Президент Запорізької обласної федерації баскетболу Валерій Елькінсон став гостем програми «Тайм-аут» і підбив підсумки першої частини сезону для БК Запоріжжя, розповів про роботу клубу в умовах війни, роль легіонерів, розвиток жіночого баскетболу та підтримку з боку влади.
— Пане Валерію, на початку сезону ви робили прогнози щодо виступу БК Запоріжжя у Суперлізі та Кубку України. Зараз уже триває друге коло. Ви задоволені результатами?
— Так, я задоволений. Багато спеціалістів прогнозували нам дев’яте–десяте місце, але для результату потрібні робота, система і команда. У нас дуже невеликий штат: президент клубу Віктор Стельмаков, головний бухгалтер Тетяна Козаченко та медіадиректор Роман Поляченко. Ці люди багато років працюють на благо запорізького баскетболу, і завдяки цьому ми маємо нинішній результат.
— Які матчі вам сподобалися найбільше? Де команда виклалася на максимум?
— Перш за все — обидва матчі проти Харківських Соколів. Першу гру ми, на жаль, програли в овертаймі, другу — виграли з різницею в одне очко. Це принципові матчі, адже головний тренер суперника — наш колишній наставник Валерій Плеханов. Ігри були дуже важкими й цікавими.
— А як щодо матчів проти Дніпра?
— Дніпро сьогодні — лідер чемпіонату, і поки що нам важко з ними боротися. Наше головне завдання зараз — зберегти баскетбол у такі складні часи. А вже в перспективі ми плануємо боротися й за медалі. У нас є спільна мрія з міською та обласною владою — повернути до Запоріжжя єврокубковий баскетбол.
— У Запоріжжі також відроджується жіночий баскетбол. Розкажіть про це.
— Так, у нас є жіноча команда, яка бореться за призові місця у Вищій лізі. Більшість гравчинь — наші вихованки. Це дало можливість відродити Козачку-КПУ-ОДЮСШ. У команді грають молоді дівчата 17–18 років, і ми бачимо в них перспективу. Через рік-два вони значно додадуть, і ми розраховуємо на хороші результати.
— Як оціните роль американських легіонерів у складі БК Запоріжжя?
— У команді дуже хороший мікроклімат, легіонери добре влилися в колектив. Сьогодні вони є лідерами команди. Водночас треба розуміти, що часи непрості, і спілкування з іноземцями в таких умовах — це окремий виклик. Але команда єдина, працює й дає результат, незважаючи на всі труднощі.
Велику роль відіграє капітан Антон Буц — він лідер не лише на майданчику, а й у роздягальні, допомагає молоді та комунікує з легіонерами.
— Антон Буц демонструє дуже стабільну гру. Чи ставили перед ним окремі завдання?
— Антон багато років у нашому клубі й з кожним сезоном грає все краще. У нього сильний характер, і це видно в матчах. Він веде за собою команду — це дуже важливо.
— Як проявляє себе молодь?
— Ми задоволені. Ілля Ліщина — наш вихованець, який повернувся додому після навчання у Дніпрі. В'ячеслав Кіктєєв — старанний гравець, хоча є певні труднощі. Також ми підписали ще одного нашого вихованця — Олександра Петренка, що дозволило розширити ростер.
— Ви неодноразово говорили про різницю між українським та американським стилем гри. Чи виникають складнощі з командною взаємодією?
— Складнощі є завжди: м’яч один, а на майданчику п’ять гравців. Завдання тренера — знайти баланс між індивідуальною майстерністю та командною грою. Американці дуже сильні індивідуально, але командна гра в нас також вибудовується.
— Хто ще допомагає клубу стабільно працювати?
— Ми тісно співпрацюємо з Запорізьким обласним управлінням фізичної культури і спорту, міським департаментом спорту, а також отримуємо постійну підтримку від Федерації баскетболу України — зокрема Михайла Бродського та Володимира Драбіковського. Завдяки цьому баскетбол у Запоріжжі живе.
— Де важче грати — у Суперлізі чи Кубку України?
— Це різні турніри. Кубок — це матчі на виліт. Багато років нам не щастило з жеребом, ми рано потрапляли на Дніпро. Цього року жереб був більш сприятливим, і вперше за десять років БК Запоріжжя вийшов до Фіналу чотирьох. У Кубку все вирішує один матч, у чемпіонаті дистанція довша.
— Як українські клуби загалом функціонують під час повномасштабної війни?
— Багато українських гравців виїхали за кордон, є дефіцит кадрів, тому клуби змушені залучати легіонерів. У Запоріжжі ситуація складна: часті повітряні тривоги, психологічний тиск. Бували матчі, коли команди чекали по 40 хвилин після розминки через сирени. Це важко, особливо для досвідчених гравців, але всі в рівних умовах і продовжують працювати.
— Як ви оцінюєте роботу головного тренера Дмитра Щиглинського?
— Дмитро активно долучався до формування складу, має своє бачення гри та тактики. Можна сказати, що він вгадав із підбором гравців, зокрема легіонерів. Ми намагаємося створити умови, щоб команда працювала впевнено, незважаючи на всі труднощі.
— І на завершення — кілька слів до вболівальників у святкові дні.
— Хочу привітати всіх наших громадян з прийдешніми святами. Побажати насамперед здоров’я і миру. Нехай ми всі зможемо жити спокійно та займатися своєю справою.
