БК Запоріжжя виборов три перемоги в баблі Суперліги Паріматч у Кам`янському.
Підсумки виступу в Кам`янському підбив головний тренер запоріжців Валерій Плеханов.
– Насправді, настрій перед баблом був такий, що ми не розуміли, хто для нас головний суперник – Одеса, Хімік чи Миколаїв. Хотілося грати на максимумі можливостей кожну гру, так і налаштовувалися. Ми добре розібрали суперників, під кожного щось готували. З Одесою та Хіміком це спрацювало, з Миколаєвом – менше. На тлі втоми важко вимагати чогось глобального від гравців, тому зіграли скоріше на майстерності.
Перед виїздом не було чіткого усвідомлення власної сили, адже з одного боку – ми мали серію з перемог, а з іншого – на сто відсотків не розуміли, чи дійсно такі сильні або ж нам пощастило. Початок гри з Одесою довів, що настрій був хорошим. Перша половина взагалі вийшла зразково-показовою, всі наші задумки пройшли, ми вели в рахунку +20. Той план, який ми задумали, він одразу спрацював. Потім трохи скинули оберти, підсвідомо мабуть розуміли, що наступного дня буде знову гра, тож з’явилися певні помилки, але на той момент було важливим зберегти позитивний результат. Особливо радіти успіху сенсу не було сенсу, тому що серйозно налаштовувалися на гру з Хіміком.
Початок другого матчу справедливо провалили. По-перше, не вистачало енергії, яка була в першій грі, та емоцій. Механічно робили все правильно, але в одному епізоді не добігли, в іншому не влучили відкритий кидок. Хімік, навпаки, після поразки від Прометея виходив на цю гру зарядженим. Вони не хотіли повертатися додому з двома поразками. Їхній настрій переважав наш. Спочатку ми не впоралися з Войналовичем, хоча на нього не робили основну ставку. Потім довго не могли знайти необхідну п’ятірку, яка б вдало відзахищалася кілька атак поспіль. У цьому сезоні в нас така цікава хімія в команді, що коли ми вдало захищаємося, в нападі одразу граємо ще краще. А не навпаки, як наприклад, було позаминулого сезону, коли в команді грали Холтон, Хілл, Трент. Тоді все йшло від нападу. Коли знайшли цю п’ятірку, поступово гра вже вирівнялася. Найперше, що я сказав під час тайм-ауту в середині третьої чверті – не поспішайте. Наше завдання – спокійно готуватися до заключних хвилин і не відпустити далеко Хімік в рахунку. У цьому сезоні ми добре граємо клатчі. Хлопці прислухалися, я дуже вдячний Форчуну, який в потрібний момент з абсолютно кам’яним обличчям влучив свої найважливіші кидки. Ми перестали програвати всі єдиноборства, вигравали підбирання, за що всім хлопцям величезний рекспект. Тоді була дійсно радість в роздягальні, в автобусі. Вони заслужили перемогу, коли ти весь матч програєш, а потім знаходиш в собі сили та можливості перемогти – це дає додатковий імпульс.
Тут треба похвалити нашого масажиста Віталія і технічного працівника Олександра Петровича. Вони займалися відновленням гравців. По приїзду з Кам’янського ті хлопці, хто відіграв більше 30 хвилин, додому не йшов. На них чекав масаж та відновлювальні процедури. Так після кожної гри. Це нам дуже допомагало. Гравці на третій день би не могли зіграти по 30-35 хвилин. Тому всі перемоги – це і їхня заслуга так само.
Щодо матчу з Миколаєвом, то тут вже все вирішили наші морально-вольові якості. Нічого нового суперник нам не запропонував, але питання було не в них, а в нас. Ми начебто добре стартували, але потім ніяк не могли зрозуміти, що з цим робити? Сил розвинути успіх не було, ротація не така, яку б хотілося. На завершення матчу основне навантаження знову лягало на наших легіонерів. Я дуже вдячний Аурімасу, Майку та Джошу, що в потрібний момент вони проявили себе як лідери.
Не можу не відзначити наших ветеранів Олександра Сизова та Віталія Мальчевського. Зіграли дуже впевнено і корисно, вони не просто допомагали команді, а робили ключові речі. Також окремо хочу подякувати Дмитру Тихонову, який після травми знайшов у собі сили – і моральні, і фізичні вийти на майданчик та бути стовпом нашого захисту і нападу. Мені приємно, що цей гравець прогресує, вважаю, на нього чекає яскраве майбутнє. Зарано його списали, я в нього вірю.
Після третьої гри з Миколаєвом емоцій для радості просто не було. Ми все залишили на майданчику. Навіть в автобусі, коли їхали додому, хлопці були в хорошому настрої, але без жартів, пісень, як це зазвичай відбувається. Наступного дня команда зібралася разом, пішли всі в кафе, відсвяткували. Приємно, що присутня ця внутрішня хімія, яка власне допомагає нам здобувати результат. Немає ніякого відокремлення – легіонери чи молоді гравці – всі збираються і святкують разом.
Дуже хотілося продовжувати тренувальний процес на цій хвилі успіху, щоб не втратити цю хімію, але за об’єктивними причинами не вдалося цього зробити. Перевтома далася взнаки. Деякі гравці відчули послаблення імунітету, тому зараз чекаємо, коли всі відновляться і з новими силами будемо готуватися до гри з Черкаськими Мавпами. Вони теж виступили в баблі дуже гідно. Якби не одна половина першої гри з Будівельником, то мали б усі перемоги. Я говорив ще на пресконференції після матчу з ними, що це серйозний колектив, де зібрані високі і досвідчені гравці, яким протистояти дуже важко. Якщо вони підсиляться ще одним-двома легіонерами, то точно будуть претендентами, щоб навіть з нижчого місця пошуміти в плей-оф.
