Кам’янець-подільский Ді-Ді-Бао став єдиною командою, яка на першому етапі регулярного чемпіонату у Першій лізі не зазнала жодної поразки. Але тепер це вже приємна згадка, бо попереду – випробування другого етапу у Харкові. Окрім Ді-Ді-Бао за єдину півфінальну путівку у цій групі боротимуться другі команди Маріуполя і Політехніка, а ще Вінницькі Зубри. Головний тренер Ді-Ді-Бао Микола Полюляк розповів про готовність команди до наступних випробувань.
- Ми не вважаємо себе сильнішими за інших учасників. Просто з минулого сезону вдалося зберегти кістяк команди. А ще посилилися якісними виконавцями на усіх проблемних позиціях. Тому і пройшли груповий етап з абсолютним результатом. Але ми не розслабляємося, усвідомлюємо: груповий етап – це одне, але найважливіші випробування тільки починаються. Отже, я не надаю великого значення проміжному здобутку. Бо якщо ми не досягнемо наших цілей, це одразу ж стане неважливим.
- А які у вас максимальні цілі?
- Звичайно, ми прагнемо виграти чемпіонат у першій лізі вже цього сезону. А мінімальне завдання – медалі. Повторення минулорічного результату (торік Ді-Ді-Бао вибороли бронзові нагороди – ред.).
- Серед ваших опонентів на другому груповому етапі – минулорічні призери Першої ліги Вінницькі Зубри, другі команди Політехніка і Маріуполя. Наскільки серйозними є ваші суперники?
- Почнемо з того, що не можна жодного суперника недооцінювати. Якщо ці команди пробилися до другого етапу, відтак вони як мінімум щось собою уявляють. Ми вивчаємо записи ігор. Знаю, що дублюючий склад Харкова – це дубль команди Суперліги. У них є декілька хлопців, які мають досвід ігор у першій команді. Плюс, знаючи харківську школу баскетбола я впевнений, що команда зіграна, у ній гравці дуже добре знають одне одного ще з дитячих змагань. Щодо команди Вінниці? Минулого сезону Зубри вибороли срібло першої ліги. Це вже само за себе говорить. Ця команда як мінімум міцна і теж ставить найвищі завдання. Ми добре вивчили їхню команду, знаємо їхніх гравців, хто як виступає. Жодної недооцінки щодо Зубрів припускати неможна. Команда з Маріуполя для нас темна конячка. Мало знаємо ще про неї. Дубль вищої ліги, хлопці молоді – а молодим хлопцям завжди є, що доводити.
- Ви крім того, що керуєте процесом, ще й є найрезультативнішим гравцем. Як кажуть ваші колеги по тренерському цеху: щоб стати тренером, треба вбити у собі гравця. Ви вчинили вже цей акт?
- (посміхається – ред.) Це завдяки колективу, який зібрався, вдається так грати. Хлопці знають, які цілі перед нами стоять. Дуже гарний колектив зібрався, дуже гарні стосунки у ньому. Немає такого, що ми граємо на когось одного. У нас в кожній грі може зіграти хтось провідну роль. Ми на цьому і будуємо свою гру. Те, що я кращий по очках – ще нічого не означає. Приємно, що команда грає, хлопці виконують свої функції якнайкраще.
- Відчуваєте підтримку вболівальників, команда у місті є популярною?
- Так, звісно. У нашому місці команд з ігрових видів спорту, які виступають у чемпіонатах України, немає дорослих, окрім нас. Тому нас підтримують фанати. У нас є активна група підтримки, наших шанувальників. Ми намагаємося завжди просувати себе у вболівальниць кому осередку, з кожним разом, з кожним роком наша глядацька аудиторія зростає. Людям стає цікаво, вони починають цікавитися баскетболом і командою Ді-Ді-Бао.
- А ви віддячуєте їм своєю грою, так?
- Ми намагаємося радувати наших вболівальників перемогами. Як мінімум тим, що ми віддаємося повністю на майданчику. Тому що баскетбол – це гра, у якій може перемогти будь-хто. Але якщо ти віддаєшся на майданчику, прагнеш діяти до останньої миті, вболівальники це дуже цінять.
