Олімпійський чемпіон-1988, легендарний український баскетболіст та екс-голова Федерації баскетболу України Олександр Волков під час виступу на онлайн-курсах ФБУ поділився своїм баченням на тему декількох актуальних питань. Повний виступ Олександра Волкова – на відео.
Читайте: В’ячеслав Кравцов: спілкувалися з Багатскісом навіть коли я поїхав до Японії
Про взаємодію ФІБА та Євроліги
“Я не хочу сіяти паніку, але ФІБА зіткнулася з проблемою, що гравці Євроліги продовжують бойкотувати вікна кваліфікації, а у гравців НБА та NCAA взагалі немає варіантів приїхати до збірної – це перша проблема. Ну, і, звичайно прблема коронавіруса. Конфлікт Євроліги та ФІБА на фоні цієї проблеми виглядає смішним. Зараз є велика надія, що функціонери зможуть знайти компроміс. Ну, і якщо ці вікна залишаться, було б добре, щоб найкращі гравці, які виступають в європейських першостях, могли б грати в своїх збірних. Збірні – це головна деталь популярізації баскетболу. Домовитись із НБА та студентською лігою США про участь гравців в офіційних матчах збірних – це завдання номер один. Начебто всі хочуть, але амбіції та власні інтереси, у даному випадку, Євроліги, не дають все це вирішити. Але, можливо, опинившись перед обличчям більш страшного ворога баскетболу коронавіруса, керівництву європейського баскетболу вдасться налагодити нормальну взаємодію”.
Про натуралізацію
“В цілому – я проти натуралізації. Але я сам її проводив, коли був президентом Фередації, тому вважаю, якщо ця опція існує та інші збірні її використовують, чому б збірній України не зміцнитися перед серйозними змаганнями.
Якщо б була можливість проголосувати за заборону натуралізації – я б проголосував. Але, якщо ця опція існує, не розумію, чому ми маємо відмовлятися від легального варіанту підсилити збірну хорошим гравцем. У даному випадку, цим гравцем, скоріш за все, буде розігруючий.
Зараз, щоб була можливість натуралізувати гравця, потрібно, щоб він деякий час відіграв в Україні. Тому у нас особливо і варіантів немає. Я вважаю, що у нас цього року були непогані американці, якими можна було б підсилити збірну. Але це вже питання Багатскіса і якщо він мене спитає, я поділюся з ним своєю думкою. Це внутрішня професійна дискусія.”
Про найталановитіших українськиї бігменів Суперліги
“У нас мало залишилось класичних центрових. Але я бачу непоганий талант у Петрова. Він природньо відчуває гру на лоупості. Але моя думка – йому потрібно трохи привести до ладу своє тіло, а також трохи удосконалити свою гру. Він і так іноді діє у лоупості доволі ефективно, але може ще ефективніше.
Також мені сподобався Войналович – цікавий хлопець. Якщо правильно його використовувати, він може грати і в лоупості, а може й вийти в поле. Це його перевага, за рахунок якої він може разбалансувати захист суперника за рахунок зміни позиції”.
Про Святослава Михайлюка
“Коли ще у 2013 році я побачив його на чемпіонаті Європи U-16, який проходив у Києві, зрозумів, що у хлопця велике майбутнє. Йому було важко у Канзасі перші два роки і було видно, що він не може бути самим собою. Тренер і гравці не давали йому розкритися, але на третій рік він адаптувався, а вже на четвертий рік був схожий самий на себе.
Спочатку здавалося, що йому не пощастило, що його обміняли з Лейкерс до Детройта, але ситуація склалася так, що він став основним гравцем. Думаю, вже наступного року клуб робитиме на нього ставку. У нього є всі можливості грати в НБА довго та успішно. Я знаю, що він серйозний хлопець, добре тренується, не має шкідливих звичок. У нього є бажання та мотивація йти далі й далі.
Сподіваюсь, що ми зможемо потрапити на наступний чемпіонат Європи і зібрати усих найсильніших гравців, включаючи Михайлюка, та боротися за більш серйозні позиції у європейському, а надалі й світовому баскетболі”.
Про Олексія Леня
“Коли Лень поїхав у США, він вже на той момент був найкращим гравцем України. Він та його агент трохи на мене ображались, але я не лукавив та говорив, як є. Коли він грав за дубль Дніпра та молодіжну збірну України, мені здавалося, що скоро всі забудуть про Сабоніса. Він мав усі можливості стати суперцентровим: координація, рухливість, зріст, пас, кидок, ведення, відчуття гри, захист. У США він став класичним коледж-центровим: бігав, ставив засліни, підбирав. Фактично у нього вбили ініциативу і це не його провина. Він рідко кидав з дистанції, рідко проходив та брав на себе гру.
Він став помічним гравцем, відігравши так два роки у коледжі, це продовжилося у Фініксі. І лише в Атланті він почав періодично демонструвати гру того Леня, якого я пам’ятаю, і перспективу якого я бачив. Він пройшов цю школу, але родзинку його гри там обломили. Його шліфували не в той бік і не дали вільного розвитку, щоб показати те, на що він здатен. Якщо б він пару років пограв в українському баскетболі або хорошій європейській команді, він, можливо б, був талантом №1 на позиції центрового в НБА. Це моя думка.
Немає такого, щоб хайскул або коледж давали путівку до зірок НБА та Євроліги. На жаль, ця селекція відсікає багато і американців, і українців”.
