Центрова збірної України Валерія Бережинська виступає у чемпіонаті Франції у складі тамтешнього "Шарлевіль-Мезьєр". Вона регулярно зустрічається на майданчику з провідними гравчинями збірної Сербії Пейдж, Дабовіч, Бутулією і, звичайно ж, почути її думку щодо майбутнього суперництва Україна – Сербія цікаво і важливо.
- Нам потрібно зосередити усі наші зусилля на досягненні результату. Для цього треба грати уважно, бути зконцентрованими, віддавати боротьбі усіх себе. Сербія - це команда з досвідом. Гравці знають, як діяти у матчах високого рівня з відповідним рівнем боротьби, у яких емоції зашкалюють. Але і у матчах з ними можна розраховувати на успіх.
- Чи виділяються на тлі інших гравців у Чемпіонаті Франції сербські збірниці?
- Грала проти Меліси Дабовіч – нічого особливого, грала проти їхньої натуралізованої американки Пейдж – вона гравець дуже хороший, виступає за Бурш, я не один рік з нею зустрічаюся у матчах, але я впевнена, що ми можемо Сербії протиставити свою контргру. Недарма ми вивчаємо їхні сильні та слабкі сторони.
- Як ви опинилися взагалі у Франції?
- Агент знайшов роботу - і я там (сміється). У 2008-му підписала контракт (з клубом "Сен-Жак Спорт Реймс" - ред.), а зараз вже і не хочу в іншій країні грати.
- Ну, добре, ми заходимо на сайт Євробаскету, бачимо, що Сербія у кваліфікаційному турнірі за результативністю лідер (116 очок у середньому за гру – ред.).
- А проти кого вони зіграли ви бачили? Це теж треба враховувати. Коли набираєш більше ста очок у матчі з Люксембургом, це не те саме, коли граєш, скажімо, з Францією. Ми розбираємо їхню тактику, розбираємо схеми, як їх зупинити. Щодня працюємо над цим. Не гуляємо.
- Головний тренер збірної Володимир Холопов залучив до навчально-тренувальних зборів психолога, фізіолога, наскільки це сприяє процесу підготовки?
- Допомога з кожного кутка (сміється). Я вважаю це важливим нововведенням. Усі кажуть, що баскетбол і спорт взагалі – це робота 50 на 50. Половина – фізична праця, половина – розумова. Переважна більшість команд акцентує увагу на фізику, натомість розумовим аспектом нехтує. Я вважаю, що залучення психолога – це своєчасний крок з боку тренера. Ми ще не аналізували результати тестів, але сподіваюся, допомога від них буде і йому, і нам. Адже ми робимо спільну справу.
- Щодо досвіду ігор в Америці, яку користь ви отримали після матчів там? (Бережинська пройшла баскетбольну школу у США. З 2004 по 2008 роки грала за команду "Університет Райса" в NCAA. Зіграла 108 матчів, у середньому набирала 10 очок за гру.. У 2008 році була вибрана на драфті WNBA під номером 42 командою "Детройт Шок". Виступала за"Сан-Антоніо Сілвер Старс" – ред.)
- WNBA запам`яталася. Звичайно ж. Я грала за Сан-Антоніо під час олімпійської перерви. Замість семи днів я два місяці там пробула. Це був яскравий період. Матчі найвищого рівня грала, тренер мені дуже сподобався. Простіше грати, коли сильний склад, тобі усі на майданчику допомагають. І нажаль, у мене вже був контракт з Францією, мені не дозволили залишитися до кінця сезону. Вони саме вийшли до плей-оф. Без мене далі вже грали, мене тоді охопив сум. Якби можна було знов повернутися в той час, я б у Францію не поїхала. Але так сталося, як сталося. З команди, з якою був підписаний контракт, сказали: тобі потрібно там бути, і я, попри інші варіанти, поїхала до Франції.
- Наскільки вагомим був внесок вашого батька у кар`єру баскетболістки (Андрій Бережинський – центровий, відомий гравець миколаївських команд МКІ – СК Миколаїв у 80-90рр минулого століття, чотири сезони відіграв у Суперлізі Польщі, зараз – активний учасник ветеранських змагань – ред.)?
- Я виросла фактично у залі, у Миколаєві. І крок назустріч баскетболу для мене був природнім. Усе було весело і легко. Пішла до секції не замислюючись. Добре грала у школі, потім – у коледжі, в Америці, і пішло-поїхало.
- А у якому віці ви прийшли у баскетбол?
- Серйозно і свідомо почала займатися з 12 років. Вже у 14 поїхала до США. А почалося все з тренувань у батька. Я дивилася матчі за його участі, коли він у Польщі грав. Баскетбол для мене завжди був чимось рідним.
- Зараз батько вам допомагає порадами?
- Так, але це більше стосується не баскетбольних тем. Хоча і баскетбольних теж – скажімо, як поводитися з тренерами, з гравцями.
- Вам хотілося б залишитися у Франції, чи є план продовжити кар`єру в іншому місці?
- Мені дуже подобається Франція. Там грають усім колективом, нема такого, щоб хтось тягнув ковдру на себе. Знаєте, як інколи трапляється, на американців награють команду, ще на когось. Мені це не подобається. А тут такого нема. І мені дуже подобається Франція. Я вже вісім років там граю і не планую звідти забиратися.
