Минулого вікенду у Києві завершився розіграш GGBET 3x3 чемпіонату України з баскетболу. Одним із найяскравіших гравців фінального етапу став Рафаель Колаволе з команди Renthen, яка стала бронзовим призером турніру.
В інтерв'ю пресслужбі Федерації баскетболу України Рафаель Колаволе підбив підсумки турніру та поділився своїми враженнями від фінального етапу.
– Рафаелю, якщо оцінювати весь сезон, а не лише фінальний етап, яким для вас вийшов чемпіонат України з баскетболу 3х3?
– Якщо оцінювати весь сезон, то думаю, що він вийшов для мене досить хорошим і насиченим. Було багато ігор, сильних суперників, різних ситуацій, де потрібно було проявляти себе і як гравцю, і як команді. Десь ми зіграли добре, десь, звичайно, могли краще, але саме через такі моменти і приходить досвід.
Особисто для себе я відчуваю, що за цей сезон став кращим гравцем, краще розумію 3х3 та свої сильні й слабкі сторони. Звичайно, фінальний етап хотілося б завершити трохи краще, але загалом я задоволений сезоном.
– Renthen завершив фінальний етап із бронзовими медалями. Наскільки задоволені цим результатом і чи було відчуття, що команда могла замахнутися на більше?
– Бронзовими медалями ми задоволені, тому що це все-таки медаль на фінальному етапі. Тим більше, що саме в такому складі ми з хлопцями зібралися вперше, тому не було багато часу, щоб зігратися і відчути один одного на майданчику.
Але, якщо чесно, після турніру все одно залишилося відчуття, що могли замахнутися і на більше. У нас була хороша команда, і по ходу турніру ми все краще знаходили свою гру. Тому трохи шкода, що не вдалося поборотися за фінал. Але загалом третє місце – хороший результат, особливо враховуючи, що ми вперше грали разом саме в такому складі.
– У півфіналі ви поступилися ЗСО СумДУ — 8:17, а потім у матчі за третє місце впевнено обіграли Mojo — 21:13. Що не спрацювало у півфіналі та за рахунок чого вдалося так перебудуватися на гру за бронзу?
– У півфіналі ми зустрілися з сильною командою, яка в підсумку і виграла весь турнір. У нас не пішли кидки, не могли реалізувати свої моменти, і через це почалася певна паніка.
Ми перестали грати те, про що домовлялися перед грою, більше зациклилися на грі один в один і через це втратили свою командну гру. Перед матчем за третє місце ми просто поговорили між собою і вирішили, що не можна втрачати фокус після невдалих моментів. Потрібно грати до кінця і довіряти один одному.
На початку матчу ми трохи відпустили суперника, але цього разу не втрачали концентрацію і продовжували грати як команда. У результаті змогли швидко перевернути гру та зробити хороший відрив. Думаю, саме це і стало ключовим – ми не почали панікувати і залишилися у своїй грі до кінця.
– Фінал вийшов дуже драматичним і завершився переможним дальнім кидком Іллі Кабацюри в овертаймі. Як вам ця розв'язка і чи можна сказати, що саме такі матчі показують рівень сучасного українського 3х3?
– Так, фінал вийшов дуже емоційним і, думаю, для всіх, хто його дивився, це була хороша розв’язка. Особливо коли гра доходить до овертайму і все вирішується буквально одним кидком. Коли Ілля Кабацюра влучив, звичайно, були дуже сильні емоції, тому що це саме той момент, заради якого і граєш у 3х3.
Я думаю, що такі матчі дійсно показують рівень українського 3х3. Зараз конкуренція зростає, багато сильних команд, і матчі можуть вирішуватися в останні секунди. Це показує, що український баскетбол 3х3 розвивається і з кожним сезоном стає все цікавіше та конкурентніше.
– Ви увійшли до символічної збірної сезону разом з Іллею Кабацюрою та Вадимом Довідним. Наскільки для вас важлива ця індивідуальна відзнака і кого з суперників протягом сезону було найважче стримувати?
– Звичайно, мені дуже приємно отримати таку відзнаку. Особливо тому, що це оцінка всього сезону, а не однієї окремої гри. Для мене це показник того, що я протягом сезону був стабільним і приносив користь команді. Але, звичайно, без хлопців поруч цього б не було.
Щодо суперників, то протягом сезону було багато сильних команд. Можу виділити "Юність" і "Полісся Житомир", які були на кожному турнірі. Матчі проти них завжди були цікавими та важкими. Вони практично на кожному турнірі боролися за призові місця. Думаю, саме такі матчі і допомагають рости, тому що ти постійно граєш проти сильних суперників і не можеш дозволити собі розслабитися.
– Як, на вашу думку, змінився рівень українського 3х3 порівняно з минулим сезоном?
– Мені здається, що рівень точно виріс. Я минулого сезону сам не грав у 3х3, тому не можу повноцінно порівнювати, але все одно слідкував за чемпіонатом і дивився деякі матчі, тому що там грали мої друзі.
Цього сезону вже зсередини відчув, яка тут конкуренція. Майже на кожному етапі були сильні команди, і щоб потрапити у призи, потрібно було викладатися в кожній грі.
Особливо це було помітно по командах, які стабільно боролися за високі місця протягом сезону. Мені здається, що зараз в українському 3х3 стало більше рівних і конкурентних команд, а самі матчі стали цікавішими та непередбачуванішими. Для розвитку цього виду баскетболу це точно плюс, тому що чим вища конкуренція, тим більше росте і рівень гравців.
– Наскільки взагалі український чемпіонат 3х3 допомагає баскетболістам готуватися до міжнародних змагань? Чи бачите ви різницю між українським і міжнародним 3х3 за темпом, фізикою та тактикою?
– Я думаю, що український чемпіонат точно допомагає готуватися до міжнародних змагань, тому що ти протягом сезону граєш багато матчів, зустрічаєшся з різними командами і звикаєш до високого темпу. Але різниця з міжнародним 3х3, звичайно, є. Було багато можливостей це відчути.
Наприклад, я їздив на міжнародні турніри з медійною командою Renthen. Це був хороший досвід, тому що ми грали проти команд із різних країн Європи.
Мені взагалі подобається те, що хлопці з Renthen — і гравці, і весь стафф — роблять великий крок у розвитку медійності українського баскетболу. Вони показують, що 3х3 може бути не тільки про результат на майданчику, а й про те, щоб популяризувати баскетбол і створювати навколо нього свою аудиторію.
Також я їздив на міжнародні змагання з молодіжною збірною України 3х3 U21, тому мав можливість порівняти цей рівень безпосередньо. На міжнародних турнірах гра, на мою думку, відчувається швидшою, набагато більше фізичного контакту, а також більше уваги приділяється тактиці та деталям. Там практично немає часу на те, щоб просто «перечекати» момент – потрібно швидко приймати рішення і постійно залишатися в грі.
Тому український чемпіонат є хорошою базою, але міжнародні турніри дають ще більше досвіду і показують, над чим потрібно працювати, щоб конкурувати на найвищому рівні.
– І наостанок: які особисті цілі ставите перед собою після завершення чемпіонату України? Чи хотіли б продовжити сезон у 3х3 на міжнародному рівні?
– Після завершення сезону 3х3 зараз хочу повністю сконцентруватися на сезоні в Суперлізі, тому що вже зовсім скоро починається новий сезон. Хочеться добре підготуватися, набрати оптимальну форму і вже з перших матчів показувати хороший рівень.
Щодо 3х3, то, звичайно, я хотів би й надалі грати на міжнародному рівні, якщо буде така можливість. Мені подобається цей формат, і міжнародні турніри дають зовсім інший досвід. Але зараз головний фокус – Суперліга, а далі вже буду дивитися по сезону і можливостях поєднувати ці два формати.
