Досвідчена баскетболістка жіночої Суперліги Олена Тетерук започаткувала власний тренувальний табір для дітей. Його основна відмінність від інших подібних – вуличний кемп для всіх бажаючих.
- Розкажіть, як виникла ідея такого стартапу?
- Вуличний баскетбольно-розважальний кемп, саме так я його називаю. Ідея такого стартапу виникла з трьох причин. Перша. Одного квітневого дня до мене підійшла мама однокласниці моєї старшої доньеи Вікторії, якій 9 років, і каже: «Олено, наша донька Аня так закохалася в баскетбол, вона дивиться ролики-посібники для навчання в ютюбі, виходить на стадіон школи біля будинку щосуботи та неділі і вчиться, багато дітей почали підтягуватися до Ані і нас вже діток з десяток набралося. Прийдіть, проведіть їм майстерклас.
Коли закінчилися мої ігри плей-оф, я прийшла до діток і провела тренування на дві години і вони не захотіли завершувати його. Батьки одразу стали дякувати в фейсбуці.
Друга причина. У дитинстві я ходила в міський табір цілий місяць, моя ДЮСШ організувала такий табір щороку першого літнього місяця. Батьки влітку працювали і звичайно вони мене туди відправили, щоб я не сумувала вдома. Там я відмінно проводила час зі своїми баскетбольними друзями.
Третя причина. Я настільки люблю баскетбол, що мені хочеться, щоб ним займалися всі.
Йшла додому і думала. Сезон завершено, перерва чотири місяці, я давно хочу піти в тренерську діяльність або кудись, де я можу розвивати баскетбол і віддавати свої багаторічні (28 років) знання і досвід. А що, якщо запустити вуличний кемп і в розважальній манері навчати дітей і просто відмінно проводити з ними час.
- І якими були ваші подальші кроки?
- Я зробила афішу, розповсюдила в соцмережах, групах свого будинку, шкільних групах, попросила поширювати. Думала, ну буду ходити зі своїми дітьми та ще чоловік 5-6 – і супер.
Але не так сталося. Піднявся ажіотаж, почалися дзвінки, повідомлення. Після цього я зрозуміла, що моєму кемпу таки бути. Я зайшла з офіційним візитом до директора школи, де проводила майстерклас. І вона послухавши мене, дала добро на використання її новітнього стадіону, відремонтованого минулого року, далеко не кожна школа йде на зустріч і дозволяє займатися на своєму стадіоні. Тому особлива подяка Оксані Володимирівні за її підтримку. А також подяка ресторану через дорогу, який дозволив нам використовувати частину свого приміщення.
- Хто вам допомагав? Була допомога взагалі?
- Головними помічниками були мої діти, вони ходили, розповідали всім друзям, в школі, на заняттях з танців. Вони загорілися моєю ідеєю більше, ніж я. І, до речі, про них. Давно їх просила спробувати себе в баскетболі, так як обидві будуть однозначно високими. Але вони завжди мені відповідали: «Мама нам вистачає твого баскетболу, самі ми не хочемо». І ось завдяки табору вони закохуються в гру. І так багато дітей.
Ще одну допомогу я отримала від ФБУ – мені видали м'ячі. Решту інвентарю я купила сама, і батьки купили м'ячі своїм дітям, які вирішили займатися на постійній основі.
Також президент БК Франківськ, з яким у мене дружні стосунки, пообіцяв пошити футболки нашого кемпу. Тож чекаємо. А ще Максим Утєхін обіцяв зайти до нас в гості з морозивом для дітей.
І взагалі, користуючись нагодою, прошу всі київські клуби звернути на нас увагу і провести нам майстерклас, дітям дуже цікаво.
- Яка кількість дітей в твоєму кемпі? Якого віку?
- У перший день нас було 19, а вже з другого нас 26-27. Загальна кількість дітей вже десь 35.
Я беру всіх від восьми років, є і 15-річні, але середній вік 9-11 років. Це той вік, коли діти вже можуть сприймати інформацію не тільки в ігровій формі, у них краща посидючість і багато іншого. Діти до восьми років повинні навчатися лише граючи в м'яч, без особливого упору на техніку.
- Так, це відмінний старт і відмінна ідея, а що далі? Є плани?
- О, їх багато. На найближче майбутнє це відкрите заняття для батьків, спільний день з батьками «Діти проти Батьків». Похід в кіно на прем'єру другої частини Космічного Джему. І дуже хочу щоб ми всі під кінець зміни, в середині серпня, поїхали або в Буковель, або на море – веду переговори з батьками, шукаю варіанти.
А якщо про подальші плани на майбутнє, хотіла б охопити масштабно Київ, всі райони, а може і всю Україну! Це хороша селекція дітей, відмінна популяризація баскетболу, пропаганда здорового способу життя та життя дітей на свіжому повітрі і без гаджетів. Адже все найкраще і цікаве, твоє життя знаходиться біля тебе, а не в телефоні.
