародних змаганнях наших дітей протягом цих років.
Є у нас певні досягнення в баскетболі 3х3 за воєнні роки. В минулому році чоловіча збірна України U-18 вперше в історії нашого баскетболу дійшла до півфіналу чемпіонату світу 3х3, хоча і залишились без нагород (стала четвертою). Жіноча національна збірна цього сезону вийшла на чемпіонат Європи (потрапила в топ-10), зіграла на Європейських іграх, вперше взяла участь у Світовій серії і зберігає шанси потрапити на Олімпіаду. В цьому році на момент 1 листопада жіноча збірна U-23, а також обидві збірні U-18 - в топ-10 світового рейтингу в своїх категоріях.
Водночас, у своєму інтерв’ю Медведенко торкається теми роботи своєї приватної школи з акцентами на якусь успішність. Однак, представники цієї школи навіть не виступають у чемпіонаті України. Ймовірно на своїх двох чемпіонських перснях Медведенко хочете зробити бізнес у "юнацькій фізкультурі", але це не має жодного відношення до спорту вищих досягнень. Кому як не дворазовому чемпіону НБА має бути зрозумілим, що офіційні змагання - це єдина можливість розвитку гравця. А вихованці його школи уже кілька років не виступають у чемпіонаті України.
До слова, про чемпіонські персні. Ми наполегливо просили і просимо оприлюднити інформацію: куди ж все таки були витрачені 250 тисяч доларів за які Ви, пане Станіславе, продали дві каблучки здобуті з лавки запасних НБА. Була проведена масштабна піар компанія щодо аукціону у підтримку України. Ви дійсно зібрали великі кошти, переважна більшість яких від американців саме на благодійні цілі. На сьогодні залишається лише оприлюднити куди ж були направлені ці гроші з аукціону. Виходячи з Вашої заяви, ці кошти мали піти на відбудову спортивної інфраструктури, яка постраждала від російської агресії. Скажіть, що саме Ви відбудували? На сьогодні є велика підозра у тому, що кошти могли залишитися на ваших особистих рахунках.
