Одним із найцікавіших трансферів літнього міжсезоння в українській Суперлізі став перехід Максима Зайцева з Київ-Баскета до Ніко-Баскета. 23-річний гравець чудово проявив себе минулого сезону у складі столичного клубу. Тепер Зайцев став одним з лідерів новачка еліти українського баскетболу.
В інтерв’ю пресслужбі Федерації баскетболу України Максим розповів про свої враження від нової команди, рівень поточного чемпіонату, вплив Павла Буренка та задачі, які стоять перед Ніко-Баскетом у поточному сезоні.
– Максиме, у поточному сезоні Ніко-Баскет здобув лише три перемоги. Як загалом оціниш виступи команди що не вдалося, а що можна покращити?
– Так, я вважаю, що три перемоги – не дуже втішний результат на даний момент, було декілька рівних ігр, де ми розраховували на перемогу, але програвали кінцівку, як це було з Черкасами та Запоріжжям. Після першого кола ми стали сильніше і побачили, що нам варто покращувати в нашій грі.
– Ти перейшов до Ніко-Баскет з Київ-Баскет. Як відважився на таке рішення?
– Після пропозиції від Ніко-Баскета я довго розмірковував, чи залишати мені Київ-Баскет. Я провів в Києві три сезони під керівництвом Дмитра Забірченка, багато чому навчився від нього в плані розуміння гри, за що йому дуже вдячний. Але прийняв рішення повернутися до рідного міста, щоб допомогти команді Миколаєва в виступах в Суперлізі.
– Минулого сезону здавалося, що у тебе є потенціал з часом стати одним з лідерів Київ-Баскет. Павло Буренко взагалі називав тебе одним з найулюбленіших гравців. Не шкода було залишати столицю?
– Звісно, з Києвом в мене залишились лише позитивні емоції, командна хімія була на дуже високому рівні, відчувалась підтримка як від тренера, так і від старших партнерів по команді. Павло Буренко був для мене як вчитель, я прислуховувався до його підказок, як на майданчику так і поза ним. Ще у 2015 році я з трибун спостерігав за грою Павла, коли він грав за МБК Миколаїв, в той час подумати не міг, що колись будем захищати кольори одного клубу.
– Зараз твої середні показники: 9 очок за матч, 3.4 підбирання та 1.7 передач. В цілому, це краще, ніж було минулого сезону. А сам відчуваєш прогрес у своїй грі?
– Я завжди самокритичний до себе, вважаю що можу показувати кращу гру, але з кожним сезоном відчуваю, що якість моєї гри зростає.
– До Ніко-Баскета ти перейшов разом із Максимом Сафоновим. Наскільки у вас плідна взаємодія?
– Ми з Максимом починали займатися баскетболом у одного тренера (О.О. Шнейдера), нам було по 9-10 років. З того часу ми вже дуже добре знаємо один одного і це відчувається на майданчику.
– Нинішній чемпіонат став сильнішим у порівнянні із попереднім?
– Я вважаю, що так. Цього сезону додалось дві команди з Вищої ліги, а чим більше команд, тим більше конкуренції. Відбулось багато цікавих переходів в міжсезоння, до того ж багато команд підсилились легіонерами. Цього сезону, на відміну від минулого, 2 команди залишаться поза межею плей-офф, тому боротьба за 8-ку додасть яскравості цьому чемпіонату.
– У Миколаєві завжди гарна підтримка, 1500 глядачів на кожному матчі. А на вулицях вас впізнають у місті?
– Так, багато миколаївців є вболівальниками нашого клубу, баскетбол в Миколаєві спорт №1. Нерідко буває таке, що впізнають на вулиці, багато дітей фотографуються, запитують коли наступні матчі в Надії. Наш тренер каже, що кожна домашня гра – це свято баскетболу. Це дійсно так, на мою думку, найкраща атмосфера і підтримка від вболівальників саме в Миколаєві.
– Валентин Берестнєв один із найдосвідченіших тренерів в українському баскетболі. Що тобі найбільше подобається у співпраці із ним?
– Валентин Борисович дійсно дуже досвідчений тренер. Він може знайти підхід до кожного гравця, додати мотивації, коли її не вистачає, або заспокоїти в деяких моментах. Мені комфортно з ним працювати, я прислуховуюсь до його настанов та відчуваю як це йде на користь мені та команді.
– На жаль, через повітряну тривогу не відбувся матч Ніко-Баскет із Київ-Баскетом. А щоб ти хотів довести своїм колишнім партнерам по команді та тренерському штабу?
– Дуже прикро, що саме в той день нам не вдалось зіграти з Київ-Баскетом. Ми були на емоційному підйомі після перемоги над Рівним, до того ж вже на розминці зал в Надії був заповнений вболівальниками, саме в той день я вважав, що в нас є великі шанси на перемогу. Щодо мене, то я б не сказав, що гра з Київ-Баскетом є для мене принциповою, я налаштовуюсь на кожну гру та на кожного суперника. Немає значення граєш ти против свого друга чи незнайомої людини, на майданчику ви суперники та намагаєтесь здобути перемогу для своєї команди.
– Чи окреслені перед командою турнірні завдання на цей сезон?
– Звісно, перша мета – це потрапляння в плей-офф, але для цього нам потрібно ставати кращими з кожною наступною грою, виправляти помилки і не повторювати їх у наступних іграх.
– За ким з НБА чи Євроліги ти слідкуєш? На чиїх матчах вчишся?
– Можу назвати деяких гравців з Євроліги, за котрими слідкую. Це Маріо Гезоня з мадридського Реалу, він грає на позиції легкого форварда, але за рахунок його тіла та навичок, він може закрити позиції від 1 до 4 номерів. Також можу виділити для себе Андреаса Обста з Баварії, це приклад шутера, який добре читає гру та знаходить різні варіанти для того, щоб зручно виконати кидок.
– Проти кого персонально найскладніше грати у Суперлізі?
– Я би назвав двох гравців, які грають на різних позиціях це Єгор Сушкін та Володимир Конєв.
