Багаторазовий МVP і чемпіон ВЮБЛ, капітан кропивницького PUSH-ЦДУ Роман Потєєв у березні 2024 року оновив рекорд результативності Вищої ліги сезону-2023/24, набравши 46 очок. Цьогоріч у ВЮБЛ серед юнаків 2007 року народження він допоміг команді вибороти медалі та отримав чергове індивідуальне визнання – був обраний до символічної п’ятірки.
17-річний Роман є стабільним шутером, який багато виконує триочкових кидків із гарним відсотком влучань, небезпечний у проходах, володіє добрим веденням м’яча та розумінням гри.
У Вищій лізі у середньому за матч (усього провів 30) здобував 20.7 очка (другий у лізі), 4.2 підбирання, 1.6 передачі, його рейтинг ефективності (РЕ) складав 14.3. У ВЮБЛ в 10 іграх за PUSH-TEAM-КДЮСШ-4-07 до активу в середньому за гру записав 27.8 очка, 13 підбирань, 2.5 перехоплення, 2.3 передачі, РЕ – 28.5.
Торік він був лідером кадетської збірної України на чемпіонаті Європи U-16 Дивізіону В. Грав зі стартових хвилин на позиції легкого форварда. З 14 років захищає синьо-жовті кольори збірних країни на різних турнірах.
Роман Потєєв у інтерв’ю прес-службі ФБУ розповів про виступи за збірні України, клубний сезон, а також поділився думками, де збирається продовжити кар’єру.
– Зі скількох років розпочав грати в баскетбол? Хто був першим тренером?
– Почав займатися баскетболом з 9 років у 2017-му. Все розпочалося зі школи, де зробили гурток з баскетболу. Мій вчитель фізкультури Сергій Вікторович Козлов направив на цей шлях. Він сказав, що в мене є хист до баскетболу та запропонував перейти до спортивної школи. Там я почав тренуватися під керівництвом мого першого наставника Андрія Леонідовича Бабенка. Всі наступні роки працював із ним.
– Порадь батькам, коли треба дітей відводити на секцію баскетболу, зі скількох років?
– На мою думку, потрібно віддавати дітей із малечку, щоб вони як найшвидше опановували арсенал, техніку та робили кращими свої ігрові навички.
– У тебе є порівняно багатий досвід виступів за дитячі та кадетські збірні України, як для твого віку. Що це значить для тебе? Будь ласка, розкажи про готовність грати за збірну в майбутньому.
– Грав за збірні України U-14 та U-16. Дуже ціную цей досвід, завжди все подобалося. Це той випадок, коли ми з хлопцями й тренерами стаємо однією сім'єю на деякий час. Один одного підбадьорюємо як на майданчику, так і поза ним. Бажаю грати за збірну України та представляти країну на міжнародній арені. Це дуже важливо в такий складний для нашої держави час.
– Можливо, якось особливо налаштовуєшся перед матчами збірної, маєш якийсь ритуал?
– Торік у нас був командний ритуал. Перед розминкою збиралися у центрі майданчика, налаштовували друг друга «стрибками» та обіймами. Потім або ми обирали, або добровольці 3-4 людини в колі танцювали. Далі брали м'яча та наш капітан Григорій Леськів виконував передачу на аллей-уп, який реалізовували Владислав Сіннік або Данило Колесниченко. Перед виходом на майданчик стартової п'ятірки у нас була гарна мотиваційна промова: завжди брав слово капітан Леськів та інші охочі гравці, говорили слова підтримки тренери.
– Чого не вистачило минулого літа, щоб збірна U-16 продемонструвала кращий результат?
– Вважаю, що всього вистачало, може десь не розуміли один одного на паркеті, а так було все: комбінації, різні види захисту та нападу.
– Ти – майстер із реалізації триочкових кидків. Розкажи секрет своєї підготовки. Порадь юним українським баскетболістам, як розвивати цю навичку.
– Кидок мені поставив тренер Андрій Бабенко. Багато виконував спроб, з’явилася необхідна впевненість. Молоді раджу просто працювати на тренуваннях над кидком. Головне не здаватися та вірити у себе. Треба багато та правильно кидати. Аналізувати свій кидок і покращувати його.
– Відкритий триочковий реалізувати – це одна справа. Але ти добре кидаєш з супротивом. Як це виходить?
– Особисто мені навіть краще, коли зі мною захисник, а не сам на «дузі». Навіть не знаю чому це так. Подобається, коли зі мною щільно грають, це додаткова мотивація влучити.
– Як оціниш власну гру в захисті?
– Це не найулюбленіший компонент гри для мене. Але намагаюся відпрацьовувати, бо це в баскетболі найважливіше. Мені перший тренер Андрій Бабенко завжди казав: «Напад виграє матчі, а захист – турніри».
– Згадай і розкажи про свою або напарника травму, яку найбільше запам'ятав у житті?
– Приїхали на важливі ігри або Фінал чотирьох. Так відразу й не згадаю коли, можливо, роки три тому. Грали проти южненського Хіміка. Вкидання на перших секундах матчу, м'яч потрапляє до партнера й він робить передачу на мене. Неправильно ловлю м'яча і, як здалося, травмував палець. Після турніру поїхав до травмпункту. Мені сказали, що зламана кисть руки. Всі три гри провів із переломом.
– Скільки очок вдалося набрати з переломом?
– Набирав у середньому за гру десь по 25 очок.
– Як провів уже минулий клубний сезон? Яких результатів досягнув особисто й твої команди?
– У цьому році грав у двох лігах: Вищій лізі та ВЮБЛ. У «вишці» це був мій перший сезон, в якому ми, на жаль, нічого не досягнули в плані підсумкового результату. Але це дуже важливий досвід і пам’ятні перемоги. Особисто мені до дискваліфікації клубу (за регламентом через неявку на ігри – ред.) вдавалося утримувати перші місця за набраними очкам у середньому за гру та загалом за очками сезону. Зумів забити 46 очок у грі проти ДіДіБао, був певний період часу рекордсменом сезону Вищої ліги, але потім це моє досягнення «побили».
У ВЮБЛ серед юнаків 2007 року народження ми посіли 3 місце з 16 команд. Став другим за набраними очками у середньому за гру, а якщо рахувати всього – то першим. Якщо рахувати кількість підбирань у середньому за гру, то посів другу позицію. Також набрав 43 очка в одній з ігор та встановив рекорд сезону.
– Як ти уже згадав, до завершального «баблу» рекорд по набраним очкам за гру сезону Вищої ліги був твоїм. За такий виступ ти «отримав» окремий Reels у Instagram від журналістів інформаційного порталу Еurobasket.com. У підсумку рекорд побив Вадим Довідний із клубу Селф Мейд Баскет. Розкажи про це своє досягнення детальніше.
– Бувають такі дні, коли «не летить» нічого, влучати не виходить. А бувають, коли навпаки від слова «все». Проти ДіДІБао мої одноклубники багато не влучали. Мені потрібно було взяти гру на себе, тому я більше, ніж завжди виконував кидків. Хоча у кожному матчі в мене й так було спроб більше за інших одноклубників. У той день у мене все виходило: триочкові, проходи, штрафні. Все «залітало», коли у партнерів «не летіло».
– Як оціниш свій дебютний сезон у Вищій лізі?
– Звісно я «виріс» у плані гри. Стартові тури пам’ятаю, було складно. У першій же грі вийшов на майданчик проти Прометея. Мені було дуже важко. Але чим більше отримував ігрового досвіду, тим сильнішою ставала моя впевненість у власних силах. ВЮБЛ привчила до швидкої гри, схожих темпу та захисту, тому все виходило у «вишці».
– Як зазначив, тобі доводилося минулого сезону грати проти дублю слобожанського Прометею. Що розповіси про цю команду, кого з гравців виокремиш?
– Дуже сильна команда. Мені було дуже важко грати саме проти них. З іншими було не так складно. А Прометей дуже гарно грає в захисті. Всі гравці рівноцінні.
– Які шанси слобожанців у Суперлізі?
– Високі шанси у Прометея показати гарний результат. Думаю, що вони можуть посісти друге місце. Напевно, перше не зможуть – першим стане БК Дніпро.
– У ВЮБЛ цьогоріч, як ти раніше згадав, кропивничани посіли 3 сходинку, хоча до цього вигравали все за своїм віком. Будь ласка, розкажи чого не вистачило для перемоги?
– У нас минулого сезону не було резерву. Грали 5-6 людей. Виступали без замін. У суперників не було подібного «кадрового голоду», а нам не вистачало сил на всі 40 хвилин. Ми дуже хотіли виграти та першу половину матчу проти київських «Акул» грали вдало, але в підсумку їм програли. У матчі за 3 місце перемогли команду зі Світловодська з різницею +15. Сильнішими були «акули», але проти Світловодська також було нелегко.
Якби ми виграли в цьому сезоні, то стали б рекордсменами, які поспіль перемогли у всіх ВЮБЛ, а також завоювали Кубок цієї ліги.
– Згадаєш скільки разів тебе обирали МVP ВЮБЛ?
– Десь чотири рази.
– Кого з гравців ви втратили перед сезоном, або по ходу баскетбольного року?
– Остап Пашолок перейшов до львівського клубу Політехніка-Галичина. Він був моїм найкращим другом. Останні 6 років ми разом із ним грали, були двома лідерами команди. Мені дуже не вистачало його на майданчику. А його молодший брат Марк поповнив склад академії Черкаських Мавп. Він міг би виходами з лавки також нам допомогти.
Отримав складну травму та пропустив Фінал чотирьох Микола Алмазов. Йому на нозі провели 5 операцій. Уже почав ходити й навіть трішки бігати. Бажаю йому здоров’я та щоб якнайшвидше відновився. Користуючись нагодою, передаю Миколі свої вітання.
– Кого індивідуально виокремиш у командах згаданих суперників по Фіналу чотирьох ВЮБЛ?
– У «Акул» сильний гравець Єгор Рижков, якого визнали MVP. Демонструє гарний рівень гри, володіє кидками з різних дистанцій, має зріст, добре йде в прохід. Ще Лев Манець теж дуже гарно грає. Він також скорер, який уміло захищається. У Світловодська лідер Іван Власюк демонструє добру гру на позиціях «один» і «два».
– Чому залишаєшся в кропивницькому клубі? Не бажаєш випробувати власні сили у Суперлізі, як згаданий Остап Пашолок, або за кордоном?
– Чесно скажу, через місяць або два все вирішиться буду грати в Україні чи за кордоном. Але поки що не буду це коментувати.
– Чи слідкуєш за матчами української Суперліги? Можливо, вболіваєш за якусь команду з найсильнішої української ліги?
– Суперлігу не дуже дивлюсь, але слідкую за НБА та європейським баскетболом. Особливо ні за кого не вболіваю у Суперлізі. Дніпро подобається. У них гарна командна «хімія».
– Є в НБА гравець, який найбільше подобається? Якому клубу симпатизуєш?
– Найулюбленіший баскетболіст – Кевін Дюрант. Улюблена команда – Голден Стейт Стефена Каррі. Раніше там грав важкий форвард Дюрант і тоді були кращі результати.
– Під керівництвом якого тренера Суперліги хотів би виступити в майбутньому?
– З усіма не відмовився б попрацювати. У нас гарні тренери. Мені вже доводилося готуватися до ігор під керівництвом наставника Кривбаса Олександра Ворони у збірній України U-14.
– Нещодавно Олександр Ворона в інтерв'ю назвав декілька перспективних українських проспектів, серед яких згадав і тебе. А також твого напарника по збірній U-16 минулого скликання В'ячеслава Окунського, який цього літа може стати одним із лідерів кадетської збірної. Розкажи про В'ячеслава: яка це людина і що за спортсмен?
– Слава Окунський добра людина, завжди готовий прийти на допомогу. Мені дуже подобаються його людські якості. Він уже великого розміру, як для свого віку: і зріст присутній, і вага. Вважаю, що йому вдасться побудувати вдалу кар'єру.
