Цей харизматичний гравець МБК Миколаїв із зовнішністю кіноактора минулого сезону обпікся на молоці та чи дме тепер на воду? Сергій Попов пішов з благополучного Хіміка і транзитом через Кривбас і БІПу опинився у МБК Миколаїв-ЦОП. З розмови про круті кар’єрні віражі розпочалася його розмова з прес-службою клубу.
- У Южному я відіграв дванадцять років. Контракт мій був закінчений і не подовжений. Тому довелося шукати нове місце роботи. Через деякий час у мене сталася розмова з президентом "Кривбасбаскета" Анатолієм Буряком, який запропонував мені спробувати свої сили у команді Кривого рогу, запевнивши в тому, що у клубу проблем немає. Тренером команди був Валерій Плеханов, я багато чув про те, що це досвідчений наставник, і тому вирішив з усіх українських клубів вибрати Кривбасбаскет. Більшою мірою я погодився через тренера і того факту, що збиралася в Кривому розі сильна конкурентноспроможна команда з хорошими виконавцями. На жаль, за підсумком нічого не вийшло, у зв'язку із заборгованістю по зарплаті, все розвалилося. До всього іншого у мене були дві травми - і кінцівку чемпіонату я закінчував у БІПІ, провівши місяць в одеській команді. Начебто і намагався грати, але серйозні проблеми з колінами не давали повністю викладатися - ліве коліно було двічі прооперовано.
До Миколаєва можна сказати я весь час займався лікуванням вже свого правого коліна - навантаження були не бажані. Слава Богу до операції не дійшло - один лікар мене відговорив, був зроблений дорогий укол, і зараз я відчуваю себе відмінно і втягуюся в сезон.
- Та як на тебе вийшов МБК "Миколаїв"? Ти потрапив до заявки на чемпіонат буквально за чотири дні до старту сезону.
- У мене були думки поїхати пограти за кордон, був варіант продовження кар'єри в Польщі, де грає Віталій Коваленко, але до підписання контракту справа не дійшла. З іншого ж боку, враховуючи мої проблеми з коліном, отримати великий контракт було б важко. Навантаження були б сильними, від цього зросла б ймовірність виникнення проблем з коліном, і контракт був би розірваний. Раніше у мене була пропозиція з Миколаєва і я вирішив особисто подзвонити тренеру Сергію Кірлану, поцікавитися чи не потрібен їм гравець в команду. Я поставив до відома, що травма при бігу мене не турбує, приїхав, пройшов МРТ-обстеження, результат був хорошим і я поставив підпис в контракті. Чому я вибрав саме Миколаїв? Щоб бути ближче до сім'ї, до рідного дому - у мене двоє дітей: зовсім маленька донька, їй рік і два місяці, син ходить у другий клас. Весь минулий рік я був в Кривому розі і було дуже важко без сім'ї на відстані. Тут же в Миколаєві в будь-який момент, наприклад після тренувань, або ж у вихідний день їду в Южний до рідних. Коли у "малого" канікули, дружина з дітьми приїжджають до мене.
- На прес-конференції після матчу з "Будівельником" ти сказав, що команда грала в стрітбол, і що необхідно у наступних матчах більше командно діяти, виходить зараз слова втілити в дії?
- Нашій команді потрібен час, щоб зігратися разом, відчути один одного. За себе можу сказати, що мені дуже важко. Я до цього не грав на позиції першого номера - у мене, звичайно ж, був досвід розігруючого, але останній раз, можливо, п'ять років тому це було. Непросто зараз назад перебудуватися. До того ж я не брав участі на передсезонних зборах разом з командою. Поступово проходить процес адаптації - трохи вже є розуміння з деякими гравцями.
Крім "Будівельника" мені ще не сподобалася наша гра з Дніпропетровськом. Немає сенсу виправдовуватися - просто суперник нас перебігав, продемонструвавши командну хімію якісного рівня, знаючи наперед розташування того чи іншого гравця на майданчику. У нас ще такого немає - пограй ми одним складом пару-трійку років, думаю склали б конкуренцію будь-яким клубам Суперліги.
- Ти оформив 9 асистів в останньому переможному матчі з "Політехніком" і з цим показником увійшов у рекорди тижня Суперліги, а також є кращим у графі передач в середньому за матч серед всіх гравців у сладі.
- Я не вважаю це якимось досягненням - і раніше грав на рівень вище, не в перший раз віддаю 9 передач. Нічого незвичайного. Особисто у мене було величезне бажання здобути перемогу над таким непростим і непередбачуваним суперником, як Харків. Я постарався більше діяти на команду, менше на себе в нападі. Але в останні моменти гри при рівному рахунку взяв гру на себе, результативно завершивши атаки. Звичайно ж, в певних комбінаціях на позиції першого номера доводив м'яч до партнерів, які спіймали свій кидок, приміром Олександр Кушніров. Довели до нього м'яч - Саша двічі реалізував свої спроби. Я дуже радий, що ми перемогли. Сподіваюся, що і на виїзді із Запоріжжя продовжимо переможну серію.
- Як себе почуваєш у місті корабелів в цілому крім баскетболу - побут, відпочинок, вільний час?
- У Миколаєві я не в перший раз. У плані проводження вільного часу поки що мало приділяю уваги прогулянкам. Хіба що з сім'єю їздили в зоопарк, напевно як і багато хто так робить тут. В основному ж графік наступний - тренування будинок, і навпаки. Іноді можу вийти з хлопцями до ресторану поїсти. Та й зараз така погода несприятлива, не особливо виникає бажання кудись вибиратися.
- 3/3 - різниця перемог і невдач у МБК "Миколаїв" при п'яти домашніх іграх. Твоя думка з нинішнім результатом?
- Ми не повинні програвати вдома командам у 30 очок. Все буває, але з таким розгромним рахунком не можна. Може, з одного боку, це дасть нам так би мовити якогось ляпаса, щоб надалі всі більше старалися і викладалися по максимуму. З Одеси ми повинні були привозити перемогу, гра була в принципі нашої, але іноді у команди настає ступор, то знову ж збиваємося на індивідуальні дії, то вимикаємося з боротьби. В майбутньому будемо намагатися виправити це.
- Команді на даному етапі після перерви належить провести три матчі поспіль у гостях - у Запоріжжі вже зіграли, потім у Києві та Черкасах. Витримаєте?
- Авжеж. Про Будівельник не сказав би, що це якась неймовірна команда з нереальними гравцями. З минулого чемпіонського сезону у них залишився кістяк команди і тому вони добре один одного відчувають і вдома добре грають.
Черкаси - теж сильна команда з хорошими гравцями, ті ж Саша Кольченко, Володя Конєв і Кобець теж. Але вважаю, що поки їм також не вистачає хімії, що є у Дніпропетровська. Шансів на перемогу більше в нас є в грі з Черкасами, ніж з Києвом.
Впевнений, що можна з будь-якою командою змагатися на рівних. У нас в складі теж є хороші гравці і під кільцем, наприклад "великі" Костя Анікієнко і Саша Кушніров, також снайпери та інші високого класу баскетболісти, які роблять результат. Нам потрібно буде зіграти краще за своїх суперників, неважливо Запоріжжя, Києва та Черкас, викластися на 200%.
- Трохи забіжимо наперед - в листопаді (30 числа) буде єдина домашня гра в календарі проти твоєї колишньої команди "Хіміка". І напевно буде особливою для тебе?
- У нинішньому складі "Хіміка" є гравці, з якими я разом грав - Рябчук, Петров, інші молоді баскетболісти. Знаю їх стиль гри, що вони вміють на паркеті. У минулому сезоні в складі Кривого рогу я вже виступав проти своєї колишньої команди. В той день у мене була температура, тренер говорив мені не виходити на майданчик, але я випив таблеток і все одно вийшов. Мені хотілося зіграти і спробувати себе саме проти "Хіміка", не ставлячи завдання обов'язково щось комусь довести. Швидше довести самому собі, на що я здатний.
- Наостанок, бачив у інстаграмі у тебе є фото в майках, звісно ж, Южного, Кривого рогу, Одеси не бачив, і Миколаєва також немає. Плануєш завантажувати фото в майці біло-синього кольору? Їх вже назбиралося багацько, скажу тобі, можу скинути.
- Ось-ось у мене ще немає в наявності фотографій. Як тільки будуть - відразу загружу обов'язково. Так що скидуй і побачиш фото в новій формі МБК "Миколаїв" у інстаграмі. Насправді просто не дуже часто я буваю в соцмережах, частіше у фейсбуці до речі.
- Будемо знати. Приємно було поспілкуватися.
- Добре. Навзаєм.
