Баскетбольна громада України зазнала великої втрати. На 73-му році пішов із життя один з основних гравців київської команди "Будівельник" і збірної України 60-років Микола Петрович Погуляй.
Почесний майстер спорту, переможець Спартакіади народів СРСР, багаторазовий чемпіон України, призер всесоюзних першостей він грав за команди СКІФ, "Будівельник" (Київ), ЦСКА (Москва), збірні Києва, України, СРСР.
1960 року після закінчення середньої школи і ДЮСШ Микола Погуляй буквально увірвався до зіркової команди СКІФ Київського інституту фізкультури, де одразу став основним гравцем. Відносно високий (зріст 192 см), а головне міцна статура і велике прагнення трудитись одразу поставили його в один ряд із старшими і досвідченими – Баглеєм, Виставкіним, Гуревичем, Гладуном, Ков’яновим, Куровським, Стремоуховим, Поплавським, Шологоном.
Микола виглядав на загальному тлі потужнішим і відпрацьовував, як кажуть, по повній програмі. Він розумів високий ігровий авторитет визнаних лідерів і ніколи не намагався брати на себе усієї відповідальності, наче перебував на другому плані, хоча його сміливі рішення приносили часом переможні очки.
Він мав добре поставлений дриблінг, високо стрибав, відчайдушно боровся за м’яч, міг прикрити будь – якого небезпечного нападаючого.
"Я за Миколу майже ніколи не хвилювався. Він подобався своєю надійністю і чітким дотриманням тренерських вимог, - зазначав у своїх щоденниках і книжках наставник СКІФ-"Будівельника" Володимир Олексійович Шаблінський. - На тренуваннях не скиглив, був взірцем навіть у найважчі моменти. Часто у грі на нього покладались чисто захисні дії, часом він мав більше зосереджуватись на нападі. І завжди діяв бездоганно. Коли доручав йому тримати сильного суперника, можна було бути спокійним. Але коли суперник закидав Миколі зайве, того це брало за живе і він намагався закинути більше, залишаючи без м’яча Баглея чи Стремоухова, які знаходились в кращій позиції".
Несподіваним було рішення керівництва армії призвати Миколу в найкритичніший для "Будівельника" момент і відправити до Москви. Не дивлячись на усілякі умовляння залишитись у ЦСКА, він при нагоді повернувся до Києва, хоча вже був задіяний у тренувальному складі збірної СРСР. Олександру Гомельському так і не вдалося залишити у своїй зірковій команді нашого гравця. Любов до рідного міста та команди виявилась більшою.
Граючи в баскетбол, несподівано для багатьох, Микола Погуляй закінчив стаціонар Київського медичного інституту ім. О.Богомольця. Ні тренер ні товариші ніколи не чули від нього нарікань на важку студентську долю, прохань про допомогу у складанні іспитів. Більше того, саме у студентські роки була закладена основа для написання кандидатської дисертації, яку захищав пізніше, працюючи лікарем.
Микола Погуляй був одним із засновником ветеранського баскетболу Києва, України, популяризуючи гру в багатьох містах.
