Головний тренер чоловічої збірної України U-18 Олександр Ворона підбив підсумки виступу команди на чемпіонаті Європи. Наша юнацька збірна посіла 15 місце на європейській першості в Дивізіоні В, не виконавши поставлене завдання підвищення в класі. Про результати команди керманич розповів в інтерв’ю пресслужбі ФБУ.
Які ви бачите ключові причини, чому не вдалося виступити, як хотілося?
- Насамперед треба надати належне ФБУ за можливість переглянути більшу і нестандартну кількість гравців в цій збірній та організацію навчально-тренувальних зборів за кордоном. На початку збору в команді було 27 гравців. У воєнний час це особливо безцінно і ми розуміємо, як непросто було це зробити.
На мою думку, основною причиною, чому не вдалося виконати поставлену задачу зі збірною U-18 цього року стала відсутність явного лідера. Незважаючи на “гучні приналежності до клубів” якісного лідера серед кандидатів не знайшлося. Зі свого досвіду можу сказати, що важливо мати в команді таких гравців, як були хлопці в команді 1998 року народження — Скапінцев, Тиртишник, Горобченко, 1999 року народження — Санон, Войналович, 2002 року — Шульга, Ковляр. Усі вищезгадані хлопці або вперше розкрилися свого часу в команді U-18, або впевнено підтвердили свою значимість для збірної скрізь роки.
Тож, у фінальний ростер з 12 гравців увійшли гравці, які були найкраще готові фізично та технічно. Через нашу слабку сторону — погану реалізацію дальніх кидків — було прийнято рішення за рахунок високих гравців зробити акцент на грі під кільцем. Ми хотіли вигравати підбирання, більше атакувати через фарбу. Така тактика могла б допомогти нам у виконанні плану та досягненні цілі але, на жаль, поразок уникнути не вдалося.
Читайте: Десмонд Йяму – один з кращих гравців Євробаскету U-18, Сипало – перший за блоками
Чи можна виділити якийсь ключовий матч для команди на цьому турнірі?
- Ключовою була гра проти команди Румунії у другий ігровий день. Ми домінували, коли суперник грав персонально в захисті в першій чверті, але тим самим змусили їх грати проти нас зону. Через слабкий відсоток влучань з-за периметру, в другій чверті ми втратили лідерство. За рахунок агресивного захисту змогли наздогнати румунів у четвертій чверті, але програли підбирання і відступили від їхніх лідерів у захисті, яких детально розбирали на скаутингу під час підготовки до гри і робили на цих гравцях чималий акцент.
Ці хибні рішення наприкінці матчу призвели до поразки і тим самим зменшили наші шанси на вихід з групи. Перемога в цьому матчі могла б змінити для нас шанси на боротьбу в наступних матчах, як турнірному плані, так і в психологічному.
Кому з гравців вдалося проявити свої сильні якості на турнірі?
- Це змінювалось у кожній товариській зустрічі під час підготовки. Але, звичайно, остаточний результат гравця — це його гра на чемпіонаті Європи. Краще проявили себе переважно гравці молодші за віком, гравці 2006 року народження. Це Йяму, Сушкін, Упир та Сипало (2005 р.н.). Цього літа молодші гравці найкращими своїми якостями здобули місце в фінальному складі, впевнено замінивши гравців 2005-го року. Вони в потрібний момент взяли на себе лідерство і виконали усі настанови тренерів.
Перед командою було поставлене завдання вийти в Дивізіон А. Чи заважала додаткова відповідальність гравцям?
- Цей психологічний тиск не вплинув на мотивацію гравців. В той же час останній рік за кордоном на другорядних ролях став для хлопців більш відчутним фактором ніж цілі, які були поставлені перед збірною. Рік війни став переломним. Гравці вимушено виїхали, залишивши свої команди, та стали грати на другорядних ролях за кордоном. Наші лідери весь минулий сезон знаходились в безпеці та в командах, де вся гра будується на місцевих баскетболістах і це є цілком нормальним явищем.
Але переоцінені лідерські якості гравців 2005 року з перших їх років зійшли нанівець з їх переїздом закордон на другорядні позиції. Зупинка особистого, лідерського, психологічного розвитку стала основною причиною того, що не вдалося реалізувати поставлену гру для підвищення в класі.
Чим цей турнір має стати корисним для команди?
- Ми всі зробили висновки з цього чемпіонату Європи — кажу і за тренерів, і за гравців. З кожним членом збірної в останній день була проведена, на мій погляд, щира і потрібна розмова. Підсумували роль кожного кравця в збірній цього року, проговорили про внесок, який комусь вдалося внести, а комусь ні. Те що було в роздягальні, має залишитися там.
Для 2006 цей чемпіонат Європи — це неабияка підготовка на наступний рік. Молодші гравці, які були у фінальному ростері, на собі переверіли важливість бажання працювати і надалі втілюватимуть свою роботу в переможний результат. Вони відпрацювали в цьому році, як ніхто інший.
Гравці 2005 року народження мають вже зараз серйозно переосмислити своє місце в складах юнацьких збірних надалі. Їх розвиток залежить суто від них самих. Від них самих залежить, як вони виступатимуть в наступних сезонах і який вигляд матимуть серед інших кандидатів.
З часом, кількість гравців, яких викликатимуть до лав юнацьких збірних з закордонних першостей буде лише зростати. В умовах війни ми вже сьогодні мали перший у такому юнацькому масштабі досвід приїзду гравців з суто закордонних шкіл, клубів та академій. Лише один гравець відіграв сезон в українській Суперлізі — Данііл Сипало.
Наша задача такими гравцями вміти управляти і досягати поставлених цілей. Наявний тренерський досвід навіть такий, як вихід з Дивизіону В або втримання позиції в Дивизіоні А, - зараз цього вже недостатньо. 18 років — це вік, коли ти остаточно переходиш в дорослий баскетбол або можеш залишити його назавжди, не допрацювавши над собою та маючи інші життєві пріоритети.
Гравці, яких називають лідерами, ніколи ними не стануть, не маючи бажання і не використовуючи можливості для свого розвитку. В той же час гарним прикладом для нас є Олександр Кобзистий, який ще з команди U-14 став лідером збірної, не зупинився і завершив U-20 у символічній п’ятірці. З мого особистого досвіду є і протилежний приклад — це капітан збірної U-18 Михайло Горобченко. Він мав непогані здібності після юніорськоі і молодіжної збірної, але розпорядився він ними невдало. Кожен вирішує сам для себе.
Вікова пріоритетність має визначатись виступами на європейських турнірах під час підготовки: U-14 - Slovenian Ball, U-16 - був раніше TurkTelekom, U-18 - це Adidas Next Generation. Оцінка чи передбачення рівня нашої збірної у порівнянні з іншими європейськими збірними лише на фоні матчів ВЮБЛ та EYBL не має бути основним критерієм. Зараз ми маємо якомога більше спілкуватися з дитячими тренерами, які підготували нам гравців. Вони, як ніхто інший знають своїх вихованців. Мати особистий контакт з гравцями, щоб розуміти їхню ціль, мотивацію і наміри. Ці речі часто змінюються залежно від особистої життєвої ситуації. І робити висновки згідно рівня ліг, в яких виступають гравці прямо зараз і згідно з тим, як вони проявляють себе в своїх командах.
Вважаю, що юніорська збірна цього року окрім невиконаної задачі дала всім болісний досвід свого виступу на чемпіонаті Європі. Маємо зробити висновки, щоб це ні в якому разі не повторювалося. Категорії, на яких базувалася раніше побудова збірних мають якнайшвидше відповідати баскетбольним тенденціям сьогодення, звийчайно враховуючи наші українські реалії.
