Черкаські Мавпи першими в Суперлізі Парі-Матч розпочали тренувальний збір після карантину. Головний тренер команди Максим Міхельсон зібрав молодих гравців основи та усіх найперспективніших вихованців приватної баскетбольної школи Михайла Бродського. Упродовж місяця разом зі Скапінцевим, Ткаченком, Русловим та іншими працювали 15-16-річні юнаки, які вже через три-чотири роки зможуть поповнити команду Суперліги. Про результати збору, підготовку до нового сезону та перспективу клубу Максим Міхельсон розповів прес-службі Мавп.
– Ви завершили літній збір, в якому працювали переважно вихованці баскетбольної школи клубу. Чи все вдалося виконати, що планували?
– Перше, що хотіли – подивитися, на скільки у нас перспективна молодь. Був певний провал між тими людьми, які зайшли в Суперлігу, і тими, хто на підході. Зараз ми побачили, що вже через 2-3 роки на підході будуть нові хлопці. Хотіли показати на прикладі наших тренувань, як потрібно працювати, що скрізь треба віддаватися на максимум, якою повинна бути агресія при виконанні кожної вправи, який може бути контакт. На тренуваннях хлопці зіштовхнулися із цим. Те, що планували – все зробили. Єдиний момент, дещо засмутила все травма Івана Ткаченка, який надовго випав. Це негативний момент.
– Як оціните роботу молодих вихованців клубу?
– Ми зібрали частину перспективних гравців. Є дуже цікаві хлопці – 2004 і 2005 року народження, долучали до тренувань навіть гравців 2006 року народження. Впевнений, що в цих вікових категоріях є хлопці, які подають надію. Для тих, кого ми не залучили до збору, це буде додатковий стимул потрапити на такий збір. Є з чим працювати. У клубу є майбутнє. Звісно, ця перспектива ще сира, попереду багато роботи. Я скажу так, що у 2004 році зібраний той склад, який може бути майбутнім не лише черкаського баскетболу, а, можливо, й України і національної збірної. По антропометричним даних, по тому, як хлопці розуміють баскетбол, як ставляться до своєї справи. Ми не говоримо про гравців, які вже відбулися. Ми говоримо про матеріал, з якого можна щось зліпити. Дуже цікаві хлопці. Все залежатиме від того, як хлопці відпрацюють наступні два-три роки.
– Команда зібралася вперше після карантину, під час пандемії. На скільки продуктивно вдалося попрацювати на цьому зборі?
– Завдання було – переглянути юнаків. У мене виникла можливість подивитися і ближче познайомитися із нашими молодими хлопцями. Наприклад Сергеєва, Семерича і Токовенка я привіз до Черкас. Я розмовляв з батьками, переглядав їх, обгрунтовував Михайлові Бродському доречність їхнього залучення до нашого клубу. Працювати з цими хлопцями близько не було змоги. Зараз ми попрацювали, я побачив, наскільки вони готові сприймати інформацію. Я задоволений тим, що я побачив. У нас ще є цікаві хлопці 2005 року народження. Але на цей збір ми запросили лише Влада Єфіменка. Мені сподобалося його ставлення до роботи. Якщо він працюватиме у тому ж режимі, можливо, у нього є майбутнє. Сподобалося наскільки трансформується ставлення Назара Холода. Є над чим працювати. Але хлопець досить перспективний.
– Ці хлопці, Токовенко і Семерич, у своєму віці мають вражаючу антропометрію – 211 і 207 сантиметрів. Чи будуть вони впродовж сезону залучені до тренувань основи?
– Говорити про Суперлігу в їхньому випадку зарано. Вони в першу чергу не готові фізично, до контакту, до зіткнень, до того, що має бути. Наприклад чому Олег Бондаренко та Ігор Сергеєв зуміли не просто дебютувати у Суперлізі, а в цьому сезоні в якихось іграх впливати на результат? Тому що, незважаючи на огріхи в технічній підготовці чи розумінні баскетболу – це нормально, бо вони молоді гравці, але фізично вони готові до контакту. Олег Бондаренко в контакті на тренуваннях не поступався Кольченку. Чому Саша Кобець, свого часу, так рано зміг грати у Суперлізі? Тому що у нього якісне тіло, і він не боїться контакту. Та ж ситуація була із молодим центровим Андрієм Шаламовим, який у 17 років не боявся контакту та міг протистояти більш досвідченим і дорослим гравцям. Але, на жаль, особливості його здоров’я не дозволили йому грати на високому рівні.
Тому, в Токовенку і Семеричу я бачу перспективу в найближчі роки. Але не сьогодні. Якщо вони правильно ставитимуться до роботи, то ми залучатимемо їх до тренувань із основною командою. Якщо вони все зроблять для того, щоб себе реалізувати. Ми, як клуб, можемо надати правильні умови для цього.
– Ігор Сергеєв та Олег Бондаренко останнього сезону зробили ривок у своєму розвитку. Отримували час у Суперлізі. Як ви оціните минулий сезон для них? І які очікування від них у новому чемпіонаті?
– Я вважаю, що для них цей сезон – незалежно від того, як він закінчився – однозначно пішов у величезний плюс, у скарбничку їхньої кар’єри. Не кожен гравець у 18 років отримує стільки часу в Суперлізі. Вони показали нам, що це нове покоління у нашому клубі. У нас було покоління – 96/97-й рік – Михайлюк, Кобець, Ткаченко, Руслов. Тішить те, що з’явилися нові молоді хлопці. У нас же в клубі є два завдання – результат, як команди, і підготовка молодих гравців.
Ми завжди намагаємося їх паралельно розвивати. Не в кожному сезоні це вдається, тому що ці два напрямки суперечать один одному. Не завжди молодий гравець на паркеті може дати потрібний результат. Іноді це грає проти нас, а іноді все складається якнайкраще. Як позаминулого року. Ми стали чемпіонами, а Олександр Кобець – молодий вихованець нашого клубу, виріс у якісного гравця та досягнув значних індивідуальних показників. Був визнаний найкращим шостим гравцем Суперліги та був MVP фінального матчу. Це був ідеальний сезон.
Нажаль, цей сезон не вдалося дограти. Однозначно результат нас не влаштовує. Можна скільки завгодно посилатися на коронавірус, але, по факту – ми шості. Не вдалося показати високий результат, але інший напрямок, про який ми говорили, стосовно розвитку нових гравців ми виконали на 100%. Якби щороку ми могли розкривати хоча б одного вихованця клубу – це було б ідеально.
– Наскільки психологічно Руслов, Сергеєв і Бондаренко готові зробити крок вперед?
– У новому сезоні я дуже на них розраховую. Зрозуміло, що ніхто не даватиме їм незаслужений карт-бланш. Але ми говоримо про хлопців, які працюють на повну. Наприклад зараз вони займаються поруч із 14-16-річними юнаками, могли б десь посачкувати, відчути себе зірками на фоні дітей, а вони максимально віддаються роботі. До них немає жодних претензій. Я сподіваюся, що в новому сезоні вони отримають можливість ще більше розкритися.
– По новому сезону важко щось прогнозувати з огляду на пандемію. Які у вас очікування? Яким буде новий сезон Суперліги?
– Це буде найбільш незрозумілий сезон Суперліги. Навіть у той час, коли була війна в активній фазі, ми всі все розуміли. В усіх була складна ситуація. З баскетболу пішли гроші, якісні гравці. Тоді ми зрозуміли, що в Суперлізі гратимуть українці, молоді гравці і дешеві іноземці. То зараз взагалі мало, що зрозуміло. Чому ми не квапимося з комплектацією? Тому що не знаємо, що буде в новому році. З одного боку всі розуміють, що криза, карантин, пандемія. Що є фінансова криза, люди втратили гроші. А професійний баскетбол без грошей не може відбутися. З іншого боку ми бачимо серйозну й фінансово потужну комплектацію Прометея і Дніпра. Натомість є кілька клубів, які взагалі ще не почали формування своїх складів. Тому чіткого розуміння картини наступного сезону в мене немає.
– Клуб підписав новий контракт із Сеадом Хаджифейзовичем. Він був одним із пріоритетних варіантів?
Кожен рік намагаємося зберігати кістяк команди. Правду кажучи, наш кістяк – це наші молоді вихованці. Також завжди хочемо залишити в команді і когось із досвідчених гравців. Рідко вдається зберегти у складі легіонерів після одного сезону. Вони зазвичай приїжджають, проводять сезон, стають лідерами. Показавши хороший результат, ідуть на підвищення в класі. Ідуть туди, де їм можуть заплатити більше.
Раді, що вдалося зберегти одного із легіонерів. Це спрощує процес адаптації. Сеад добре проявив себе у минулому сезоні не тільки на майданчику, а й, найголовніше, проявив свої людські якості. Людина позитивно впливала на командну хімію, робочий процес. Не жаліє ні себе, ні інших на тренуваннях. Сподіваємося в цьому році буде допомагати на тому ж рівні, але чекаємо від нього іще якихось покращень.
– Також новий контракт отримав Володимир Конєв, якого останнім часом переслідували травми. На нього теж серйозна ставка?
– Четвертий рік залишаємо Конєва у команді. Вірю в те, що в цьому сезоні він буде одним із системоутворюючих гравців нашої команди. Віримо у нього, незважаючи на те, що через травми він пропустив значну частину своєї кар’єри в останні два роки. Але гравець у самому розквіту своїх сил. Він добре ставиться до свого здоров’я, режиму. Впевнений, що він повернеться на свій рівень і допоможе нам досягати високого результату і повернутися в гонку за призові місця в Суперлізі. Я, як тренер, серйозно розраховую на нього.
– Скількох новачків ще плануєте підписати?
– Дивимося гравців. Спочатку хочемо закрити український ростер. Далі будемо бачити проблемні позиції, які ми хочемо укріпити. Хочемо побачити ситуацію в Україні. Знову ж таки, побачили комплектацію Дніпра і Прометея, які встановили дуже високу планку. Не знаю, як ми зможемо їм відповідати по якості і ціні цих гравців. Я думаю, що в інших клубах будуть гравці в більш низькому ціновому діапазоні. Від нас усіх залежить, як нам знайти гравців, які зможуть протистояти цим командам. З одного боку, це добре, що вони ставлять таку планку. Це дає додаткову мотивацію більш якісно проводити комплектацію.
– Зараз команда пішла у відпустку. Які плани по підготовці до нового сезону?
– Ми плануємо збиратися у серпні, за 8 тижнів до старту чемпіонату України. До початку першого збору у нас вже мають бути закриті питання по всіх позиціях. Можливо одна-дві будуть закриті дещо пізніше.
Шукатимемо два-три товариські турніри, де взяти участь.
